Відмінності між версіями «Лопухів»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
1517 байтів вилучено ,  3 роки тому
м
нема опису редагування
м (Почала редагування)
м
| відстань ст =51
}}
'''Лопу́хів''' ''(''до 1946 року - ''Брустури)'''&nbsp;'''''— [[село]] в [[Тячівський район|Тячівському районі]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]] ([[Україна]]). Розташоване до обидва боки річки Брустурянки, за 67 км від районного центру [[Тячів]]<ref name=":0">{{Cite book|title=Історія міст і сіл Української РСР|last=Бєлоусов|first=В.І.|year=1969|publisher=Головна редакція української радянської енциклопедії АН УРСР|location=Київ|pages=646|language=українська|isbn=}}</ref>.
 
== Географія ==
'''''Кількість населення'''''&nbsp;— 3750 осіб.
Село розташоване по обидва боки річки [[Брустурянка|Брустурянки]], за 67 км від районного центру [[Тячів|Тячева]]<ref name=":0">{{Cite book|title=Історія міст і сіл Української РСР|last=Бєлоусов|first=В.І.|year=1969|publisher=Головна редакція української радянської енциклопедії АН УРСР|location=Київ|pages=646|language=українська|isbn=}}</ref>. Сусідній населений пунк - [[Усть-Чорна]]. Кількість населення&nbsp;Лопухів складає 3750 осіб.
 
==НазваПоходження назви села==
ПершіЗа статистичніпершими відомості,статистичними де говоритьсявідомостями про село Брустури, відноситьсязгадується доу 1839 рокуроці. Більш детальніДетальніші відомості про Брустурисело можна знаходимознайти у географічному та статистичному огляді Мараморошанського комітату, що(1901 бувроку виданийвидання). уТам 1901зазначається, роціщо у Мармарош-Сигеті.станом Вна цейтой час в селі проживалопроживали 1378 мешканцівжителів, а у 1913 році налічувалось 1655 жителівмешканців.
'''Брустури'''&nbsp;— так до [[1946]] року називалося село Лопухів. Це також назва місцевого державного лісового господарства («'''Брустурянський держлісгосп'''»)&nbsp;— одного з найбільших в Україні (26,5 тис. га. лісів).
 
ПоходженняСтара назвиназва Лопухово - «Брустури»&nbsp;— - походить від [[румунська мова|румунського]] ''brusture'' ([[лопух справжній|лопух]]). Отже, українська назва є перекладом з румунської.
 
Проте [[Андрухович Юрій Ігорович|Юрій Андрухович]] (український письменник) має цілковито іншу думку щодо правильності перекладу назви села на українську мову. Румунською мовою brustur - це sympytum cordatum, що означає живокіст серцевидний, багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Це не те саме, що brusture - arctium lappa L, себто лопух великий, дворічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Оскільки, тодішні перекладачі не вдавалися до тонкощів своєї справи, і без уточнень що маться на увазі: ''brustur чи brusture'' - переклали назву як Лопухів<ref>{{Cite book|title=Диявол ховається в сирі|last=Андрухович|first=Юрій|year=2007|publisher=Часопис "Критика"|location=Київ|pages=305|language=українська|isbn=}}</ref>.
 
Румунською мовою brustur - це sympytum cordatum, тобто живокіст серцевидний, багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Це аж ніяк не те саме, що brusture - arctium lappa L, себто лопух великий, дворічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Оскільки, тодішні перекладачі не вдавалися до тонкощів своєї справи, і без уточнень що маться на увазі: ''brustur чи brusture'' - переклали назву як Лопухів<ref>{{Cite book|title=Диявол ховається в сирі|last=Андрухович|first=Юрій|year=2007|publisher=Часопис "Критика"|location=Київ|pages=305|language=українська|isbn=}}</ref>.
 
Питання повернення історичної назви вже двічі виносилося на розгляд сільради, але не вирішується за браком коштів<ref>{{Cite web|url=http://ukurier.gov.ua/uk/articles/lopuhiv-rumunskoyu-brusture/|title=Український урядовий кур'єр|last=|first=|date=|website=http://ukurier.gov.ua|publisher=|language=українська|accessdate=}}</ref>.
 
==Історія==
Вперше село згадується в письмових джерелах XVII століття (приблизно з 1638 року)<ref name=":0" />. Село Брустури, а з 1946 року Лопухово, вперше згадується у письмових джерелах у 1638 році. Але його правдешня історія починається ще у давні часи, колидавнину (до приходу [[Угорці|угорців]] в (896 рікроці), руськіколи [[Русини|русинські]] і [[Волохи|волоські]] [[Пастух|пастухи]] в нашихна [[Полонина|полонинах]] випасали худобуовець та овецьхудобу, упродовж століть освоювали полонинні, низинні територіїземлі на берегах рік Брустурянка та [[Яблуниця (притока Брустурянки)|Яблуниця]] і поселялися там.
 
