Міклош Немет: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
NickK (обговорення | внесок) м NickK перейменував сторінку з Немет Міклош на Міклош Немет поверх перенаправлення: поправка до ВП:ІС: порядок Ім'я Прізвище для угорців |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 20:58, 27 жовтня 2016
Міклош Немет | |
---|---|
угор. Németh Miklós | |
Народився |
24 січня 1948[1][2][3] (76 років) Монок, Szerencs Districtd, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина[1] |
Країна | Угорщина |
Діяльність | політик, економіст |
Alma mater | Гарвардський університет (1975) і Університет Корвіна (1971) |
Знання мов | угорська і англійська |
Посада | член Національних зборів Угорщини[d][4], прем'єр-міністр Угорщини[5], член Національних зборів Угорщини[d] і member of Central Committee of the Hungarian Socialist Workers' Partyd[6] |
Партія | Угорська соціалістична робоча партія і Угорська соціалістична партія |
Нагороди | |
Міклош Немет (угор. Németh Miklós; нар. 14 січня 1948, Монок, Угорщина) — останній прем'єр-міністр Угорської Народної Республіки з 23 листопада 1988 по 23 травня 1990 року. Був прихильником реформ, одним з найбільш впливових членів керівництва УСРП.
На посаді прем'єр-міністра прийняв рішення дозволити біженцям з НДР переходити угорський кордон, щоб шукати політичного притулку в Західній Німеччині. Це рішення стало одним з детонаторів подій, які в кінцевому рахунку привели до падіння Берлінського муру 9 листопада 1989 року.
Після відходу у відставку з посади прем'єр-міністра в 1990 році Немет обіймав посаду віце-президента Європейського банку реконструкції та розвитку до 2000 року, потім повернувся назад до Угорщини.
Джерело
- ↑ а б Hovanyecz L. Az átmenet miniszterelnöke — Népszabadság.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Парламент Угорщини Parliamentary Information System
- ↑ József B., László H. Magyarország kormányai — 5 — Akadémiai Kiadó, 2004. — С. 119. — 549 с.
- ↑ https://www-kommunizmuskutato-hu/kommunista-vezetok#html-4