Даніель Анрі Канвейлер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Lorry (обговорення | внесок) |
Lorry (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 85: | Рядок 85: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{Портал|Мистецтво|Біографії}} |
{{Портал|Мистецтво|Біографії|Франція}} |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 14:11, 7 лютого 2017
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Lorry (внесок, журнали) о 14:11 UTC (3783483 хвилини тому). |
| Даніель Анрі Канвейлер | |
|---|---|
| фр. Daniel-Henry Kahnweiler | |
 Худ. Хуан Гріс, графічний портрет Канвейлера, 1921 р. | |
| Псевдо | фр. Daniel-Henry Kahnweiler |
| Народився |
25 червня 1884 Мангейм, Німеччина |
| Помер |
11 січня 1979 (94 роки) Париж, Франція ·старість |
| Громадянство |
 Франція |
| Національність | німецький єврей |
| Місце проживання | Париж |
| Діяльність | галерист, меценат, маршан, менше мистецтвознавець |
| Знання мов | французька[1] |
| Родичі | Louise Leirisd[2] і Xavier Vilatód |
| У шлюбі з | Lucie Kahnweilerd |
| Нагороди | |
Даніель Анрі Канвейлер ( фр. Daniel-Henry Kahnweiler 25 червня, 1884, Мангейм — 11 января, 1979, Париж ) — громадянин Франції, галерист і меценат, німецький єврей за походженням.
Життєпис, ранні роки
Даніель Анрі походив з забезпеченої буржуазної родини. Вони перебрались на житло з провінційного Рокенхаузена до міста Мангейм, земля Баден, де він і народився у 1884 році. З молодого Канвейлера готували прагматичного бізнесмена. Ставлення до мистецтва мав лише його дядько, що мешкав у Лондоні і мав там брокерську контору. Дядько також колекціонував картини англійських митців і меблі.
Політичні катастрофи і негаразди існування
Політичною катастрофою для мистецтва та суспільних зрушень стала 1-а світова війна. В художній практиці Парижа виник кубізм як один з різновидів модернізма і акт несприйняття методики академізму та солодкавого імпресіонізму, не здатного на створення суспільно значимих чи героїчних образів.
Канвейлера в Парижі сприймали як німця і представника ворожого табору. Він покинув Францію і вимушено перебрався до Швейцарії. Йомо майно і картини колекції були конфісковані урядом Франції і продані на аукціоні в Отелі Друо в період 1921-1923 років. Він мимоволі опинився серед тих громадян Німеччини, що мешкали у Франції і мали там свій бізнес і майно, але з початком війни розцінені як внутрішні вороги, а їх майно конфісковане на користь Франції.
Після приходу до влади в Німеччині фашистів Канвейлер знову став внутрішнім ворогом на цей раз як єврей. Повернутися у Німеччину він вже неміг через загрозу власному життю.
Після окупації німецькими фашистами частини Франції він вимушено переховувався, знову вимушено покинувши Париж.
Канвейлер як мистецтвознавць та арт ділер
Негаразди життя примусили Канвейлера багато читати. Він почав вивччати мистецтво. Перебування в Парижі, котрий тривалий період вважався мистецьким центром, наблизило Канвейлера до спілкування з оригіналами мистецтва та до естетики як глузі мистецтв. Зароблені гроші він витрачав на відвідини музеїв і картинних галерей, серед них і за межами Франції. Свій перший внесок в історію мистецтв 20 століття він зробив ще у 1912 році, коли розповів про заснування кубізм. Надалі будуть низка статей у різних виданнях та надруковані книги. Тривалий час Канвейлер був відомий здебільшого як торговець картинами та меценат, ніж мистецтвознавець.
У 1950-і роки, вже громадянином Франції, його бізнес і картинна галерея потрапили у топ (вищий щабель) 100 бізнесуспішних компаній Франції з міркувань обороту та експорту.
Дарунки наприкінці життя
Прагматичний бізнемен трохи пом'якшав наприкінці життя. Усвідомлення, що нічого з собою у потойбічний світ він не забере, спонукало його до розділу власного зібрання і безкоштовну передачу цих частин у низку західноєвропейських музеїв. Дещо несподіваним був і дарунок Державному Ермітажу семи друкованих графічних твори Пабло Пікассо, практично найкращих в творчості митця і кращих серед тих, що різними шляхами потрапили до музейних збірок СРСР, де десятиліттями не купували творів Пікассо і роками ховали їх від відвідувачів музеїв [3].
Серед подарованих графічних творів були -
- «Ваза сквітами на килимі», 1947 р.[4]
- «Танок з бандерільями», 1954 р.[5]
- «Майстерня старого художника», 1954 р.[6]
- «Родинний портрет з чотирма персонами», 1962 р.[7]
- «Іспнкаа з віялом», 1962 р.[8]
- «Жінка в капелюшку», 1962 р.[9]
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.picasso.fr/details/ojo-les-archives-fevrier-2015-ojo-28-a-lire-louise-et-michel-leiris-et-lindefectible-defricheur-qui-a-nom-picasso-le-role-de-louise-leiris
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
- ↑ «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977
Джерела
- «Новые поступления Эрмитажа», каталог выставки 1966—1977, Ленинград, Аврора, 1977