Тишкевичі: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
Частина роду Тишкевичів прийняла в [[16 століття|XVI столітті]] прізвисько [[Скумін]]. З цієї гілки: |
Частина роду Тишкевичів прийняла в [[16 століття|XVI столітті]] прізвисько [[Скумін]]. З цієї гілки: |
||
* Іван Скумін-Тишкевич — староста [[чорнобиль]]ський<ref>''[[Каспер Несецький|Niesiecki K.]]'' [http://polona.pl/item/178471/213/ Korona polska przy złotej wolnoścі… Т. 4.]— S. 420. {{ref-pl}}</ref> |
* Іван Скумін-Тишкевич — староста [[чорнобиль]]ський<ref>''[[Каспер Несецький|Niesiecki K.]]'' [http://polona.pl/item/178471/213/ Korona polska przy złotej wolnoścі… Т. 4.]— S. 420. {{ref-pl}}</ref> |
||
** Дмитро (†1609) — київський підкоморій |
|||
* [[Скумін-Тишкевич Федір|Федір Скумін-Тишкевіч]], білоруський магнат, меценат. |
** [[Скумін-Тишкевич Федір|Федір Скумін-Тишкевіч]] (†1618), білоруський магнат, меценат. |
||
* [[Людвіг Скумін-Тишкевич]] (помер в [[1808]] р.), одружений на сестрі останнього польського короля княжні [[Констанція Понятовська|Констанції Понятовській]], був гетьманом польовим (1780), підскарбієм великим (1791) та маршалом великим (1793) литовським. З його смертю гілка Скумін-Тишкевичів припинила своє існування. Рід графів Тишкевичів занесений в V частину книг родоводу [[Віленська губернія|Віленської]], [[Київська губернія|Київської]] та [[Мінська губернія|Мінської губерній]]. |
* [[Людвіг Скумін-Тишкевич]] (помер в [[1808]] р.), одружений на сестрі останнього польського короля княжні [[Констанція Понятовська|Констанції Понятовській]], був гетьманом польовим (1780), підскарбієм великим (1791) та маршалом великим (1793) литовським. З його смертю гілка Скумін-Тишкевичів припинила своє існування. Рід графів Тишкевичів занесений в V частину книг родоводу [[Віленська губернія|Віленської]], [[Київська губернія|Київської]] та [[Мінська губернія|Мінської губерній]]. |
||
Версія за 13:30, 6 травня 2015
Тишке́вичі гербу Леліва (рус. Тышкевічы; пол. Tyszkiewicz) — руський шляхетський рід у Великому князівстві Литовському й Речі Посполитій. Походить з Русі, від боярина Каленика Мішковича. Останній на початку 15 століття отримав від волинського князя Свидригайла землі на Київщині. Прізвище походить від боярського сина Тимофія (Тишки), засновника роду. В 16 столітті його нащадки отримали маєтності в Литві. З 1569 року — син Тимофія, Василь, здобув графський титул. Володіли містечками Логойськ, Бердичів, Біржи.
Представники
Тишкевичі на Логойську
- Василь Тишкевич (? — 1571) — воєвода підляський та смоленський, граф.
- Юрій Тишкевич (? — 1576) — син Василя. Берестейський воєвода.
- Ян-Остафій Тишкевич (1571–1631) — син Юрія. Воєвода мстиславський і берестейський.
- Кшиштоф Тишкевич (1616–1666) — син Яна-Остафія. Чернігівський воєвода.
- Остафій Тишкевич (? — 1590) — син Василя. смоленський каштелян.
- Ян-Остафій Тишкевич (1571–1631) — син Юрія. Воєвода мстиславський і берестейський.
- Федір (Теодор)
- Януш Тишкевич — воєвода та генеральний староста київського краю. Володів м. Бердичів в першій половині XVII століття
- Юрій Тишкевич (? — 1576) — син Василя. Берестейський воєвода.
Скумін-Тишкевичі
Частина роду Тишкевичів прийняла в XVI столітті прізвисько Скумін. З цієї гілки:
- Іван Скумін-Тишкевич — староста чорнобильський[1]
- Дмитро (†1609) — київський підкоморій
- Федір Скумін-Тишкевіч (†1618), білоруський магнат, меценат.
- Людвіг Скумін-Тишкевич (помер в 1808 р.), одружений на сестрі останнього польського короля княжні Констанції Понятовській, був гетьманом польовим (1780), підскарбієм великим (1791) та маршалом великим (1793) литовським. З його смертю гілка Скумін-Тишкевичів припинила своє існування. Рід графів Тишкевичів занесений в V частину книг родоводу Віленської, Київської та Мінської губерній.
Інші представники
- Казимир Тишкевич (?-†1652) — син Петра.
- Тишкевич Петро (1571–1631 рр.) — син Юрія і батько Казимирові Тишкевичу.
- Юрій Тишкевич (помер у 1656 р.) був послом в Римі (1638), потім єпископом віленським;
- Антоній (помер в 1762 р.) єпископом жмудським.
- Констянтин Пієвич Тишкевич (1806–1868), відомий польський археолог, письменник з історії, археології, географії та етнографії; його брат Евстафій — засновник віленського археологічного музею.
- граф Михайло Тишкевич (1857–1930) — діяч УНР
Маєтки
Тишкевичі мали численні земельні володіння на території сучасних Білорусі, Литви й України. Збереглися їх міські резиденції, переважно витримані в стилі класицизму, у Варшаві, Кракові та Вільнюсі. Заміські палаци були зведені Тишкевичами в Логойську (зруйнований під час другої світової війни), Біржах, Лентварисі , Паланзі та Троках. В Україні, в селі Спичинці, залишився Палац Тишкевичів XIX століття, який називають «замок французької Луари».
-
Біржай
-
Паланга
-
Тракай
-
Лентварис
-
Логойськ
Джерела
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— Т. 4.— 820 s.— S. 419-427. (пол.)
Посилання
- Рід Тишкевичів (біл.)
- Tyszkiewiczowie (01) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (02) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (03) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (04) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (05) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (06) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (07) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (08) (пол.)
- Родовід Тишкевичів (пол.) (не працює)
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolnoścі… Т. 4.— S. 420. (пол.)