Сонант: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
DATAWIN (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{refimprove}}'''Сонант''' (або сонорний приголосний звук) — у [[фонетика|фонетиці]] клас [[приголосний звук|приголосних звуків]], що характеризуються перевагою тона над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до [[голосний звук|голосних звуків]]. Це, зокрема, [w], [l], [m], [n], [r]. |
{{refimprove}}'''Сонант''' (або сонорний приголосний звук) — у [[фонетика|фонетиці]] клас [[приголосний звук|приголосних звуків]], що характеризуються перевагою тона над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до [[голосний звук|голосних звуків]]. Це, зокрема, [w], [l], [m], [n], [r]. |
||
У деяких мовах сонанти можуть утворювати [[склад]], виступаючи при цьому у ролі голосного. Це, зокрема, властиво [[словацька мова|словацькій]], [[чеська мова|чеській]], [[сербська мова|сербській]], [[хорватська мова|хорватській]], [[словенська мова|словенскій]] та [[македонська мова|македонській]] мовам. Наприклад, словацьке '''hĺbka''' [глбка] («глибина», з наголосом на «l»), сербське '''Србиjа''' («Сербія» з наголосом на «р»). У |
У деяких мовах сонанти можуть утворювати [[склад]], виступаючи при цьому у ролі голосного. Це, зокрема, властиво [[словацька мова|словацькій]], [[чеська мова|чеській]], [[сербська мова|сербській]], [[хорватська мова|хорватській]], [[словенська мова|словенскій]] та [[македонська мова|македонській]] мовам. Наприклад, словацьке '''hĺbka''' [глбка] («глибина», з наголосом на «l»), сербське '''Србиjа''' («Сербія» з наголосом на «р»). У зв'язку з цим цікава штучна чеська та словацька фраза ([[скоромовка]]), в усіх словах якої немає жодного голосного звука, а всі склади утворено за допомогою сонанта [r]: '''strč prst skrz krk''' [стрч прст скрз крк] «просунь палець через шию». Цю фразу вчать під час вивчення чеської та словацької мов. |
||
У [[давньоукраїнська мова|давньоукраїнській мові]] такі складоутворюючі сонанти також деякий час існували (після падіння '''єр'''ів ('''ъ''' та '''ь''')), але вони дуже швидко розвили перед собою або після себе допоміжний голосний: давньоукр. ''кръвавыи > крвавий'' > '''кривавий''' (діалект.: '''кервавий'''), ''глъбъкыи > глбокий'' > '''глибокий''', ''сльза > сл’за > слеза'' > '''сльоза''' (діалект.: '''селза'''), ''сьрдьцє > ср’це'' > '''серце'''; або перейшли у клас голосних (напівголосних): ''вълкъ > влк > воўк'' > '''вовк'''. |
У [[давньоукраїнська мова|давньоукраїнській мові]] такі складоутворюючі сонанти також деякий час існували (після падіння '''єр'''ів ('''ъ''' та '''ь''')), але вони дуже швидко розвили перед собою або після себе допоміжний голосний: давньоукр. ''кръвавыи > крвавий'' > '''кривавий''' (діалект.: '''кервавий'''), ''глъбъкыи > глбокий'' > '''глибокий''', ''сльза > сл’за > слеза'' > '''сльоза''' (діалект.: '''селза'''), ''сьрдьцє > ср’це'' > '''серце'''; або перейшли у клас голосних (напівголосних): ''вълкъ > влк > воўк'' > '''вовк'''. |
||
Версія за 16:57, 6 лютого 2016
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Сонант (або сонорний приголосний звук) — у фонетиці клас приголосних звуків, що характеризуються перевагою тона над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до голосних звуків. Це, зокрема, [w], [l], [m], [n], [r].
У деяких мовах сонанти можуть утворювати склад, виступаючи при цьому у ролі голосного. Це, зокрема, властиво словацькій, чеській, сербській, хорватській, словенскій та македонській мовам. Наприклад, словацьке hĺbka [глбка] («глибина», з наголосом на «l»), сербське Србиjа («Сербія» з наголосом на «р»). У зв'язку з цим цікава штучна чеська та словацька фраза (скоромовка), в усіх словах якої немає жодного голосного звука, а всі склади утворено за допомогою сонанта [r]: strč prst skrz krk [стрч прст скрз крк] «просунь палець через шию». Цю фразу вчать під час вивчення чеської та словацької мов.
У давньоукраїнській мові такі складоутворюючі сонанти також деякий час існували (після падіння єрів (ъ та ь)), але вони дуже швидко розвили перед собою або після себе допоміжний голосний: давньоукр. кръвавыи > крвавий > кривавий (діалект.: кервавий), глъбъкыи > глбокий > глибокий, сльза > сл’за > слеза > сльоза (діалект.: селза), сьрдьцє > ср’це > серце; або перейшли у клас голосних (напівголосних): вълкъ > влк > воўк > вовк.
Позиційно складотворчі сонанти властиві й англійській мові. Так, якщо вимовляти слово «section» як [sekſn] «секція», то звук [n] можна вважати складотворчим сонантом. Складотворчі [n] та [m] – звичайне явище у німецькій мові: braten [bra:tn] «смажити(ся)», sieben [zi:pm] «сім».
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.