Бучацькі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 5: Рядок 5:


=== Походження ===
=== Походження ===
Походження роду до цього часу є дискусійним ([[русини|руське]]<ref>раніше так вважав [[Кароль Шайноха|Шайноха]] → [http://www.archive.org/download/jadwigaijagieoo02szajgoog/jadwigaijagieoo02szajgoog.pdf Jadwiga a Jagiełło, [[1374]]–[[1413]]].&nbsp;— T. III.&nbsp;— S.&nbsp;314. {{ref-pl}}, [[Антоній Роле]] на додачу вказував, що були православними → ''[[Антоній Роле|Dr. Anoni J…]]'' [https://books.google.com.ua/books?id=3-tEAQAAMAAJ&pg=PA357&dq=Buczaccy&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Buczaccy&f=false Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski.&nbsp;— Том 5.&nbsp;— Випуски 1&nbsp;–&nbsp;6].&nbsp;— S. 357.</ref>, [[литвини|литовське]], [[поляки|польське]], можливо, вони не пов'язані між собою). В «[[Енциклопедія Українознавства|Енциклопедії Українознавства]]» вони вказані як польський рід.<ref>Бучацькі…&nbsp;— С. 200.</ref> Дослідник [[Однороженко Олег Анатолійович|Однороженко Олег]] вважає їх (поряд з [[Кміти гербу Шренява|Кмітами]], [[Одровонжі|Одровонжами]] та іншими) нащадками шляхти з [[Малопольща|Малопольщі]].<ref>''Однороженко О.'' Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада.&nbsp;— К. : Темпора, 2011.&nbsp;— 422&nbsp;с.; іл.&nbsp;— C.&nbsp;72.&nbsp;— ISBN 978-617-569-025-3.</ref> Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.<ref>''Михайловський В''. [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Podole_po_Grunwaldzie_14101430_walka_Witolda_z_Jagie_pol.pdf Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą].&nbsp;— S.&nbsp;124. {{ref-pl}}</ref> Про те, що Бучацькі&nbsp;— давній польський рід, стверджував і [[Владислав Семкович]]<ref>''Semkowicz W.'' Gasztołd Jan (Iwaszko) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Kraków&nbsp;: Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958.&nbsp;— t. 7.&nbsp;— S. 297—298. {{ref-pl}}</ref>.
Походження роду до цього часу є дискусійним ([[русини|руське]]<ref>раніше так вважав [[Кароль Шайноха|Шайноха]] → [http://www.archive.org/download/jadwigaijagieoo02szajgoog/jadwigaijagieoo02szajgoog.pdf Jadwiga a Jagiełło, [[1374]]–[[1413]]].&nbsp;— T. III.&nbsp;— S.&nbsp;314. {{ref-pl}}, [[Антоній Роле]] на додачу вказував, що були православними → ''[[Антоній Роле|Dr. Anoni J…]]'' [https://books.google.com.ua/books?id=3-tEAQAAMAAJ&pg=PA357&dq=Buczaccy&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Buczaccy&f=false Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski.&nbsp;— Том 5.&nbsp;— Випуски 1&nbsp;–&nbsp;6].&nbsp;— S. 357.</ref>, [[литвини|литовське]], [[поляки|польське]], можливо, вони не пов'язані між собою). В «[[Енциклопедія Українознавства|Енциклопедії Українознавства]]» вони вказані як польський рід.<ref>Бучацькі…&nbsp;— С. 200.</ref> Дослідник [[Однороженко Олег Анатолійович|Однороженко Олег]] вважає їх (поряд з [[Кміти гербу Шренява|Кмітами]], [[Одровонжі|Одровонжами]] та іншими) нащадками шляхти з [[Малопольща|Малопольщі]].<ref>''Однороженко О.'' Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада.&nbsp;— К. : Темпора, 2011.&nbsp;— 422&nbsp;с.; іл.&nbsp;— C.&nbsp;72.&nbsp;— ISBN 978-617-569-025-3.</ref> Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.<ref>''Михайловський В''. [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Podole_po_Grunwaldzie_14101430_walka_Witolda_z_Jagie_pol.pdf Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą].&nbsp;— S.&nbsp;124. {{ref-pl}}</ref> Про те, що Бучацькі&nbsp;— давній польський рід, стверджував і [[Владислав Семкович]]<ref>''Semkowicz W.'' Gasztołd Jan (Iwaszko) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Kraków&nbsp;: Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958.&nbsp;— t. 7.&nbsp;— S. 297—298. {{ref-pl}}</ref>, який також висловив гіпотезу про їх появу в Галичині за Казимира ІІІ.


