Говори української мови

Говір, говірка — один з варіантів діалекту. Від діалекту відрізняється вузчим поширенням: як правило, діалект включає в собі декілька говорів (говірок), що вживаються у різних селищах однієї місцевості, на якій поширено цей діалект.

Географія українських говірок

Притаманний говірний ареал поширення визначається шляхом лінгвістичного картографування (див. Лінгвістична географія). Зовнішні межі Говору окреслюються пасмами ізоглос найважливіших у структурому відношенні явищ. У територіальному плані говір не є чітко відмежованим, замкнутим утворенням. Ізоглоси окреслюють ядро і периферію говору: у ядрі зосереджуються його основні структурні особливості; окраїнні говірки у своїй структурі можуть поєднувати риси сусідніх говірок, витворювати ознаки перехідного діалектичного типу. Риси, що визначають специфіку говору, можуть виявлятися лише у частині говірок, спричиняти його внутрішню диференціацію. Межі говору історично рухомі, їх зміна може зумовлюватися як зміщенням ізоглос визначальних рис у процесі міждіалектичної взаємодії (т. з. мовна експансія, напр., переміщення на північ меж поширення дифтонгів), так і колонізацією носіями говору нових територій (напр., поширення гуцульського говору на Мараморощині і Буковині в 17 — 19 ст.).

Південно-східне наріччя

До південно-східного наріччя належать середньонаддніпрянський, слобожанський та степовий говори.

Південно-західне наріччя

До нього входять лемківський говір, надсянський говір (долівський), закарпатський говір, покутсько-буковинський говір, гуцульський говір, бойківський говір, наддністрянський говір, волинський говір і подільський говір.

Північне наріччя

Характерне для північних територій України: Волині, Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Чернігівщини та північної частини Сумської області.

До північного (поліського) наріччя належать східнополіський (лівобережнополіський), середньополіський (правобережнополіський) і західнополіський говір.

Відносність та розмитість поділу

Кількість українських говорів, їх межі, глибина протиставності іншим говорам, а також їх внутрішне членування на групи говірок можуть бути як наслідком племінної диференціації з доісторичніх часів, так і пізніших різночасових політико-адмінистративних об'єднань і перегрупувань земель, наявності і зміни впродовж тривалого періоду розвитку адмінистративних, культурних, релігійних і освітніх центрів. Тому межі говору, лише зрідка можуть бути надійно пов'язані з конкретними кордонами між державами, феодальними землями, племенами, що існували в минулому.