Добронєга Володимирівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Поділ-Подол\\Подола
Рядок 2: Рядок 2:
| ім'я = Добронега Київська
| ім'я = Добронега Київська
| жінка = так
| жінка = так
| інші_імена = Свята Марія Польська
| інші_імена = Свята Марія Подольська
| зображення = Dobronega-Maria Volodymyrivna.PNG
| зображення = Dobronega-Maria Volodymyrivna.PNG
| розмір_зображення =
| розмір_зображення =

Версія за 18:08, 12 листопада 2016

Добронега Київська
Народилася 988
невідомо
Померла 13 грудня 1087
невідомо
Інші імена Свята Марія Подольська
Рід Рюриковичі
Батько Володимир Святий
Проживання Київська Русь
Польща
Конфесія православна, римо-католицька схизма 1054 р.[1][2]
Княгиня Польщі та Руси
10391058

Доброне́га Володи́мирівна (дав.-рус. Добронѣга, пол. Dobroniega; ? 1011 — 13 грудня 1087[3]) — руська княжна з династії Рюриковичів. Донька великого князя київського Володимира Святого. Молодша сестра Ярослава Мудрого. У хрещенні — Марія, тому у багатьох іноземних джерелах відома як Марія Київська[4][5], або Марія-Добронега (або Доброніга). У російських джерелах часто Марія-Доброгніва, або просто Доброгніва.[1] З 1039 року дружина князя Польщі Казимира I з династії П'ястів, Велична княгиня Польщі (10391058). Мати короля Польщі Болеслава ІІ.

Життєпис

Добронєга Володимирівна

За припущенням Леонтія Войтовича Добронега народилася не пізніше 1011 року. Вважається, що вона була донькою київського князя Володимира та його дружини Анни, сестри візантійських імператорів Василя II та Костянтина VIII. Не виключають того, що її матір'ю була інша жінка Володимира. Також є версії, що батьком Добронеги був Борис Володимирович[3], і тоді вона є не сестрою, а племінницею Ярослава Мудрого. У руських джерелах про неї практично немає відомостей, більшість відомостей зосереджені у тогочасних польських джерелах, хоч там часто немає її імені при констатації факту одруження з польським князем Казиміром.[1][6]

1041 року[7] Ярослав Мудрий видав Добронегу заміж за польського князя Казимира І Відновителя, чим врятував Польщу від розвалу і підпорядкування Священній Римській імперії.

Від шлюбу з Казимиром Добронега мала четверо синів — Болеслава (10421081), Владислава Германа (10431102), Мєшка (10451065) й Отто (10461048), доньку Святославу (10441126). Після смерті чоловіка 28 листопада 1058, новим князем Польщі став її старший син — Болеслав II Сміливий. Княгиня зберігала значний вплив на нього[3].

Добронега померла 1087 року[3]. Святість у Руській православній церкві згідно римо-католицтва «Великої Схизми».[1][8]

Марковий аркуш 2016 року «Київські князівни на престолах Європи», на якому, зокрема, зобразили Добронегу.

Сім'я

Болеслав II Сміливий (10421081) — князь (10581076) і король Польщі (10761079)[3].
Владислав I Герман (10431102) — князь Польщі (10791102)[3].
Мешко (10451065) — гіпотетичний князь куявський (10581065)
Оттон (1046 (1047)-1048)
Святослава (10441126) — дружина чеського князя і короля Вратислава II, перша королева Чехії.

Пам'ять

Добронегу Володимирівну зобразили на марковому аркуші 2016 року «Київські князівни на престолах Європи».

Примітки

  1. а б в г Людмила Морозова Великие и неизвестные женщины Древней Руси. Litres, 21 окт. 2016 г. — стр. 9098 (рос.)
  2. Oswald Balzer «Genealogia Piastow» Krakow, 1895
  3. а б в г д е Войтович 2000.
  4. Osw. Balzer "Genealogia Piastow" (Краков, 1895) (пол.)
  5. Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. — Poznań 2004. — ss. 131—139. (пол.)
  6. RUSSIA, RURIKID. DOBRONEGA MARIA Vladimirovna (англ.)
  7. Войтович називає 1042 рік. Польські джерела — 1041 рік.
  8. М. Грушевский "Iсторiя Украiнi Руси", II, Львів, 1905

Джерела та література

Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.

  • Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. — Poznań 2004. — ss. 131—139. (пол.)
  • Баумгартен H.A. Добронега Владимировна, королева польская, дочь св. Владимира // Благовест. — Париж. — 1930. — № 2-3. — С. 102—109. (рос.)