Нава (архітектура): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{{доповнити}} |
{{доповнити}} |
||
== |
== Елемент транспортної архітектури == |
||
Нави існують на багатьох станціях метрополітенів, між кріпленнями конкорсів приміських вокзалів, в підземних електродепо України та світу. |
Нави існують на багатьох станціях метрополітенів, між кріпленнями конкорсів приміських вокзалів, в підземних електродепо України та світу. |
Версія за 15:34, 17 грудня 2014
На́ва, також неф (фр. nef, від лат. navis — корабель) — поздовжня або поперечна частина простору монументальної споруди, що розташована між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою.
Цей термін найчастіше застосовується щодо палаців, різноманітних будинків культури, підземних споруд (зокрема, метрополітену), церков, вокзалів (особливо найперших) тощо. Образно на неф кажуть також "корабель".
Різновиди нав
Елемент транспортної архітектури
Нави існують на багатьох станціях метрополітенів, між кріпленнями конкорсів приміських вокзалів, в підземних електродепо України та світу.
Нави у громадських спорудах та будинках культури
Елемент церковної архітектури
Подібно до метрополітену, будують так і християнські церковні приміщення. Убазилікальному храмі середня нава, яка значно ширша і вища за бокові, називається головною. Поділ інтер'єру на нави рядами опор виник у давньогрецьких храмах. У давньоримській архітектурі з ряду паралельних нефів утворювалися інтер'єри громадських будівель - базилік. У 4-му сторіччі тип базиліки був запозичений для християнських храмів, і нава стала розповсюдженим елементом християнської архітектури. На нави поділяється як внутрішній простір середньовічних католицьких храмів-базилік Західної Європи, так і інтер'єри багатьох хрестово-банних храмів, більш притаманних архітектурі християнських країн східного обряду, зокрема, Візантії.
Література
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.