Фердинанд II (король Неаполю): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Фердинанд II | місце_проживання = | зображення = Ferr...
 
Haida (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 32: Рядок 32:
}}
}}
'''Фердинанд II''' (*''Ferdinando II'', [[26 серпня]] [[1469]] —[[7 вересня]] [[1496]]) — [[король]] [[Неаполітанське королівство|Неаполя]] і Єрусалиму у [[1495]]-[[1496]] роках.
'''Фердинанд II''' (*''Ferdinando II'', [[26 серпня]] [[1469]] —[[7 вересня]] [[1496]]) — [[король]] [[Неаполітанське королівство|Неаполя]] і Єрусалиму у [[1495]]-[[1496]] роках.

== Життєпис ==
Походив з династії Трастамара. Син [[Альфонсо II (король Неаполя)|Альфонсо II]], короля Неаполя і Єрусалиму, й Іпполіти Марії Сфорци.

У 1495 році після зречення свого батька посів трон Неаполя. В цей момент французькі війська на чолі із королем Карлом VIII Валуа вже перетнули Центральну Італію. Фердинанд II спробував організувати оборону, втім його війська у боях при річках Лірі й Гарільяно зазнали поразок. Слідом зацим Капуї і Гаету було захоплено французами. В цей момент у Неаполі виник заколот, що призвів до захоплення міста Карлом VIII. Спротив чинив лише Кастель-дель-Ово.

Король втік до Іскьї з флотом у 14 галером, частиною королівського почту. При підході до строва проти нього виступила місцева залога, командуючий якої вже домовився з французами. Фердинанд II особисто його вбив при зустрічі, але вимушен був відступити до Сицилії.

Незабаром він вступив в союз з папою римським Олександром VI, до якого вступили імператор Максиміліан I Габсбург, Фердинанд II, король Арагону, Людовіко Сфорца, герцог Мілану, Венеціанська республіка. Фердинанд II у 1496 році висадився в Калабрії, де підійшов до Семінари, де зазнав поразки від французів на чолі із Бернаром Стюартом д'Обіньї. Тому король рушив морем до Неаполя. На шляху зайняв о. Іскія, а потім при підтримці місцевого населення зайняв Неаполь.

Після цього за допомогою кастильського генерала Гонсало Фернандес де Кордова у битві при Ателла завдав рішучої поразки ворогу на чолі із герцогом Жильбером Бурбон-Монпансьє, після цього зумів відвоювати практичне усе Неаполітанське королівство. У серпні 1496 році оженився на зведеній стрийні Хуані. Слідом за цим подружжя підправилося у весільну подорож, але у Сомма-Везув'яні король раптово захворів й помер 7 вересня того ж року. Владу успадкував його стрийко [[Федеріко I (король Неаполя)|Федеріко]].

== Родина ==
Дружина — Хуана, донька [[Фердинанд I (король Неаполя)|Фердинанда I]] Трастамара, короля Неаполя, та Хуани Трастмара Арагонської.

''Дітей не було''

== Джерела ==
* Claudia Vultaggio: Ferdinand II. Vinzenz von Aragón. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 4, Artemis & Winkler, München/Zürich 1989, ISBN 3-7608-8904-2, Sp. 366—367.
* William H. Prescott. History of the Reign of Ferdinand and Isabella, the Catholic, of Spain. Volume II. London: Bradbury and Evans, 1854.

{{commons|Category:Ferdinand II of Naples|Фердинанд II (король Неаполя)}}

[[Категорія:Правителі Неаполітанського королівства]]
[[Категорія:Трастамара]]

Версія за 14:03, 7 червня 2016

Фердинанд II
Народився 26 серпня 1469(14690826)
м. Неаполь
Помер 7 вересня 1496
м. Сомма-Везув'яна
Поховання Basilica of St. Dominicd
Країна  Неаполітанське королівство
Діяльність політик
Титул король
Термін 1495—1496 роки
Попередник Альфонсо II
Наступник Федеріко I
Конфесія католицтво
Рід Трастамара
Батько Альфонсо II
Мати Іпполіта Марія Сфорца
Брати, сестри Alfonso of Aragond, Sancha of Aragond і Ізабелла Арагонська[d]
У шлюбі з Хуана Трастамара

Фердинанд II (*Ferdinando II, 26 серпня 1469 —7 вересня 1496) — король Неаполя і Єрусалиму у 1495-1496 роках.

Життєпис

Походив з династії Трастамара. Син Альфонсо II, короля Неаполя і Єрусалиму, й Іпполіти Марії Сфорци.

У 1495 році після зречення свого батька посів трон Неаполя. В цей момент французькі війська на чолі із королем Карлом VIII Валуа вже перетнули Центральну Італію. Фердинанд II спробував організувати оборону, втім його війська у боях при річках Лірі й Гарільяно зазнали поразок. Слідом зацим Капуї і Гаету було захоплено французами. В цей момент у Неаполі виник заколот, що призвів до захоплення міста Карлом VIII. Спротив чинив лише Кастель-дель-Ово.

Король втік до Іскьї з флотом у 14 галером, частиною королівського почту. При підході до строва проти нього виступила місцева залога, командуючий якої вже домовився з французами. Фердинанд II особисто його вбив при зустрічі, але вимушен був відступити до Сицилії.

Незабаром він вступив в союз з папою римським Олександром VI, до якого вступили імператор Максиміліан I Габсбург, Фердинанд II, король Арагону, Людовіко Сфорца, герцог Мілану, Венеціанська республіка. Фердинанд II у 1496 році висадився в Калабрії, де підійшов до Семінари, де зазнав поразки від французів на чолі із Бернаром Стюартом д'Обіньї. Тому король рушив морем до Неаполя. На шляху зайняв о. Іскія, а потім при підтримці місцевого населення зайняв Неаполь.

Після цього за допомогою кастильського генерала Гонсало Фернандес де Кордова у битві при Ателла завдав рішучої поразки ворогу на чолі із герцогом Жильбером Бурбон-Монпансьє, після цього зумів відвоювати практичне усе Неаполітанське королівство. У серпні 1496 році оженився на зведеній стрийні Хуані. Слідом за цим подружжя підправилося у весільну подорож, але у Сомма-Везув'яні король раптово захворів й помер 7 вересня того ж року. Владу успадкував його стрийко Федеріко.

Родина

Дружина — Хуана, донька Фердинанда I Трастамара, короля Неаполя, та Хуани Трастмара Арагонської.

Дітей не було

Джерела

  • Claudia Vultaggio: Ferdinand II. Vinzenz von Aragón. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 4, Artemis & Winkler, München/Zürich 1989, ISBN 3-7608-8904-2, Sp. 366—367.
  • William H. Prescott. History of the Reign of Ferdinand and Isabella, the Catholic, of Spain. Volume II. London: Bradbury and Evans, 1854.