Декларування доходів та майна державних посадових осіб: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Vanuan (обговорення | внесок) |
Vanuan (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
В України заплановано введення в експлуатацію [[Єдиний державний реєстр декларацій|реєстра декларацій]]. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є [[Національне агентство з питань запобігання корупції]]. |
В України заплановано введення в експлуатацію [[Єдиний державний реєстр декларацій|реєстра декларацій]]. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є [[Національне агентство з питань запобігання корупції]]. |
||
=== Законодавство === |
|||
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом [[Закон України «Про запобігання корупції»|Про запобігання корупції]]. |
|||
== Зміст декларацій == |
== Зміст декларацій == |
||
Версія за 06:14, 14 серпня 2016
Декларація про доходи та майно державних посадових осіб — щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами згідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.[1]
Тлумачення термінів
Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)[2], у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій.
Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів.
Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати[3]. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням.
Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб[4].
Світовий досвід
У Китаї всі державні службовці зобов'язані щорічно подавати інформацію про свої витрати і доходи, а також про витрати і доходи своїх близьких.[5]
У Бразилії, Данії, США і Казахстані стосовно державних службовців застосовується тільки декларування доходів.
У Великобританії члени Парламенту та члени Палати Лордів також зобов'язані декларувати свої доходи.
В Швеції, Норвегії та Канаді обов'язок подавати декларацію про доходи поширюється на всіх громадян, у тому числі державних службовців (без будь-яких особливостей).
У Фінляндії та Сінгапурі державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. У Франції введено "податок на заможність", де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян.
В Україні
В України заплановано введення в експлуатацію реєстра декларацій. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є Національне агентство з питань запобігання корупції.
Законодавство
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом Про запобігання корупції.
Зміст декларацій
Окрім загальних відомостей, таких як ім’я, місце проживання, посада, склад сім’ї, декларація зазвичай містить:
- відомості про доходи
- відомості про нерухоме майно
- відомості про транспортні засоби
- банковські вклади, цінні папери
Перевірка декларацій
Зазвичай декларація заповнюється особою без контролю, тому можливі зловживання. Це обумовлює необхідність перевірки після її подання. Перевірка декларації здійснюється за допомогою інформації з реєстрів майна та від банківских установ.
У деяких країнах автоматизована система подання декларацій підключена до державних реєстрів та банківських установ. У цьому випадку участь декларанта у заповненні мінімальна.
Дивіться також
Примітки
- ↑ Декларации о доходах, об имуществе и обязательствах имущественного характера публичных должностных лиц.
- ↑ Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 8.
- ↑ Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 20.
- ↑ Федеральный закон от 25 декабря 2008 г. № 273-ФЗ «О противодействии коррупции».
- ↑ Декларирование чиновниками сведений о доходах, имуществе и основных расходах: зарубежный опыт и российская практика