Пінське Богоявленське братство

Пінське Богоявленське братство — національно-релігійна громадська організація православних білоруських та українських шляхтичів та міщан Пінська у XVII столітті.

Історія

Найбільш ймовірно, що православне братство з'явилося в Мінську наприкінці XVI століття. Воно утворилося навколо церкви Св. Феодора Тирона. У 1614 році міщани й шляхти при підтримці роду Гарабурд звели Богоявленську церкву.

21 серпня 1631 році за наказом пінського греко-католицького єпископа Григорія і Пінського капітула, була відібрано возним у православних церкву св. Феодора разом зі школою, при якій вона діяла. У момент відібрання в ній перебували кілька десятків «хлопят» і бакалавр Афанасій Стрілецький.

Втім барство продовжувало існувати. У 1633 році братство перебралося до Богоявленської церкви. З цього часу стало називатися Пінським Богоявленським братством. Водночас православні міщани і шляхта домоглися у короля Владислава IV дозволу на заснування при Богоявленській школі монастиря, школи, семінарії та лікарні. Константинопольський патріарх Кирило I Лукаріс надав благословення на це. Водночас братчики домоглися королівського розпорядження щодо повернення церкви Св. Феодора. Втім, бачачи безрезультатність діяльності комісара, православні силою зайняли призначену їм церкву. 1634 року почалося зведення Богоявленського монастиря. Його ігумени опікувалися Пінською єпархією.

У 1640 році княгиня Раїна Соломирецька, яка була також спадкоємицею всіх багатств магнатського роду Гойских, подарувала Пінському братству значні земельні угіддя. Також надавала значні кошти на братську церкву. Значну удар майновому стану завдало повстання на чолі із Богданом Хмельницьким — 9 листопада 1648 року Пінськ втратив 14 тис. жителів, 5 тис. будинків було повністю зруйновано.

Втім 1649 або 1650 року вдалося відновити школу, де викладалися 7 вільних наук: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія і музика. Крім того, вивчалися давньоукраїнська (давньобілоруська), церковнослов'янська, польська, грецька і латинська мови. Рівень викладання був досить високим. Курс діалектики будувався на творах Платона, Аристотеля, Цицерона, Сенеки і Епікура. Курс астрономії ґрунтувався на вже застарілій Птоломєєвській геоцентрическій системі побудови світу. Заняття з музики зводилися до церковних піснеспівів.

Школа витримувала конкуренцію з місцевим єзуїтським колегіумом. 21 вересня 1665 року школу було закрито, а її багату бібліотеку спалено. Викладачі були вигнані з міста, більше 300 учнів залишили Пінськ, а кращих взяли до єзуїтського колегіуму. Це завдало значного удару Пінському братству, врезультати якого до 1680-х років братство припинило своє існування.

Джерела

• СТАНОВИЩЕ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ В 1632—1646 РОКАХ
• Очерки истории культуры Пинска XIV—XVIII веков