Уремія

Уремія (от дав.-грец. οὖρον — сеча та αἷμα — кров) — гостре або хронічне самоотруєння організму, зумовлене нирковою недостатністю; накопиченням в крові головним чином токсичних продуктів азотного обміну (азотемія), порушенням кислотно-лужного і осмотичного балансу.

Хімічна структура сечовини

Так як затримка і накопичення азотистих продуктів є постійними ознаками уремії, то її називають азотимічною (справжня уремія). Також накопичується фосфорна, сірчана та щавлева кислоти.

Ознаки та симптоми

На ранніх етапах симптоми включають анорексію і млявість, більш пізні симптоми можуть включати знижену розумову діяльність і кому. Інші симптоми: втома, нудота, блювота, нежить, біль у кістках, свербіж, задишка і судоми. Уремія може також призвести до уремічного перикардиту. Уремія супроводжується також порушеннями центральної нервової системи: хворий відчуває апатію, слабкість, швидко стомлюється. Температура тіла у хворих уремією, як правило, не піднімається вище 35 0 С. Уремія може також призвести до зниження периферичної конверсії Т4 в Т3, викликаючи функціональний гіпотиреоїдний стан.

Уремія в більшості випадків є наслідком ниркової недостатності, її ознаки і симптоми часто виникають одночасно з іншими ознаками та симптомами ниркової недостатності, наприклад, гіпертонією чи анемією.

Етіологія

• порушення ниркової гемодинаміки (шок, колапс та ін.)
• різні екзогенні інтоксикації (отруєння сулемою, чотирьоххлористим вуглецем, дихлоретаном, сполуками вісмута, миш'яка, отруйними грибами, укуси змій та ін.)
• алергійно-токсичні впливи (сульфаніламідні препарати, антибіотики, рентгеноконтрасні речовини та ін.)
• різні інфекційні хвороби (геморагічна лихоманка, лептоспіроз та ін.)
• гострі захворювання нирок
• обструкція сечових шляхів
• ускладнення еклампсії та інших захворювань.

Виділяють дві основні клінічні форми: гостру та хронічну. Причиною гострої уремії, може бути гостра ниркова недостатність через порушення системи кровообігу, шоку, травми, а також внаслідок тяжких опіків, отруєнь. Гостра ниркова недостатність є виліковною. Хронічна ниркова недостатність розвивається повільно і є наслідком незворотніх процесів згасання функцій паренхіматозної тканини нирок. Крім того, уремія може виникнути на фоні хронічного нефриту, непрохідності сечовивідних шляхів, закупорки судин нирок.

Діагностика

Детальні та точні тести дозволять визначити тип уремії: гостра чи хронічна. У випадках гострої уремії, причини можуть бути знайдені та усунені, що приведе до відновлення нормальної функції нирок.

Аналіз крові

Головним аналізом при діагностиці уремії є біохімічний аналіз крові, під час якого визначається рівень азотовмісних продуктів обміну, сечовини, креатину і сечової, а також концентрація основних електролітів (натрію, калію, магнію, кальцію). Для визначення розладів обміну органічних речовин роблять аналіз крові на склад в ній білків і його фракцій, ліпідів і глюкози.

Аналізи сечі

Використовують 24 годинний збір сечі для визначення кліренсу креатиніну. Зміни в складі сечі при уремії мало характерні. При хронічних ниркових захворюваннях, що спричинили уремію, сеча є світло-жовтою з малою кількістю сечовини і пігментів.

Лікування

При недостатності, що розвивається, основним методом лікування є гемодіаліз. При встановленні діагнозу досить ефективним є ниркова трансплантація, а вчасно призначений гемодіаліз створює необхідні умови проведення операції.

Профілактика

Профілактикою уремії є своєчасне лікування хвороб нирок і сечопровідних шляхів, інтоксикацій і гострих інфекцій. Істотним є пошук маркерів гетерозиготного носія патології, а також антенатальна діагностика вад розвитку органів сечової системи.

Відомі люди, які хворіли на уремію

• Тихо Браге
• Стефан Баторій
• Петро I
• Жан-Жак Руссо
• Михайло Булгаков
• Джек Лондон
• Луї Пастер
• Дейл Карнегі
• Джин Харлоу
• Сара Бернар
• Юрій Андропов

Посилання

• УРЕМІЯ //Фармацевтична енциклопедія