Декларування доходів та майна державних посадових осіб: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Vanuan (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
стиль, оформлення |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Декларація про доходи та майно державних посадових осіб''' |
'''Декларація про доходи та майно державних посадових осіб''' — щорічна декларація, яка подається [[Державний службовець|державними службовцями]] та іншими публічними посадовими особами відповідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.<ref>[http://publications.hse.ru/chapters/52266883 Декларации о доходах, об имуществе и обязательствах имущественного характера публичных должностных лиц.]</ref> |
||
== Ключові засади == |
== Ключові засади == |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
=== Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції === |
=== Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції === |
||
Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)<ref>[http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/corruption.shtml Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 |
Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)<ref>[http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/corruption.shtml Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 8.]</ref>, у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій. |
||
Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів. |
Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів. |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
=== Терміни === |
=== Терміни === |
||
Незаконне збагачення |
Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати<ref>[http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/corruption.shtml Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 20.]</ref>. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням. |
||
Конфлікт інтересів |
Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб<ref name="autogenerated20130410-1">[http://base.garant.ru/12164203/ Федеральный закон от 25 декабря 2008 г. № 273-ФЗ «О противодействии коррупции».]</ref>. |
||
=== Зміст декларацій === |
=== Зміст декларацій === |
||
Окрім загальних відомостей, таких як |
Окрім загальних відомостей, таких як ім'я, місце проживання, посада, склад сім'ї, декларація зазвичай містить: |
||
* відомості про доходи |
* відомості про доходи |
||
Рядок 41: | Рядок 41: | ||
У '''Фінляндії''' та '''Сінгапурі''' державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. |
У '''Фінляндії''' та '''Сінгапурі''' державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. |
||
У Франції введено |
У Франції введено «податок на заможність», де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян. |
||
=== В Україні === |
=== В Україні === |
||
Рядок 51: | Рядок 51: | ||
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом [[Закон України «Про запобігання корупції»|Про запобігання корупції]]. |
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом [[Закон України «Про запобігання корупції»|Про запобігання корупції]]. |
||
== |
== Див. також == |
||
* [[Єдиний державний реєстр декларацій]] |
* [[Єдиний державний реєстр декларацій]] |
Версія за 11:26, 15 серпня 2016
Декларація про доходи та майно державних посадових осіб — щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами відповідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.[1]
Ключові засади
Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції
Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)[2], у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій.
Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів.
Терміни
Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати[3]. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням.
Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб[4].
Зміст декларацій
Окрім загальних відомостей, таких як ім'я, місце проживання, посада, склад сім'ї, декларація зазвичай містить:
- відомості про доходи
- відомості про нерухоме майно
- відомості про транспортні засоби
- банковські вклади, цінні папери
Перевірка декларацій
Зазвичай декларація заповнюється особою без контролю, тому можливі зловживання. Це обумовлює необхідність перевірки після її подання. Перевірка декларації здійснюється за допомогою інформації з реєстрів майна та від банківских установ.
У деяких країнах автоматизована система подання декларацій підключена до державних реєстрів та банківських установ. У цьому випадку участь декларанта у заповненні мінімальна.
Світові особливості
У Китаї всі державні службовці зобов'язані щорічно подавати інформацію про свої витрати і доходи, а також про витрати і доходи своїх близьких.[5]
У Бразилії, Данії, США і Казахстані стосовно державних службовців застосовується тільки декларування доходів.
У Великобританії члени Парламенту та члени Палати Лордів також зобов'язані декларувати свої доходи.
В Швеції, Норвегії та Канаді обов'язок подавати декларацію про доходи поширюється на всіх громадян, у тому числі державних службовців (без будь-яких особливостей).
У Фінляндії та Сінгапурі державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. У Франції введено «податок на заможність», де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян.
В Україні
В України заплановано введення в експлуатацію реєстра декларацій. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є Національне агентство з питань запобігання корупції.
Законодавство
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом Про запобігання корупції.
Див. також
Примітки
- ↑ Декларации о доходах, об имуществе и обязательствах имущественного характера публичных должностных лиц.
- ↑ Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 8.
- ↑ Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 20.
- ↑ Федеральный закон от 25 декабря 2008 г. № 273-ФЗ «О противодействии коррупции».
- ↑ Декларирование чиновниками сведений о доходах, имуществе и основных расходах: зарубежный опыт и российская практика