Соловйов Сергій Михайлович

Сергій Михайлович Соловйов
рос. Сергей Михайлович Соловьёв
Сергій Соловйов Сергій Соловйов
Народився	17 травня 1820(1820-05-17) Москва
Помер	16 жовтня 1879(1879-10-16) (59 років) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, професор, поет, письменник
Alma mater	Московський університет
Галузь	історія
Заклад	Імператорський Московський університетd Олександрівське військове училище
Посада	ректор Московського університетуd
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук
Вчителі	Грановський Тимофій Миколайович
Відомі учні	Nil Popovd Ключевський Василь Йосипович
Аспіранти, докторанти	Ключевський Василь Йосипович
Членство	Сербське вчене товариствоd Російська академія наук Петербурзька академія наук
Діти	Соловйов Володимир Сергійович Polyxena Sergeyevna Solovyovad Mikhail Solovʹevd Соловйов Всеволод Сергійовичd Maria Sergeevna Bezobrazovad
Автограф
Роботи у Вікіджерелах  Соловйов Сергій Михайлович у Вікісховищі

Сергі́й Миха́йлович Соловйо́в (5(17) травня 1820, Москва — 4(16) жовтня 1879) — російський історик, від 1847 професор Московського університету, від 1872 академік Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук. Член Московського археологічного товариства.

Батько російського філософа Володимира Соловйова

Життєпис

Поштова марка СРСР присвячена С. М. Соловйову, 1991 (Каталог ЦФА 6379, Скотт 6054)

Народився у Москві в сім'ї священика. У 1833-38 навчався у гімназії. У 1838 вступив на історико-філологічне відділення філософського ф-ту Московського університету. Після закінчення університету (1842) протягом 1842-44 перебував за кордоном як домашній учитель дітей О. Строганова. Відвідував лекції Франсуа Гізо, Жуля Мішле у Парижі, Карла Ріттера, Леопольда фон Ранке у Берліні, познайомився з відомими славістами Вацлавом Ганкою, Франтішеком Палацьким, Павелом Шафариком. У 1845 захистив магістерську, а в 1847 — докторську дисертацію. З 1847 — професор Московського університету. У 1864-70 — декан історико-філологічного ф-ту, у 1871-77 — ректор Московського університету. В останні роки життя був головою Московського товариства історії і старожитностей російських, директором Оружейної палати. У студентські роки Соловйов симпатизував російським слов'янофілам, згодом поділяв погляди західників, займаючи помірковану ліберальну позицію. Був придворним учителем російських імператорів. Відстоював автономні права університетів, за що змушений піти у відставку з посади ректора.

Автор капітальної «Истории России с древнейших времен» до 1770-их pp. (29 тт., 1851 — 79; нове видання в 15 тт., 1959 — 66) і низки монографічних праць.

Ставлення до України

У питаннях історії України Соловйов продовжував традиційну великодержавницьку лінію російської історіографії. Його праці, присвячені історії України, торкаються тільки козацької доби: «Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу» (1848 — 49), «Малороссийское казачество до Богдана Хмельницкого» (1859). Чимало документального матеріалу до історії України 17 — 18 ст. подано в його «Истории России», при чому іноді об'єктивізм дослідника бере верх над традиційними концепціями російських істориків.

Родина

Був у шлюбі з Поліксеною Романовою, яка мала українське коріння. Серед своїх предків вона називала філософа Григорія Сковороду. У Володимира Павловича Романова в Лебединському повіті на Харківщині був свій маєток, пов'язані вони і з Херсонською губернією, с. Березівка, Александрійського повіту, де проживав В. Романов до свого арешту за підозрою у контактах з декабристами. Там Соловйов міг ознайомитися з працями одеського історика А. О. Скальковського, який займався історією запорозького козацтва та колонізації півдня України.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Людмила Новікова, Походження, сутність і історія козацтва в працях російського історика С. М. Соловйова.