Якщо в період кочового скотарства переходу на осіле життя переважали волохи, які на початку та в середині XIV  століття масово почали переселятися на землі Буковини та на території створеної у 1349 році Молдови, то на їхні території колишніх поселень почали осідати гуцули – наші давні предки. З кінцяНаприкінці XVІ століття волохів-переселенців майже не залишилось, а ті, які все ж якимось чиномщо залишились серед [[Гуцули|гуцулів]], асимілювалися серед переважноїпереважаючої більшості русинів.
 
ЧерезГірськими місцевістежками через полонини проходилиходили гірські[[опришки]], стежкитому опришків. Хуторські[[Хутір|хуторські]] поселення виникали високо під полонинами і поступово люди почали розселювалися вниз до річкових долинтериторій. СпочаткуСпершу булилюди заселенізаселили присілки Бистрик (його назва походить від села [[Бистриця (Надвірнянський район)|Бистриця]] нині [[Надвірнянський район|Надвірнянського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]) і Яблуницяприсілок Яблуницю, чия назва, ймовірно походить від села [[Яблуниця біля Яблунецького перевалу. Саме з цим присілком пов*язана перша згадка про село, коли жителі Яблуниці (Портошу)Верховинський просили угорського короля про надання дозволу на будівництво церкви. До німецької колонізації (1775 – 1776 рокирайон)|Яблуниця]] зв*язкибіля з іншими поселеннями підтримувались через[[Яблуницький перевал|Яблуницького Легіонів,перевалу]]. у бік Чорної Тиси та Кобилецької Поляни.
 
ПісляНімецькі заснування[[Колоніст|колоністи]], Німецькоїякі Мокроїзаснували німецькі[[Німецька колоністиМокра|Німецьку Мокру]] розселяютьсярозселилися також міжі поміж русинами. ЗавданнямЇхнє поселенцівзавдання була- організаціяорганізувати сплавусплав лісу з верхів*я приток річкирічок Яблуниця, [[Турбат (річка)|Турбат]], Плайська, Биртянка[[Бертянка]]. За часів [[Марія-Терезія|Марії-Терезії]] почалиліс готувати гати з шлюзами, які називались «кляузурами», для сплаву лісусплавляли по річці Брустурянка в напрямку до [[Тересва (річка)|Тересви]]. ЛісЦі матеріали використовувався додля укріплення соляних шахт у [[Солотвино|Солотвині]]. Такий «кляузур» побудований у 1779 році у Турбаті, а в 1784 році у Плайську, пізніше у Яблуниці і Биртянці.
 
Головна релігія Брустур доДо кінця 40-х років ХХ століття головною вірою Брустур була греко-католицькою,католицька. алеХоча першапершу церквацеркву була побудованапобудовали у присілку Яблуниця ще у першій половині XVІІ століття. У 1805 році побудованав центрі села зведено дерев*яна'яну церквацеркву Михайла Архангела в центрі села, яка була знесеназнесли після побудови у 1941 році цегляної церкви,. якаВона діє і по сьогоднішній час як [[Православна церква|православна]].
Появилося багато знарядь праці, яких населення до цього не використовувало: різні види сокир (планкачі, барти, колуни, тислиці), пили (поперечна, повздовжня, дратовка), цапіни, грифи, коси та інше. Німці керували всіма ділянками робіт, а виконавцями були русини. Після введення грошової оплати русини отримували нижчу платню , аніж німці.
 
Перші статистичні відомості, де говориться про село Брустури, відноситься до 1839 року. Більш детальні відомості про Брустури знаходимо у географічному та статистичному огляді Мараморошанського комітату, що був виданий у 1901 році у Мармарош-Сигеті. В цей час в селі проживало 1378 мешканців, а у 1913 році налічувалось 1655 жителів.
 
Головна релігія Брустур до кінця 40-х років ХХ століття була греко-католицькою, але перша церква була побудована у присілку Яблуниця ще у першій половині XVІІ століття. У 1805 році побудована дерев*яна церква Михайла Архангела в центрі села, яка була знесена після побудови у 1941 році цегляної церкви, яка діє по сьогоднішній час як православна.
 
26 лютого 1792 року виданий указ короля Угорщини, згідно з яким для збереження духу вірних горян потрібно відкрити 23 школи з руською мовою навчання, в тому числі і в Брустурах. До цього часу школа була королівською і фінансувалась з казни короля.
 
У 2008 році започатковано святкування Дня села, а у 2011 році фестивалю «Брусторянська кедровиця».
 
'''Брустури'''&nbsp;— так до [[1946]] року називалося село Лопухів. Це також назва місцевого державного лісового господарства («'''Брустурянський держлісгосп'''»)&nbsp;— одного з найбільших в Україні (26,5 тис. га. лісів).
 
==Пам'ятки природи==
51

редагування

Навігаційне меню