Сучасний польський дослідник [[Єжи Сперка]], досліджуючи міграцію рицарів з [[сілезія|Сілезії]] на територію [[Руський домен короля|Руського домену короля]]<ref>в польській історіографії вживають термін Червона Русь</ref>, стверджує, що [[Михайло Адванець з Бучача|Міхал Авданець]] був одним з наближених до князя Владислава Опольського осіб та отримав від нього найбільше бенефіцій.<ref>''Sperka J.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/19/130Sperka.pdf Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej].&nbsp;— S. 297.</ref>
Сучасний польський дослідник [[Єжи Сперка]], досліджуючи міграцію рицарів з [[сілезія|Сілезії]] на територію [[Руський домен короля|Руського домену короля]]<ref>в польській історіографії вживають термін Червона Русь</ref>, стверджує, що [[Михайло Адванець з Бучача|Міхал Авданець]] був одним з наближених до князя Владислава Опольського осіб та отримав від нього найбільше бенефіцій.<ref>''Sperka J.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/19/130Sperka.pdf Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej].&nbsp;— S. 297.</ref> Також він вважає, що немає певності, чи Міхал Абданк появився в Галичині за Казимира ІІІ, чи вже за Людовика Угорського.<ref>''Sperka J.'' Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu]&nbsp;— S. 74.</ref>


=== Відомості про представників ===
=== Відомості про представників ===
Першим Бучацьким, який згадується в доступних джерелах, був [[Ґабріель (Гаврило) Бучацький]]&nbsp;— [[староста]] [[Кам'янець-Подільський|кам'янецький]] у книзі [[Бартош Папроцький|Бартоша Папроцького]] «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),<ref name="БП9">''Paprocki B.'' [http://www.dbc.wroc.pl/dlibra/docmetadata?id=5620 Herby rycerstwa polskiego…]&nbsp;— S.&nbsp;609.</ref> на яке посилається ксьондз [[Садок Баронч]] у своїй розвідці «[[Pamiątki buczackie]]».<ref name="B40">''Barącz S.'' Pamiątki buczackie…&nbsp;— S.&nbsp;40.</ref><ref>ці дані наводить також К. Несецький → ''Niesiecki K.'' [http://polona.pl/item/167084/254/ Korona polska przy złotej wolności…]&nbsp;— T. 1.&nbsp;— S. 216.</ref>
Першим Бучацьким, який згадується в доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький&nbsp;— [[староста]] [[Кам'янець-Подільський|кам'янецький]] у книзі [[Бартош Папроцький|Бартоша Папроцького]] «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),<ref name="БП9">''Paprocki B.'' [http://www.dbc.wroc.pl/dlibra/docmetadata?id=5620 Herby rycerstwa polskiego…]&nbsp;— S.&nbsp;609.</ref> на яке посилається ксьондз [[Садок Баронч]] у своїй розвідці «[[Pamiątki buczackie]]».<ref name="B40">''Barącz S.'' Pamiątki buczackie…&nbsp;— S.&nbsp;40.</ref><ref>ці дані наводить також К. Несецький → ''Niesiecki K.'' [http://polona.pl/item/167084/254/ Korona polska przy złotej wolności…]&nbsp;— T. 1.&nbsp;— S. 216.</ref>


