Пол Тейлор: відмінності між версіями

Перейти до навігації Перейти до пошуку
14 байтів вилучено ,  6 років тому
стильові правлення
(стильові правлення)
У [[СНД]] екофілософ невідомий.
 
Традиційно на Заході суперечки, що стосуються етики навколишнього середовища, велися між прихильниками [[антропоцентризм |антропоцентричної]] та науково обгрунтованоїобґрунтованої етики, яка включає до [[мораль]]ної області вищих тварин.
 
У 1923 році, коли вийшла стаття [[Швейцер Альберт |Альберта Швейцера]] «Цивілізація і етика»<ref> Швейцер А. Благоговение перед жизнью как основа этического миро- и жизнеутверждения // Глобал. проблемы и общечеловеческие ценности.&nbsp;— М.: Прогресс, 1990.&nbsp;— С. 328–350.</ref>, стала набирати силу ідея про надання притаманної цінності не тільки свідомим і відчуваючим істотам, але всім видам життя на Землі. Свою позицію Швейцер назвав «повага до життя», вона є відправною точкою для біоцентричної (орієнтованої на життя) етики.
У статті «Чи є люди вищими істотами відносно звірів і рослин» П. Тейлор<ref name="T84"> Taylor P. The ethics of respect for nature // People, penguins and plastic trees / Ed. D. VanDeVeer, C. Pierra.&nbsp;— Belmont, California: Wodsworth Publ. Company, 1984.&nbsp;— P. 169–183. </ref> прояснює суть ціннісних концепцій, які він використовує у своїй теорії. Екофілософ називає шість основних цінностей: цінність корисності, комерційну цінність, заслуги або видатна якість, безпосереднє добро, внутрішні цінності, притаманна гідність. «Особливо ми повинні розрізняти ідею невід'ємної гідності, концепції безпосереднього добра і внутрішні цінності, а також заслуги або видатні якості. Всі вони більш важливі, ніж комерційна цінність і цінність корисності»<ref name="T84"/>.
 
Внутрішня, справжня і притаманна цінності в роботах Тейлора&nbsp;— одне поняття, яке має на увазі, що «благо кожного має оцінюватися як таке, що мається в собі, і саме по собі є цінністтюцінністю». Сукупність власного блага кожного організму, популяції і співтовариства і прагнення збереження цього блага як цінного заради самого себе (внутрішньої цінності) означає, що цей організм, популяція і співтовариство має властиву гідність. «Притаманна гідність істоти не залежить від її заслуг. Вважати, що щось має велику властиву гідність&nbsp;— означає надавати здійсненню його блага справжню цінність. Це робиться незалежно від того, які конкретні заслуги мають бути притаманні або не притаманні істотам, що оцінюється традиційними стандартами»<ref name="T84"/>.
 
Тейлор вважає, що «приймаючи позицію поваги до природи як остаточну моральну позицію, ми зобов'язуємося жити за певними нормативним принципам. Ці принципи складають правила поведінки і стандарти ставлення, які повинні керувати нашим поводженням з природним світом»<ref name="T94"/>. Принципу поваги до природи має дотримуватися кожна людина, незалежно від того, чи любить вона природу чи ні. На думку П. Тейлора, «це означає, що цю позицію слід відстоювати категорично».
* Принцип справедливості відшкодування».
 
Коротко пояснимо суть принципів, хоча вони, мабуть, досить зрозумілі. Принцип самооборони означає, що у разі потреби людина має право захистити себе від небезпеки.<br/>
 
Принцип пропорційності застосовується до ситуацій конфлікту між базовими інтересами диких тварин і рослин і тими небазовими людськими інтересами, які є внутрішньо несумісні з повагою до природи. <br/>
Принцип мінімальної шкоди, з іншого боку,пропорційності застосовується до конфліктівситуацій конфлікту «між базовими інтересами диких рослинтварин і тваринрослин і тими небазовими людськими інтересами, які такє високовнутрішньо цінуються,несумісні щоз навіть людина, яка відчуває повагуповагою до природи, не погодилася б утриматися від їх дотримання, знаючи, що дотримання таких інтересів призведе до наслідків, руйнівних для природного світу»<ref name="T93"/>. <br/>
 
Принцип мінімальної шкоди, з іншого боку, застосовується до конфліктів «між базовими інтересами диких рослин і тварин і тими небазовими людськими інтересами, які так високо цінуються, що навіть людина, яка відчуває повагу до природи, не погодилася б утриматися від їх дотримання, знаючи, що дотримання таких інтересів призведе до наслідків, руйнівних для природного світу»<ref name="T93"/>.
 
Принцип справедливості розподілу волає до взаємного незавдання шкоди, наприклад, коли не створюються умови для принципу самооборони, тобто дотримання інтересів, прав і обов'язків між людьми і тваринами. «Коли ми намагаємося втілити на практиці принцип справедливості розподілу, ми виявляємо, що навіть найсправедливіші методи розподілу не можуть гарантувати досконалої рівності ставлення для кожного індивідуального організму. Отже, у нас є моральна вимога доповнювати всі рішення додаткової обов'язком&nbsp;— принципом справедливості відшкодування»<ref name="T93"/>. Як компенсацію П. Тейлор пропонує виділяти області середовища проживання диких спільнот і захищати стан їх навколишнього середовища так, щоб тварини і рослини могли реалізувати своє благо.
 
2. Nash R. The rights of nature. A history of environmental ethics.&nbsp;— Madison: Univ. Wisconsin Press, 1988.&nbsp;— 290 p.
 
== ВиноскиПримітки ==
{{reflist}}
 
Анонімний користувач

Навігаційне меню