Антагонізм в природі і суспільстві

Антагонізм (від дав.-гр. ανταγωνισμός — «суперечка, боротьба») — суперництво, що характеризується гострою боротьбою ворожих сил, тенденцій. Термін може вживатися в різних контекстах, як наприклад: "ідеологічним антагоністом консерватизму є комунізм і лібералізм ". Антагонізм — тип суперечності, де погляди і діяльність сторін, що стикаються, мають діаметрально протилежний характер, який поглиблюється в міру свого розвитку і переростає у конфлікт. Боротьба між антагоністичними протилежностями відбувається у гострих формах і майже завжди завершується знищенням однієї з них. Повне розв'язання антагонізму досягається лише в результаті ліквідації тієї основи, що його породила.

В природі антагоністичні суперечності існують, наприклад, між деякими тваринами і рослинами, в межах споріднених груп мікро- та ін. організмів. Такий А. в процесі боротьби за існування виявляється як знищення чи пригнічення одних організмів іншими. А., що мають місце в природі, докорінно відрізняються від А. у суспільстві. Соціальні А. властиві класовим формаціям і виявляються насамперед у відносинах між експлуататорами і експлуатованими, у боротьбі класів. Соціально-економічною основою цих А. є приватна власність на засоби виробництва і зумовлена нею експлуатація людини людиною. А. досягають найбільшої глибини і гостроти при імперіалізмі, де суперечності між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення виявляються у жорстокій класовій боротьбі між пролетаріатом і буржуазією. Антагоністичні суперечності розв'язуються шляхом революційної перемоги передового класу, докорінною перебудовою суспільного життя.

Див. також

• Антагонізм (біологія)
• Антагонізм (класова боротьба)
• Антагонізм (хімія)

Література

• Економічна енциклопедія.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.