Після сутичок за спадок [[Романовичі]]в близько [[1366]]&nbsp;р. територія між [[Віслок]]ом, [[Карпати|Карпатами]], [[Серет (притока Дністра)|Серетом]] та [[Полісся]]м відійшла [[Королівство Польське (1385-1569)|Польщі]] до кінця життя короля [[Казимир III Великий|Казимежа III]] (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські [[Абданк]]и, які назвались ''Бучацькими гербу Абданк,'' змогли поширити вплив вглиб Пониззя<ref>''Kowalski S. J.'' Powiat buczacki i jego zabytki.&nbsp;— Biały Dunajec&nbsp;— Ostróg&nbsp;: Wołanie z Wołynia, 2005.&nbsp;— 248&nbsp;s.&nbsp;— S.&nbsp;33.&nbsp;— ISBN 83-88863-16-9. {{ref-pl}}</ref>. Володіючи маєтками на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники
Після сутичок за спадок [[Романовичі]]в близько [[1366]]&nbsp;р. територія між [[Віслок]]ом, [[Карпати|Карпатами]], [[Серет (притока Дністра)|Серетом]] та [[Полісся]]м відійшла [[Королівство Польське (1385-1569)|Польщі]] до кінця життя короля [[Казимир III Великий|Казимежа III]] (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські [[Абданк]]и, які назвались ''Бучацькими гербу Абданк,'' змогли поширити вплив вглиб Пониззя<ref>''Kowalski S. J.'' Powiat buczacki i jego zabytki.&nbsp;— Biały Dunajec&nbsp;— Ostróg&nbsp;: Wołanie z Wołynia, 2005.&nbsp;— 248&nbsp;s.&nbsp;— S.&nbsp;33.&nbsp;— ISBN 83-88863-16-9. {{ref-pl}}</ref>. Володіючи маєтками на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але по його смерті зразу стали на сторону короля Ягайла.<ref>''Михайловський В''. [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Pravlinnia_Koriatovychiv_na_Podilli_1340-vi__1394_rr_sotsialna_struktura_kniazivskoho_otochennia.pdf Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві&nbsp;— 1394&nbsp;рр.): соціальна структура князівського оточення] // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— №&nbsp;5 (488) (вер.—жовт.).&nbsp;— 240 с.&nbsp;— С. 39.&nbsp;— ISSN 0130-5247.</ref>
роду були лояльними до нього, але по його смерті зразу стали на сторону короля Ягайла.<ref>''Михайловський В''. [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Pravlinnia_Koriatovychiv_na_Podilli_1340-vi__1394_rr_sotsialna_struktura_kniazivskoho_otochennia.pdf Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві&nbsp;— 1394&nbsp;рр.): соціальна структура князівського оточення] // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— №&nbsp;5 (488) (вер.—жовт.).&nbsp;— 240 с.&nbsp;— С. 39.&nbsp;— ISSN 0130-5247.</ref>


