Кароль Антоневич-Болоз: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
G.Tuono (обговорення | внесок) |
G.Tuono (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
| Мова творів = [[Польська мова|польська]] |
| Мова творів = [[Польська мова|польська]] |
||
| Рід діяльності = [[поет]], [[письменник]], католицький [[священник]] |
| Рід діяльності = [[поет]], [[письменник]], католицький [[священник]] |
||
| Роки активності = |
| Роки активності = 1827—1852 |
||
| Напрямок = |
| Напрямок = |
||
| Жанр = |
| Жанр = |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
| Примітки = |
| Примітки = |
||
}} |
}} |
||
'''Кароль Антоневич-Болоз''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz-Bołoz}}; |
'''Кароль Антоневич-Болоз''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz-Bołoz}}; [[6 листопада]] [[1807]], с. [[Скварява]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] — [[14 листопада]] [[1852]], с. Обра, [[Російська імперія]] (тепер [[Великопольське воєводство]], [[Польща]])) — [[Польська література|польський]] [[поет]] та [[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів. |
||
[[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів. |
|||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Кароль Антоневич-Болоз народився [[6 листопада]] [[1807]] року в селі [[Скварява]] поблизу [[Золочів|Золочева]], що в [[Галичина|Галичині]], у вірменській родині. |
Кароль Антоневич-Болоз народився [[6 листопада]] [[1807]] року в селі [[Скварява]] поблизу [[Золочів|Золочева]], що в [[Галичина|Галичині]], у вірменській родині. |
||
У [[1827]] році закінчив юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]. |
У [[1827]] році закінчив юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]. |
||
Приймав активну участь у [[Польське повстання у Правобережній Україні (1830—1831)|листопадовому повстанні]] [[1830]] року. |
Приймав активну участь у [[Польське повстання у Правобережній Україні (1830—1831)|листопадовому повстанні]] [[1830]] року. |
||
У [[1833]] році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь. |
У [[1833]] році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь. |
||
Після смерті дружини, він у [[1839]] році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату [[12 вересня]] [[1841]] року склав перші [[Обітниця|обіти]]. |
Після смерті дружини, він у [[1839]] році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату [[12 вересня]] [[1841]] року склав перші [[Обітниця|обіти]]. |
||
Рядок 44: | Рядок 43: | ||
== Діяльність == |
== Діяльність == |
||
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем. |
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем. |
||
Доглядав за хворими на [[холера|холеру]] та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року у Обрі, де й був похований. |
Доглядав за хворими на [[холера|холеру]] та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року у Обрі, де й був похований. |
||
== Творча спадщина == |
== Творча спадщина == |
||
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень: |
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень: |
||
* |
* «Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia»; |
||
* |
* «Chwalcie łąki umajone»; |
||
* |
* «Do Betlejemu pełni radości» (колядка); |
||
* |
* «Nazareński śliczny kwiecie»; |
||
* |
* «Nie opuszczaj nas»; |
||
* |
* «O Józefie uwielbiony»; |
||
* |
* «O Maryjo, przyjm w ofierze»; |
||
* |
* «Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam» та багатьох інших. |
||
Незадовго до вступу в орден, він написав пісню |
Незадовго до вступу в орден, він написав пісню-гімн, яка є вираженням людської «долини сліз» і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові — «В хресті страждання, в хресті спасіння». |
||
У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки |
У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки — свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування [[Діва Марія|Пресвятої Діви Марії]]. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів — коляда для дітей «Розсадник». Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у [[1857]] році. |
||
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях: |
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях: |
||
Рядок 80: | Рядок 79: | ||
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами: |
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами: |
||
* Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą |
* Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze…(Gazeta Niedzielna, 1990); |
||
* Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat |
* Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości… (Gazeta Niedzielna, 1990); |
||
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992); |
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992); |
||
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994); |
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994); |
||
* Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać |
* Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie… (Gazeta Niedzielna, 1990). |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ. |
|||
* Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f. |
* Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f. |
||
* Słowniki: [[Polski Słownik Biograficzny]]; EK; Nowy Korbut; EWoJ. |
* Słowniki: [[Polski Słownik Biograficzny]]; EK; Nowy Korbut; EWoJ. |
||
* Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ ( |
* Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808—1852). |
||
* K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27. |
* K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27. |
||
Рядок 101: | Рядок 99: | ||
{{reflist|2}} |
{{reflist|2}} |
||
{{Бібліоінформація}} |
|||
{{DEFAULTSORT: |
{{DEFAULTSORT:Антоневич}} |
||
[[Категорія:Польські поети]] |
[[Категорія:Польські поети]] |
||
[[Категорія:Польські письменники]] |
[[Категорія:Польські письменники]] |
||
[[Категорія:Вірмени Польщі]] |
|||
[[Категорія:Вірменські письменники]] |
|||
[[Категорія:Польські єзуїти]] |
[[Категорія:Польські єзуїти]] |
||
[[Категорія:Померли у Великопольському воєводстві]] |
Версія за 17:16, 17 серпня 2016
Кароль Антоневич-Болоз | ||||
---|---|---|---|---|
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz-Bołoz | ||||
Ім'я при народженні | Кароль Антоневич-Болоз | |||
Народився |
6 листопада 1807 с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія | |||
Помер |
14 листопада 1852 (45 років) с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща) ·холера | |||
Поховання | с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща) | |||
Громадянство | Австро-Угорська імперія | |||
Національність | поляк вірменського походження | |||
Діяльність | поет, письменник, католицький священник | |||
Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827) | |||
Мова творів | польська | |||
Роки активності | 1827—1852 | |||
Конфесія | католицтво | |||
Автограф | ||||
| ||||
Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі |
Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.
Біографія
Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева, що в Галичині, у вірменській родині.
У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.
Приймав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.
У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.
Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти.
Діяльність
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року у Обрі, де й був похований.
Творча спадщина
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:
- «Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia»;
- «Chwalcie łąki umajone»;
- «Do Betlejemu pełni radości» (колядка);
- «Nazareński śliczny kwiecie»;
- «Nie opuszczaj nas»;
- «O Józefie uwielbiony»;
- «O Maryjo, przyjm w ofierze»;
- «Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam» та багатьох інших.
Незадовго до вступу в орден, він написав пісню-гімн, яка є вираженням людської «долини сліз» і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові — «В хресті страждання, в хресті спасіння».
У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки — свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів — коляда для дітей «Розсадник». Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:
- Sonety (Lemberg, 1828);
- Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
- Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
- Listki palmowe (Wien, 1834);
- Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
- Majówka w Orzechówce (1845);
- Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
- Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
- Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
- Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
- Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
- Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
- Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
- Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:
- Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze…(Gazeta Niedzielna, 1990);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości… (Gazeta Niedzielna, 1990);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie… (Gazeta Niedzielna, 1990).
Джерела
- Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
- Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
- Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808—1852).
- K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.
Посилання
- Bibliografia Historii Wielkopolski(пол.)
- Antoniewicz Karol (пол.)
- Karol Bołoz Antoniewicz(пол.)
Примітки
|