Відмінності між версіями «Бойчукісти»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
нема опису редагування
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були С.Налепінська, С.Сегно, С.Бодуен де Куртене, М.Касперович, Є.Бачинський, Я.Леваковська, Г.Шрамм, О.Шагінян. [[1910]] року на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найталановитішими послідовниками львівського періоду Бойчука були [[Музика Ярослава Львівна|Я.Музика]] і [[Федюк Микола Іванович|М.Федюк]].
 
У [[1917]]–[[1922]] роках в майстерні монументального мистецтва Бойчука в Українській Академії мистецтв у [[Київ|Києві]] вчилися [[Седляр Василь Теофанович|Василь Седляр]], [[Падалка Іван Іванович|Іван Падалка]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т.Бойчук]], [[Павленко Оксана Трохимівна|О.Павленко]], А.[[Іванова Антоніна|Антоніна Іванова]], [[Сахновська Олена Борисівна|О.Сахновська]], М.Трубецька, І.Липківський, Н.Іванченко, [[Лісовський Роберт Антонович|Р. Лісовський]], [[Мандельштам Надія Яківна|Н.Хазіна (Мандельштам)]], [[Бізюков Онуфрій Терентійович|Онуфрій Бізюков]], [[Бура-Мацапура Віра Іванівна|Віра Бура-Мацапура]] та інші. До другої генерації учнів належали О.Мизін, [[Бізюков Онуфрій Терентійович|О.Бізюков]], [[Шехтман Мануїл Йосипович|Мануїл Шехтман]], [[Рокицький Микола Андрійович|М.Рокицький]], [[Холостенко Євген В'ячеславович|Є.Холостенко]], Н.Ріхерт, [[Єлева Костянтин Миколайович|К.Єлева]]. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним.
 
До другої половини 20-х років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У 30-ті ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено.

Навігаційне меню