Курбський Андрій Михайлович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
оформлення |
шаблон |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Othernames|Курбський}} |
|||
{{Othernames|Крупський}} |
|||
{{Особа |
{{Особа |
||
| ім'я = Андрій Курбський |
| ім'я = Андрій Курбський |
Версія за 09:18, 18 серпня 2015
Андрій Курбський | |
---|---|
рос. Андрей Курбский | |
князь Курбський біля Зарайську | |
Ім'я при народженні | Андрій |
Псевдо |
Андрій Крупський пол. Andrzej Krupski |
Народився |
1528 Московія |
Помер |
1583 Миляновичі |
Підданство | Московське царство, Велике Князівство Литовське, Річ Посполита |
Діяльність | письменник, воєначальник, публіцист |
Відомий завдяки |
полководець, письменник |
Знання мов | російська |
Учасник | Лівонська війна |
Титул |
князь, шляхтич |
Посада | governor of Krewskid |
Військове звання | воєвода |
Конфесія | християнство |
Рід | Курбські |
Батько | Михайло Михайлович |
Мати | Маріыя Михайлівна Тучкова-Морозова |
Родичі | брати Іван і Роман |
Брати, сестри | Ivan Kurbskyd |
У шлюбі з |
1) Єфросинія 2) Марія Юріївна Гольшанська 3) Олександра Петрівна Семашко |
Діти |
Семен, Марина, Дмитро-Микола-Андрій |
герб «Леварт» | |
Андрі́й Ку́рбський (рос. Андрей Михайлович Курбский, пол. Andrzej Kurbski, Andrzej Krupski; бл. 1528 р., Московія – пом.1583 р., Миляновичі) — князь династії Рюриковичів, московський боярин, воєвода; урядник Великого князівства Литовського, шляхтич Речі Посполитої.
Життєпис
- У Великому Князівстві Литовському Речі Посполитої був записаний під прізвищем Крупський[1][2][3] гербу «Леварт»[4]. Деякі сучасні російські історики вважають з погляду сучасної паспортної системи , що ця зміна прізвища сталася помилково[5].
- На початку правління Івана Грозного Курбський обіймав найвищі адміністративні й військові посади. Згодом між ними виникнули суперечності щодо внутрішньої і зовнішньої політики, що врешті призвело до того, що 30 квітня 1564 року Курбський перейшов на службу до польського короля Сигізмунда II .
- Отримав від короля значні земельні володіння на Волині, зокрема Ковель, Вижву, Миляновичі та 28 прилеглих до них сіл.
- З 1570 року мав феодальний конфлікт з князем Андрієм Вишневецьким.
- Листувався з Кадіяном Чапличем; обурення князя викликав факт надання ним притулку в своїх маєтках одному з товаришів Феодосія Косого (Ігнатію) — визнавцю юдаїстично-раціоналістичного напрямку в християнстві після їх прибуття з Москви до ВКЛ.[6]
- 1581 року склав заповіт перед військовим походом, яким заповів третій дружині та їх дітям все майно.[7]
Після втечі його за наказом Івана Грозного перша дружина князя Андрія була ув'язнена з сином.
Друга дружина — княжна Марія Гольшанська, донька князя Юрія Івановича (він був її третім чоловіком);[8] з нею розлучились, стосунки залишились ворожими. Бл. 1581 року подала на нього позов до суду митрополита через незаконне, на її думку, розлучення. У відповідь він записав в актові книги гродського суду Володимира на неї донос про її зради, привів 2 свідків. Справа закінчилась укладення мирової між колишнім подружжям
Третя — Олександра Семашко, прожив з нею 3 роки, мав дітей[9].
Твори (публікації)
- Сказания князя Курбского. Изд. 3-е, испр. и доп., Н. Устрялова. — Спб.: в тип. имп. Акад. Наук, 1868.
- Курбский А. М. История о великом князе Московском / Составление, вступительная статья, комментарии Золотухиной Н. М. — М.: УРАО, 2001.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки
- ↑ Jozef Wolff. Kniaziowie Litewsko-Ruscy— Warszawa, 1895.— Cz. 1, str. 194–197 (Kurbski-Jaroslawski).— Cz. 2, str. 662 (Kozar-Krupski)
- ↑ с.504-506 tom 1 (Index, Tesserae gentiliciae in regno Poloniae s M. D. Lit.), «Orbis Poloni», Simone Okolski, Cracov, 1641;
- ↑ c.554 (herb Krupskich), «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xięstwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroświeckiey cnoty», Potocki Wacław, Krakow, 1696 r.;
- ↑ с. LII «Skorowidz do herbow» (с. 871) «Herby Rycerstwa Polskiego. przez Bartosza Paprockiego zebrene i wydane r. p. 1584 (1789). Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Krakow. Nakladem wydawnictwa biblioteki polskiej. 1858».
- ↑ Морозов Б. Н., «Князья Курбские на службе в России в XVII в.» // Историк во времени: Третьи Зиминские чтения: Докл. и сообщ. науч. конф. / Рос. гос. гуманит. ун-т. Ист.-архив. ин-т. Рос. Акад. наук. Ин-т рос. истории, Санкт-Петербург, фил. Ин-та рос. истории, Археогр. комис, Гос. архивная служба Российской Федерации; Сост.: Е. А. Антонова, И. Н. Данилевский, Р. Б. Казаков, В. А. Муравьев, Л. Н. Простоволосова, М. Ф. Румянцева; Вступ. Ю. Н. Афанасьев. — Москва, 2000 г. — 208 с. (рос.)
- ↑ Kazimierz Chodyński. Czaplic Szpanowski Kadian, h. Kierdeja (†po 1575) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1938.— t. IV/2, zeszyt 17.— 97—192 s.— S. 171. (пол.)
- ↑ Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 253. ISBN 5-319-01070-2
- ↑ Książęta Holszanscy i Dubrowiccy (01) (пол.)
- ↑ Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 253–254. ISBN 5-319-01070-2
Джерела
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна.— Київ: Академія наук України, Інститут української археології, Українська правнича фундація, видавництво Наукова думка, 1993 р. ISBN 5-12-003024-6 стор. 395, 321 (схема IV — 11),
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Курбський Андрій Михайлович
- Едвард Кінан. Відповідь Чарлзові Гальперіну на статтю «Едвард Кінан і листування Курбського-Грозного під прицілом»