Сором: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
ReAl (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 37.143.88.198 (обговорення) до зробленого Shynkar |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:WLANL - MicheleLovesArt - Museum Boijmans Van Beuningen - Eva na de zondeval, Rodin.jpg|праворуч|міні|Єва, що зазнає сорому (статуя [[Роден]]а — ''Єва після гріхопадіння'')]] |
[[Файл:WLANL - MicheleLovesArt - Museum Boijmans Van Beuningen - Eva na de zondeval, Rodin.jpg|праворуч|міні|Єва, що зазнає сорому (статуя [[Роден]]а — ''Єва після гріхопадіння'')]] |
||
'''Со́ром''' — [[почуття]], що виникає у [[Людина розумна|людини]] при здійсненні [[Вчинок|вчинків]], що перечать вимогам [[мораль|моралі]], принижують [[гідність]] особи. |
|||
'''Со́ром''' — [[почуття]],штука,якої у Даніла немає! |
|||
Вміст вчинків, що викликають відчуття сорому, має суспільно-історичний характер, залежить від еволюції норм моралі. Сором випробовується як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки, жаль про здійснений вчинок. Сором може переживатися при негідній поведінці інших людей, в особливості близьких. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Переживання сорому може мати виразні тілесні симптоми — почервоніння обличчя, опускання очей додолу тощо. |
Вміст вчинків, що викликають відчуття сорому, має суспільно-історичний характер, залежить від еволюції норм моралі. Сором випробовується як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки, жаль про здійснений вчинок. Сором може переживатися при негідній поведінці інших людей, в особливості близьких. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Переживання сорому може мати виразні тілесні симптоми — почервоніння обличчя, опускання очей додолу тощо. |
Версія за 12:13, 16 травня 2016
Со́ром — почуття, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що перечать вимогам моралі, принижують гідність особи.
Вміст вчинків, що викликають відчуття сорому, має суспільно-історичний характер, залежить від еволюції норм моралі. Сором випробовується як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки, жаль про здійснений вчинок. Сором може переживатися при негідній поведінці інших людей, в особливості близьких. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Переживання сорому може мати виразні тілесні симптоми — почервоніння обличчя, опускання очей додолу тощо.
Із соромом тісно пов'язані такі поняття, як гордість і вина; а також у нього є різні ступені інтенсивності — замішання, поверхневий сором (легко маскується), безчестя або ганьба (найгостріша форма прояву). А сама емоція неможлива без присутності іншої людини, свідка. Адже сором автоматично підвищує нашу чутливість до оцінок оточуючих — якщо у людини є проблеми з самооцінкою, вона буде сильніше переживати цю емоцію. Сором вчить нас вести себе належним чином при соціальних взаємодіях і змушує нас контролювати себе. Крім того, сором — важливий емоційний компонент, що дозволяє нам налаштовувати тонку «калібрування» при взаємодіях з іншими людьми: за своїми внутрішніми відчуттями ми можемо зрозуміти, наскільки відвертими варто бути з тією або іншою людиною[1].
Примітки
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Сором |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сором |
У Вікісловнику є сторінка сором. |
- Сором // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Брін Браун[en]. Сила вразливості.(англ.) — відеодоповідь на конференції TED.
Джерела
- Сором Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |