Черкащина. Універсальна енциклопедія

«Черкащина. Універсальна енциклопедія» — перша універсальна енциклопедія українською мовою, яка висвітлює економічне, соціальне і духовне життя Черкаської області, її міст і сіл, річок і історичних пам'яток. Автор-упорядник книги — член Спілки письменників України Віктор Жадько. Енциклопедія налічує 1104 сторінки, в ній подано 3525 статей (крім історії кожного села та міста) і 3500 світлин про кожний населений пункт; 187 малюнків (із них — 50 авторства Т. Шевченка). Серед 124 кольорових тематичних вкладок — «Богдан Хмельницький», «Портретна Шевченкіана», «Ватажки», «Козаки», «Природа кожного району» тощо.

Цитовані джерела вказано після кожної статті та в кінці видання. Видання розраховано на фахівців та широке коло читачів.

Вихідні дані

«Черкащина. Універсальна енциклопедія». Документально-публіцистичне наукове фотоілюстративне історичне видання / Автор-упорядник Віктор Жадько. — К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2010. — 1104 с.; іл.

Енциклопедія дає цілісний образ Черкащини в подіях, інституціях, установах, поняттях тощо й охоплює період від XV до початку XXI століття.

Енциклопедія містить історико-документальні довідки про події, відомих людей, історію населених пунктів, пам'ятки культури, заклади освіти, культури та мистецтв і багато іншого. Автор-упорядник: В. О. Жадько — лауреат черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича

У книзі, зокрема, містяться нові матеріали про Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка і їх оточення, козаків і гайдамаків, гетьманів, про отаманів Холодного Яру, героїчних земляків часів Громадянської і Другої світової воєн. У книзі є відомості про відомих осіб упродовж всього історичного часу: від перших відомостей про заснування і розвиток краю до сьогодні. Значна увага в енциклопедії відводиться природним ресурсам, природокористуванню, охороні довкілля.

Черкащина представлена в книзі через її села й міста, річки та історичні пам'ятки. Досі чимало впорядкованого ним матеріалу не друкувалося, і це робить видання унікальним.

Упорядник

Віктор Олексійович Жадько — професор; заслужений працівник освіти України, академік АН ВО України; завідувач кафедрою журналістики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, Член Національних Спілок - журналістів, письменників і краєзнавців.

Віктор Жадько підготував це видання внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу, авторство матеріалів в енциклопедії засвідчено після кожної статті; упорядник відвідав 800 сіл області, де збирав матеріал та фотографував історичні пам'ятки. Окрім того в енциклопедії вміщено 157 малюнків різних аматорів пензля, з них -50, Т.Шевченка.

Висунення на Державну премію

Національна спілка краєзнавців України висунула цю працю на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки, але книга не пройшла конкурсного відбору.

Роботу В.Жадька, висунену на здобуття Державної премії рецензували академік НАН України Іван Дзюба, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України та Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.

Звинувачення

Видання й упорядник згодом були піддані критиці з боку земляків-краєзнавців із Тального: В. Мицика, В. Хоменка та О.Шатайла. . До речі, у той час, коли професійні літератори упродовж року не можуть надрукуватися, провінційних "рецензентів" чомусь відразу надрукувало "Слово Просвіти" і це й же матеріал через кілька днів -"Літературна Україна", де мають друкуватися члени СПУ. По-перше, на що нарікають "краєзнавці", що видання, це не є самостійним твором -саме самостійним, так як я є автор-упорядник (про що світчать вихідні дані), а що автор -так сотні матеріалів я готвуав саимостійно, тисячі фото - робив сам, як і дизайн та ідея.Різка, вірніше -агресивна рецензія була надіслана та опублікована упродовж місяця в центральних та районних гзетах Черкащини, гнівний лист відіслано губернаторові області, Національній та обласній Спілці краєзнавців, Комітетові з Державних премій України. Для упорядника це стало неприємною новиною, адже ця "трійка" могла написати листа на його домашню адресу і він, як і нині робить (адже ніхто не застрахований від помилок, більше того, коли великий обсяг видання упорядковує одна людина) вписав би їхні зауваження (якщо вони вірні!) у листок з назвою "Помічені помилки: невірно і як треба читати". Більше того, упорядник, перед тим, як друкувати видання -а перед цим у кожному районі виступав перед краєзнавцями, і просив надсилати свої побажання, зауваження. а коли була зверстана енциклопедія - надіслав її в кожний район для звірки, і в той - звідки "краєзнавці" - відповіді не було, як і зауважень на неточності, про які раптом звернули увагу "рецензенти". Більше того, з метою дискридитації упорядника, від його імені та нібито за його підписом, коли він лежав у лікарні після смерті сина, електронкою була надіслана для друкування стаття в газету "Слово Просвіти" за нібито підписом Івана Дзюби, основу якої складала рецінзія-рекомендація І.Дзюби на здобуття Державної премії й дописані хвалебні речі на адресу упорядника. На думка упорядника, ця "рецензія" зявилися саме перед висуненням енциклопедії на Державну премію України (до речі -висуванці І.Дзюба і П.Тронько) як замовна і несправедливо звинувачувала упорядника в "перекручуванні фактів і плагіат". По-перше, він не надсилав , як й І.Дзюба в газету матеріал, по-друге - після кожної статті в енциклопедії є Список використаних джерел і сторінки, звідки взято матеріал, Це право упорядника - робити скорочення, але він вказав джерело (може й невірна інформація там, але то вже на совісті автора джерела), звідки взято інформацію, і з метою збільшити можливість вмістити якомога більше матеріалу, обмежився назвої видання, не вказавши автора статті, звідки упорядник взяв матеріал чи послався, лише вказав сторінку. По-третє, щодо "перекручування фактів"- так упорядник посилався на матеріали із джерел, які вказані після статті і тоді й треба було "краєзнавцям" критикувати автора того джерела, звідки взято невірну інформацію. Іще причиною, на думку упорядника, такого звинувачення з боку "трійки" стало те, що він окремо не вмістив матеріали про В.Хоменка та О.Шатайла, не все зазначив й у статті про В.Мицика, про якого таки вміщено в енциклопедії матеріал. Правда.на окремі помилки автора-упорядника зауважив і колега Мар'ян Сущенко (чомусь за цим псевдонімом скрився земляк упорядника, професор Михайло Наєнко) у своїй рецензії на енциклопедію від 10 березня 2011 року. Як відомо, при підготовці таких універсальних видань без проблем і помилок практично ніколи не буває (перевірте ЕСУ -де сотні матеріалів взагалі не підписані!, ту ж "Історію міст і сіл", десятки інших - маса помилок,неточностей, перекручень, без посилань на джерела), особливо, коли цим займається одна людина: відвідує за свої кошти упродовж трьох місяців 800 сіл, фотографує 5 тисяч світлин, упорядковує -тобто - відбирає 3 тисячі матеріалів із книг, довідників і тих видань, які готували місцеві краєзнавці. До речі, серіію по кожній області "Історія міст і сіл УРСР" ( під керівництвом академіка П.Т.Тронька) готували 100 тисяч оіб, в кожній області, районі були створені коміїї з підготовки для видання матеріалів.І упоряднику не зрозуміло, чому ніхто із черкаських письменників, краєзнавців, істориків, попри того, що подібного універсального видання, окрім заідеологізованої "Міста і села. Черкаська область" ще радянських часів, не підготовлено, ніхто не відгукнувся письмово, окрім підтримки та розуміння - телефоном. Нарешті - нехай читач сам подивиться видання насправді і співставить - так звані "кричні заування" трійки з надрукованими матеріалами в енциклопедії й порівняє з іншими подібними виданнями. Упорядник іще раз підкреслює, що він не автор видання, як брехливо зауважують "критики" й оті неточності і недоречності виписані, де взято ті матеріали.Упоряднику прикро, що, окрім несправедливої критики своїх, так званих "землячків", фінансово ніхто не допоміг -ні під час відвідин 800 сіл і міст області, ані під час підготовки матеріалів, щоб випустити енциклопедію: ні керівництво районів, міст, жоден депутат-черкащанин, в тому числі й оця "трійка", що криткувала, а собівартість видання 2010 року коштувала 400 гривень примірник (тираж - тисяча).Прикро, що й не підтримало Черкаське земляцтво в Києві "Шевченків край", ані його голова, П. Шилюк, хоч обіцяв. Разом із тим велика кількість енциклопедії зникло з приміщення облдержадміністрації, куди було доставлено упорядником для районних та шкільних бібліотек, і понині із пенсії упорядник покриває борг перед видавництвом. І все ж частину енциклопедій упорядник безкоштовно подарував обласним бібліотекам Черкас, школам Маньківського, Корсунь-Шевченківського та Жашківського районів.Упорядник не ображається на звинувачення "трійки-краєзнавців", прикро, що це бббббуло зроблено в ті дні, коли упорядник поховав тридцятирічного сина і лежав із серцем у лікарні, та так боляче "прорецензували" єдині в України його земляки -агресивно, не по-людськи, а можна ж було надіслати всі ці зауваження упорядникові і не ганьбитися. Бог вам суддя, Мицик, Хоменко та Шатайло, ви справжні "українці -земляки"!