Кривенький Степан Федорович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 57: | Рядок 57: | ||
* Гуменюк Н. «Душа моя до нього повернулась…». Газ. Віче, 24 листопада 2005 р., с. 9. |
* Гуменюк Н. «Душа моя до нього повернулась…». Газ. Віче, 24 листопада 2005 р., с. 9. |
||
* Філюк Р. Творець гімну Волині. Газ. Волинь-нова, 9 квітня 2011 р., с. 9. |
* Філюк Р. Творець гімну Волині. Газ. Волинь-нова, 9 квітня 2011 р., с. 9. |
||
* Дідик О. Батько гімну "Волинь моя": "Не хочу гніву я і крові, Не хочу сліз свого Дніпра..." |
* Дідик О. Батько гімну "Волинь моя": "Не хочу гніву я і крові, Не хочу сліз свого Дніпра...". Газ. "Волинь-нова", 14 травня 2016 р., с. 6. |
||
* Влашинець Леся, донька Степана Кривенького. Нехай співає "Хлібодар"! Газ. "Волинь-нова", 14 травня 2016 р., с. 6. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 17:44, 28 червня 2016
Кривенький Степан Федорович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
6 квітня 1941 с. Вільхівка Горохівського району Волинської обл. | |||
Помер |
15.9. 1992 Горохів | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, композитор | |||
Мова творів | українська | |||
Нагороди | ||||
|
Кривенький Степан Федорович (* 6 квітня 1941 с. Вільхівка Горохівського району Волинської обл. — † 1992) — поет, самодіяльний композитор. Заслужений працівник культури України. Почесний громадянин Волині.
Біографія
Кривенький Степан Федорович народився в селі Вільхівка Горохівського району Волинської області в сім'ї хліборобів.
Творча спадщина вільхівського самородка — понад три десятки чудових пісень. Усі вони увійшли до збірника «Волинь моя», що його впорядкувала дружина Марія Климівна з допомогою викладачів Горохівської музичної школи П. Старушика і М. Остапчука. У невеликій книжечці, проілюстрованій фотознімками, вміщено й текст пісні «Волинь моя», а також «Пісня про Горохів», яка стала своєрідним гімном Горохова. Степан Федорович Кривенький ще встиг написати в перші роки незалежності України пісні: «Молюсь до тебе, краю мій», «А солов'ї співають про Вкраїну», «Чого ти хочеш, Україно?». Ідучи від нас назавжди, залишив нам те, що робить людей багатими душею і щедрими серцем. Цей скарб нетлінний. Ім'я йому — Пісня.
Він — автор пісні «Волинь моя», що стала гімном волинського краю.
Степан Кривенький — засновник і керівник (впродовж понад 40 років!) хору «Хлібодар» при Горохівському районному Будинку культури.
Вшанування пам'яті
У 2011 році на стіні будинку в селі Вільхівка, у якому Степан Кривенький жив у 1958—1992 роках, установили меморіальну дошку. Її відкрили донька композитора журналістка Леся Влашинець зі своїм сином Михайлом. Після освячення дошки, яке здійснив настоятель місцевого Хресто-Воздвиженського храму УПЦ КП отець Василь Луньо, відбувся мітинг. Виступили на ньому голова райдержадміністрації Жанна Савчук, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Діна Колесник. Спогадами про композитора поділилися члени хору «Хлібодар» та заслужений журналіст України Святослав Пирожко, котрий у роки творчого розквіту Степана Кривенького працював редактором Горохівської районної газети.
1 червня 2013 року вступило в силу рішення міської ради Луцька про перейменування вулиці Фрунзе на вулицю Степана Кривенького[1]
Нагороди та відзнаки
- Заслужений працівник культури України.
- Почесний громадянин Волині (2007, посмертно).
Бібліографія
Твори
- Степан Кривенький. Волинь моя. (Пісні для народного хору, вокального ансамблю та солоспіву). Упорядник Кривенька М. К. — Надстиря, Луцьк, 1999. Тир. 1000 екз. ISBN 966-517-169-0.
Про Степана Кривенького
- Мандзюк Ф. Недоспівана пісня Степана Кривенького — композитора і поета, який створив гімн Волині. Газ. ? 2001 р.
- Гуменюк Н. «Душа моя до нього повернулась…». Газ. Віче, 24 листопада 2005 р., с. 9.
- Філюк Р. Творець гімну Волині. Газ. Волинь-нова, 9 квітня 2011 р., с. 9.
- Дідик О. Батько гімну "Волинь моя": "Не хочу гніву я і крові, Не хочу сліз свого Дніпра...". Газ. "Волинь-нова", 14 травня 2016 р., с. 6.
- Влашинець Леся, донька Степана Кривенького. Нехай співає "Хлібодар"! Газ. "Волинь-нова", 14 травня 2016 р., с. 6.