Гвельфи і гібеліни

Ґвельфи (італ. guelfi, нім. Guelfen / Welfen) — політичне угруповання в Італії 12 — 15 столітті, яке боролося проти намагань імператорів «Священної Римської Імперії» утвердитися на Апеннінському півострові. Підтримували Папу римського і прагнули республіканського ладу. Ворогували з ґібелінами.

Ґібеліни (італ. ghibellini, нім. Ghibellinen / Waiblinger) — політичне угруповання, прихильне до німецьких імператорів і аристократичної форми правління. З середини XIII століття ґібеліни боролися з гвельфами.

В архітектурі

Належність аристократичної родини до партії ґвельфів або ґібелінів часто позначалася на архітектурі їх палаців, оборонних веж, мурів та інших фортифікаційних споруд. А саме, на формі мерлонів - зубців (виступів), які завершували ці споруди. Мерлони на будівлях ґібелінів мали форму ластівчиного хвоста (зубці з роздвоєним завершенням і вузькими щілинами бійниць), в той час як ґвельфи надавали їм прямокутної форми.

• 
  Мерлони ґібелінів в формі ластівчиного хвоста. Замок Сен-П'єр, Вале д'Аоста
• 
  Мерлони ґведбфів прямокутної форми. Замок Макензі, Генуя

Згодом в Італії ґібелінами почали називати й самі мерлони. Саме таку форму мають зведені італійськими зодчими кремлівські споруди Московії.

• 
  Мерлони Московського кремля, Москва

В літературі

Про боротьбу ґвелфів та ґібелінів писали в своїх літературних творах такі автори:

• Данте, Божественна комедія.
• Мері Шеллі, Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки (італ. Valperga, Vita e avventure di Castruccio, principe di Lucca), 1823. В історичному романі Мері Шеллі "Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки" основою сюжетної лінії є вигаданий військовий похід ґібеліна Каструччіо Кастракані на чолі своєї армії для підкорення його коханої жінки, яка належала до партії ґвельфів.

Посилання

• Ґвельфи і ґібеліни на сайті slovopedia.org.ua