Бучацькі відіграли помітну роль в історії [[Поділля]], зокрема, його прилученні до Корони,<ref>''Андрусяк Никола''. Минуле Бучаччини // {{ББ|27}}</ref> кінця [[XIV]]–[[XV]], меншу&nbsp;— Галичини. Близько 1440 року збудували [[каплиця Бучацьких|родинну каплицю]]-усипальницю при [[Латинський кафедральний собор (Львів)|Латинському катедральному соборі]] [[Львів|Львова]] (пізніше&nbsp;— перебудована, тепер на її місці, за одними даними&nbsp;— [[каплиця]] Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими&nbsp;— каплиця святого Казимира<ref>''[[Мечислав Орлович|Orłowicz M]].'' Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.&nbsp;— Lwów—Warszawa, 1925.&nbsp;— 276 s.&nbsp;— S.&nbsp;81. {{ref-pl}}</ref>). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна [[Дерслав з Угнева|Дерслава з Угнева]], записала фундуш.
Бучацькі відіграли помітну роль в історії [[Поділля]], зокрема, його прилученні до Корони,<ref>''Андрусяк Никола''. Минуле Бучаччини // {{ББ|27}}</ref> кінця [[XIV]]–[[XV]], меншу&nbsp;— Галичини. Близько 1440 року збудували [[каплиця Бучацьких|родинну каплицю]]-усипальницю при [[Латинський кафедральний собор (Львів)|Латинському катедральному соборі]] [[Львів|Львова]] (пізніше&nbsp;— перебудована, тепер на її місці, за одними даними&nbsp;— [[каплиця]] Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими&nbsp;— каплиця святого Казимира<ref>''[[Мечислав Орлович|Orłowicz M]].'' Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.&nbsp;— Lwów—Warszawa, 1925.&nbsp;— 276 s.&nbsp;— S.&nbsp;81. {{ref-pl}}</ref>). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна [[Дерслав з Угнева|Дерслава з Угнева]], записала фундуш.
Рядок 85: Рядок 84:
* ''[[Бартош Папроцький|Paprocki B.]]''[https://polona.pl/item/11686631/178/ Herby rycerstwa polskiego… zebrane i wydane r. p. 1584].&nbsp;— Kraków, 1578.&nbsp;— 1246&nbsp;s.&nbsp;— S.&nbsp;609. {{ref-pl}}
* ''[[Бартош Папроцький|Paprocki B.]]''[https://polona.pl/item/11686631/178/ Herby rycerstwa polskiego… zebrane i wydane r. p. 1584].&nbsp;— Kraków, 1578.&nbsp;— 1246&nbsp;s.&nbsp;— S.&nbsp;609. {{ref-pl}}
* [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Kraków, 1937.&nbsp;— T.&nbsp;III/1, zeszyt 11.&nbsp;— 480&nbsp;s. (репринт 1989&nbsp;р.) ISBN 83-04-03291-0 {{ref-pl}}
* [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Kraków, 1937.&nbsp;— T.&nbsp;III/1, zeszyt 11.&nbsp;— 480&nbsp;s. (репринт 1989&nbsp;р.) ISBN 83-04-03291-0 {{ref-pl}}
* ''[[Єжи Сперка|Sperka J]].'' [http://bazhum.muzhp.pl/media//files/Sredniowiecze_Polskie_i_Powszechne/Sredniowiecze_Polskie_i_Powszechne-r2014-t6_(10)/Sredniowiecze_Polskie_i_Powszechne-r2014-t6_(10)-s74-84/Sredniowiecze_Polskie_i_Powszechne-r2014-t6_(10)-s74-84.pdf Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu] // [http://www.historia.us.edu.pl/index.php?pokaz=showart&id=91 Średniowiecze Polskie i Powszechne].&nbsp;— 2014.&nbsp;— T. 6 (10).&nbsp;— S. 74—84. {{ref-pl}}
* ''[[Єжи Сперка|Sperka J]].'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/19/130Sperka.pdf Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej].&nbsp;— S. 278—301. {{ref-pl}}
* ''Sperka J.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/19/130Sperka.pdf Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej].&nbsp;— S. 278—301. {{ref-pl}}
* ''Stadnicki Kazim.'' [https://books.google.com.ua/books?id=Fw9hAAAAcAAJ&pg=PA146&dq=Micha%C5%82+Abdank+Buczacz&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwiqmsiYgtnLAhUhcHIKHboDCLMQ6AEIJDAB#v=onepage&q=Micha%C5%82%20Abdank%20Buczacz&f=false Wspomnienie o Abdankach-Konopkach, Buczackich i Jazłowieckich // Przewodnik naukowy i literacki.&nbsp;— S. 145—159.] {{ref-pl}}
* ''Stadnicki Kazim.'' [https://books.google.com.ua/books?id=Fw9hAAAAcAAJ&pg=PA146&dq=Micha%C5%82+Abdank+Buczacz&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwiqmsiYgtnLAhUhcHIKHboDCLMQ6AEIJDAB#v=onepage&q=Micha%C5%82%20Abdank%20Buczacz&f=false Wspomnienie o Abdankach-Konopkach, Buczackich i Jazłowieckich // Przewodnik naukowy i literacki.&nbsp;— S. 145—159.] {{ref-pl}}


Версія за 06:39, 28 липня 2016

Бу́чацькі — прізвище давніх шляхетських родин гербів «Абданк» («Габданк»), Тарак. Інші гілки роду гербу Абданк — Язловецькі, Монастирські.

Бучацькі гербу Абданк

Прізвище взяли від назви поселення (або вже міста) Бучача, яким володіли від XIII до початку XVI ст.

Походження

Походження роду до цього часу є дискусійним (руське[1], литовське, польське, можливо, вони не пов'язані між собою). В «Енциклопедії Українознавства» вони вказані як польський рід.[2] Дослідник Однороженко Олег вважає їх (поряд з Кмітами, Одровонжами та іншими) нащадками шляхти з Малопольщі.[3] Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.[4] Про те, що Бучацькі — давній польський рід, стверджував і Владислав Семкович[5], який також висловив гіпотезу про їх появу в Галичині за Казимира ІІІ.

Сучасний польський дослідник Єжи Сперка, досліджуючи міграцію рицарів з Сілезії на територію Руського домену короля[6], стверджує, що Міхал Авданець був одним з наближених до князя Владислава Опольського осіб та отримав від нього найбільше бенефіцій.[7] Також він вважає, що немає певності, чи Міхал Абданк появився в Галичині за Казимира ІІІ, чи вже за Людовика Угорського.[8]

Відомості про представників

Першим Бучацьким, який згадується в доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький — староста кам'янецький у книзі Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),[9] на яке посилається ксьондз Садок Баронч у своїй розвідці «Pamiątki buczackie».[10][11]

Після сутичок за спадок Романовичів близько 1366 р. територія між Віслоком, Карпатами, Серетом та Поліссям відійшла Польщі до кінця життя короля Казимежа III (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські Абданки, які назвались Бучацькими гербу Абданк, змогли поширити вплив вглиб Пониззя[12]. Володіючи маєтками на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але по його смерті зразу стали на сторону короля Ягайла.[13]

Бучацькі відіграли помітну роль в історії Поділля, зокрема, його прилученні до Корони,[14] кінця XIV–XV, меншу — Галичини. Близько 1440 року збудували родинну каплицю-усипальницю при Латинському катедральному соборі Львова (пізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира[15]). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна Дерслава з Угнева, записала фундуш.

Каплиця Святих Дарів (каплиця Вишневецьких; на дальньому плані)

Представники

Власність

У різні часи представники роду володіли містами Бучачем, Язловцем, Підгайцями, Червоногородом, Кацюбіївом, Баришем[30], Монастириськами, Устям[31], Чернелицею[32], багатьма селами.

Бучацькі гербу Тарак

Представниками Бучацьких гербу Тарак були Якуб Мурза Бучацький, син Селім, внук Ян.[33]

Сучасники, їх попередники

Примітки

  1. ↑ раніше так вважав Шайноха → Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 314. (пол.), Антоній Роле на додачу вказував, що були православними → Dr. Anoni J… Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski. — Том 5. — Випуски 1 – 6. — S. 357.
  2. ↑ Бучацькі… — С. 200.
  3. ↑ Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — 422 с.; іл. — C. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
  4. ↑ Михайловський В. Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą. — S. 124. (пол.)
  5. ↑ Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — t. 7. — S. 297—298. (пол.)
  6. ↑ в польській історіографії вживають термін Червона Русь
  7. ↑ Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej. — S. 297.
  8. ↑ Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu] — S. 74.
  9. ↑ а б в Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego… — S. 609.
  10. ↑ а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 40.
  11. ↑ ці дані наводить також К. Несецький → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 1. — S. 216.
  12. ↑ Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — S. 33. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
  13. ↑ Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — 240 с. — С. 39. — ISSN 0130-5247.
  14. ↑ Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  15. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 81. (пол.)
  16. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 4.
  17. ↑ Несецький вказав: 1) 1332 рік як згадку про укладення шлюбу чи вже про те, що вона його дружина; 2) посади П. Гастольда: староста кам'янецький, віленський воєвода, при цьому посилався на праці Кояловича, Темберського
  18. ↑ оскільки не була вказана дата урядування → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 1. — S. 216.
  19. ↑ Несецький про нього не згадував
  20. ↑ Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 29.
  21. ↑ а б в Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  22. ↑ Несецький вказав, що Кромер ствердив про 3 рідних братів — Михайла, Теодорика та Мірсила
  23. ↑ його батько — Зиґмунт з Радзанова, Угнева
  24. ↑ Rudniki (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 939. (пол.) — S. 939. (пол.)
  25. ↑ Jazlowieccy (01) (пол.)
  26. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 44.
  27. ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — t. 8. — S. 276. (пол.)
  28. ↑ Короткий родовід Давида Бучацького
  29. ↑ Вл. Семкович в біограмі Івашка Гаштольда вказує, що Бучацька правдоподібно була його матір'ю та донькою Міхала Авданьця → Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — t. 7. — S. 297. (пол.)
  30. ↑ Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I, tom 18. — 368 s., 508 il. — S. 13. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  31. ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 295. — ISBN 978-83-89273-79-6.
  32. ↑ Zaucha Т. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  33. ↑ Kryczyński S. Buczacki Jakub Murza, h. Abdank (um. 1835) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — 480 s. — S. 83-84. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
  34. ↑ Розпорядження № 613 від 7 листопада 2011 року Вінницької ОДА

Література

Посилання


Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бучацькі&oldid=18523470