Мирослав Жулавський: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 47: Рядок 47:
Кар'єру поета розпочав в 1934 році, друкуючись в щомісячнику [[Сигнали (щомісячник)|«Сигнали»]].
Кар'єру поета розпочав в 1934 році, друкуючись в щомісячнику [[Сигнали (щомісячник)|«Сигнали»]].


Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] він був вояком [[Союз збройної боротьби|Союзу збройної боротьби]], а згодом [[Армія Крайова|Армії Крайової]]. В останній Жулавський працював у культурному підпіллі, а також писав інформаційні бюлетені.
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] він був вояком [[Союз збройної боротьби|Союзу збройної боротьби]], а згодом [[Армія Крайова|Армії Крайової]]. В останній Жулавський працював у культурному підпіллі, а також писав інформаційні бюлетені. Певний час під час німецької окупації [[Львів|Львова]] працював в Інституті вивчення тифу і вірусології професора [[Рудольф Вайгль|Рудольфа Вайгля]].<ref>[http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/15618/2/ProcNTShTB_2007v3_Andreichin_M_A-Talant_i_dolia_lvivskoho_186-194.pdf Михайло Андрейчин, Василь Копча, Вальдемар Гальота, Малгожата Павловська. Талант і доля львівського мікробіолога, творця висипнотифозної вакцини Рудольфа Стефана Вейля]</ref>


1944—1945 років був [[Військовий кореспондент|військовим кореспондентом]].
1944—1945 років був [[Військовий кореспондент|військовим кореспондентом]].

Версія за 08:13, 29 травня 2016

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жулавський.
Мирослав Жулавський
Mirosław Żuławski
Народився 16 січня 1913(1913-01-16)
Нисько
Помер 17 лютого 1995(1995-02-17) (82 роки)
Варшава
Громадянство Польща Польща
Діяльність письменник, прозаїк, дипломат і сценарист
Alma mater Львівський університет
Знання мов французька
Партія Польська об'єднана робітнича партія
Рід Q63532193?
Діти Анджей Жулавський
Нагороди
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
IMDb ID 0958560

Мирослав Жулавський (пол. Mirosław Żuławski, нар. 16 січня 1913(19130116), Нисько — † 17 лютого 1995, Варшава) — польський письменник, прозаїк, дипломат і сценарист, батько режисера Анджея Жулавського.

Життєпис

Мирослав Жулавський народився 16 січня 1913(19130116) у місті Нисько.

Здобув юридичну і дипломатичну освіту у Львівському університеті Яна Казимира.

Кар'єру поета розпочав в 1934 році, друкуючись в щомісячнику «Сигнали».

Під час Другої світової війни він був вояком Союзу збройної боротьби, а згодом Армії Крайової. В останній Жулавський працював у культурному підпіллі, а також писав інформаційні бюлетені. Певний час під час німецької окупації Львова працював в Інституті вивчення тифу і вірусології професора Рудольфа Вайгля.[1]

1944—1945 років був військовим кореспондентом.

Після війни став помічником головного редактора газети Rzeczpospolita.

1945—1952 і 1957—1978 років Мирослав Жулавський був на дипломатичній роботі в якості постійного представника Польщі в ЮНЕСКО у Парижі. Також був послом Польської Народної Республіки (ПНР) в Сенегалі і Малі. Був редактором тижневика Przegląd Kulturalny з 1952 до 1957.

1990-х років Мирослав Жулавський публікував фейлетони в Twój Styl.

Помер 17 лютого 1995 у Варшаві.

Твори

  • Остання Європа, оповідання, 1947
  • Три мініатюри, 1947
  • Червона ріка, роман, 1953[2]
  • Портрет ворога, 1954
  • Розповідь атлантика, 1954
  • Тріски бамбука, 1956
  • Зіркова собака, 1965
  • Оповіді моєї дружини, 1970
  • Писане вночі, фейлетони, 1973 (розширене видання 1976 року)
  • Домашній альбом, 1997
  • Втеча до Африки, спогади, 1983—1989

Кіносценарії

  • Автобус відправляється о 6.20, консультант сценариста, 1954
  • Історія Атлантики, на його власних спогадах, 1955
  • Пісня торжествуючої любові (за Тургенєвим), 1967
  • Павончелло, 1967
  • Третя частина ночі, 1971

Примітки

  1. ↑ Михайло Андрейчин, Василь Копча, Вальдемар Гальота, Малгожата Павловська. Талант і доля львівського мікробіолога, творця висипнотифозної вакцини Рудольфа Стефана Вейля
  2. ↑ Жулавський, Мирослав. Червона ріка: роман / М. Жулавський. — К.: Радянський письменник, 1956. — 246 с.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мирослав_Жулавський&oldid=18211409