Вулиця Алчевських (Харків): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 91: Рядок 91:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Алчевських вулиця}}
[[Категорія:Вулиці Київського району Харкова]]
[[Категорія:Вулиці Київського району Харкова]]

Версія за 20:36, 15 січня 2016

Вулиця Алчевських
Харків
Місцевість Нагірний район
Район Київський
Назва на честь Родини Алчевських
Колишні назви
Старокладовищенська, Кладовищенська, Єпархіальна, Артема
Загальні відомості
Протяжність 1570 м
Координати початку 50°00′03″ пн. ш. 36°14′20″ сх. д. / 50.00083° пн. ш. 36.23889° сх. д. / 50.00083; 36.23889
Координати кінця 50°00′48″ пн. ш. 36°14′55″ сх. д. / 50.01333° пн. ш. 36.24861° сх. д. / 50.01333; 36.24861
поштові індекси 61002, 61023
Транспорт
Найближчі станції метро Пушкінська (340 м)
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 58
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Алчевських у Вікісховищі

Ву́лиця Алче́вських — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вул. Гіршмана і йде на північний схід до вул. Весніна. Вулиця з одностороннім рухом, напрямок — від центру міста.

Назва

Вулиця виникла в середині ХІХ століття і спочатку називалася Старокладовищенською, а потім просто Кладовищенською. Перейменована 2 липня 1892 р. у Єпархіальну, оскільки на території нинішнього студмістечка «Гігант» було відкрите Жіноче єпархіальне училище. 3 листопада 1922 р. вулиці було присвоєне ім'я революційного діяча Артема. 20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиця отримала ім'я родини Алчевських.[1]

Сім’я Алчевських — родина з представників інтелігенції, просвітників, діячів культури та меценатів. Серед них: О. К. Алчевський, його дружина Х. Д. Алчевська, їхні діти Дмитро, Григорій, Ганна, Микола, Іван, Христина.

Будинки

Будинок № 6 («Червоний банківець»)
Будинок № 31
Будинок № 47. Особняк кінця XX ст.
  • Буд. № 6 — Пам'ятка архітектури Харкова, житловий будинок, так званий «Червоний банківець». Побудований у 1928 р. за проектом арх. В. А. Естровича. Призначався для співробітників Держбанку.[2] У цьому будинку з 1971 по 1990 рр. жив видатний фізик Б. І. Вєркін.
  • Буд. № 16 — Генеральне Консульство Республiки Польща у Харкoвi[3]
  • Буд. № 31 — Приватний особняк, побудований у 1912 р. за проектом арх. В. В. Величка і Ф. А. Кондратьєва. В минулому Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова (до 1990 р.) Особняк був надбудований. Нині банк.
  • Буд. № 32 — Міський психоневрологічний диспансер № 3.[4] Пам. арх. поч. XX століття, арх. невідомий. Колишній житловий будинок.
  • Буд. № 49 — Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.[5]

Наукові й освітні заклади

За перехрестям з вул. Олеся Гончара починається територія Національного університету цивільного захисту України (адреса університету — вул. Чернишевська, 94). З правого боку вул. Алчевських розташована навчальна пожежно-рятувальна частина з тренувальними будівлями і майданчиками.

Парки і сквери

Центральна алея Молодіжного парку

Перед фасадом університету сільського господарства ім. Петра Василенка розташований сквер, в якому раніше стояв пам'ятник Артему. В ніч на 24 вересня 2014 р. пам'ятник був зруйнований невідомими особами.[7] Відновлювати його не стали.

З правого боку вул. Алчевських розташований Молодіжний парк. Він розпланований на теріторії колишнього Івано-Усікновенського кладовища, там і досі стоїть Храм усікновення глави Іоана Предтечі, збереглись могили відомих харків'ян. У парку також розташований спортивний комплекс «Політехнік» (ХПІ).

В кінці вул. Алчевських, перед вул. Весніна є невеликий сквер Партизанської слави, у якому встановлено стелу «Підпільникам і партизанам Харківщини». Ск. Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, арх. Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко, 1978 р.

Джерела

Примітки