Гзак Белюкович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Гзак | місце_проживання = | зображення = | підпис_... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
}} |
}} |
||
'''Гзак або Гза, Кза''' (*д/н —після [[1185]]) — [[половці|половецький]] [[хан]] з приднівпровських половців роду бурд (борш). Згадується у «Слові про полк Ігоров». |
'''Гзак або Гза, Кза''' (*д/н —після [[1185]]) — [[половці|половецький]] [[хан]] з приднівпровських половців роду бурд (борш). Згадується у «Слові про полк Ігоров». |
||
== Життєпис == |
|||
Належав до клану бурд-огли (в руських літописах згадуються як бурчевичі). Був сином (можливо старшим) хана [[Белюк]]а. мав окремі вежі від батька, які було пограбовано 1167 або 1168 року князем [[Олег Святославич (князь сіверський)|Олегом Святославичем]], князем Сіверським, під час його спільного походу з Ярославом Всеволодовичем, князем Чернігівським. було захоплено дружину і дітей Гзака. |
|||
У 1170-х роках став готувати реванш проти руських князівств, уклавши союз з придонецькими половцями, зокрема [[Кончак]]ом. У 1185 разом разом із Кончаком та іншими ханами переміг військо [[Ігор Святославич|Ігоря Святославича]]. Гзака послав гінця до Києва з пропозицією обмінятися полоненими (Ігоря на дружину і дітей). Тому Гзак відмовився від пропозиції Кончака відпустити полонених, звільнивши лише Ігоря Святославича з його сином — молодим княжичем Володимиром. |
|||
Після цього війська Гзака пограбували поселення на Сеймі, що розташовувались поблизу Путивля. Ігор Святославич помстився Гзак, здійснивши проти нього два походи. Проте це не припинило набіги Гзака, який у 1193 році разом з іншими половецькими ханами (можливо й [[Оселук]]ом) атакував Переяславське князівство. Про подальше життя відсутні відомості. |
|||
== Джерела == |
|||
* Ипатьевская летопись/ Воспроизведение текста издания 1908 г. // Полное собрание русских летописей. — М.: Восточная литература, 1962. — Т.2. — С.675–679 |
|||
* Плетнева C.А. Половцы/ C.А. Плетнева; Отв. ред Б. А. Рыбаков; АН СССР. — Серия «Cтраницы истории нашей родины» — М.: Наука,1990. — С.148–150 |
|||
* Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім» / О. Пріцак; Український Науковий Інститут Гарвардського Університету; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України; Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної Академії наук України. — К: Обереги, 2008. — С.182 |
|||
[[Категорія:Половецькі хани]] |
|||
Версія за 12:42, 4 березня 2017
| Гзак | |
|---|---|
| Народився | невідоом |
| Помер | після 1185 |
| Діяльність | вождь |
| Титул | хан |
| Попередник | Белюк |
| Наступник | Роман Кзич |
| Конфесія | християнство? |
| Рід | бурдж-огли |
| Батько | Белюк |
| Діти | 1 син |
Гзак або Гза, Кза (*д/н —після 1185) — половецький хан з приднівпровських половців роду бурд (борш). Згадується у «Слові про полк Ігоров».
Життєпис
Належав до клану бурд-огли (в руських літописах згадуються як бурчевичі). Був сином (можливо старшим) хана Белюка. мав окремі вежі від батька, які було пограбовано 1167 або 1168 року князем Олегом Святославичем, князем Сіверським, під час його спільного походу з Ярославом Всеволодовичем, князем Чернігівським. було захоплено дружину і дітей Гзака.
У 1170-х роках став готувати реванш проти руських князівств, уклавши союз з придонецькими половцями, зокрема Кончаком. У 1185 разом разом із Кончаком та іншими ханами переміг військо Ігоря Святославича. Гзака послав гінця до Києва з пропозицією обмінятися полоненими (Ігоря на дружину і дітей). Тому Гзак відмовився від пропозиції Кончака відпустити полонених, звільнивши лише Ігоря Святославича з його сином — молодим княжичем Володимиром.
Після цього війська Гзака пограбували поселення на Сеймі, що розташовувались поблизу Путивля. Ігор Святославич помстився Гзак, здійснивши проти нього два походи. Проте це не припинило набіги Гзака, який у 1193 році разом з іншими половецькими ханами (можливо й Оселуком) атакував Переяславське князівство. Про подальше життя відсутні відомості.
Джерела
- Ипатьевская летопись/ Воспроизведение текста издания 1908 г. // Полное собрание русских летописей. — М.: Восточная литература, 1962. — Т.2. — С.675–679
- Плетнева C.А. Половцы/ C.А. Плетнева; Отв. ред Б. А. Рыбаков; АН СССР. — Серия «Cтраницы истории нашей родины» — М.: Наука,1990. — С.148–150
- Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім» / О. Пріцак; Український Науковий Інститут Гарвардського Університету; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України; Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної Академії наук України. — К: Обереги, 2008. — С.182