Цвинтар Расу

Цвинтар Расу
Цвинтар Расу
Інформація про цвинтар
54°40′06″ пн. ш. 25°18′16″ сх. д.
Країна	Литва
Розташування	Вільнюс
Відкрито	1801 (вперше згадано:1801)
Закрито	1967
Статус	закрите, крім виняткових випадків
Площа	10,8 гектар
Цвинтар Расу Цвинтар Расу (Литва)
Цвинтар Расу у Вікісховищі

Могили польських вояків, 1939

Цвинтар Расу (лит. Rasų kapinės, пол. Cmentarz na Rossie) — один з найдавніших і найцінніших в історико-культурному відношенні некрополів Литви. Площа кладовища 10.863 га. Кладовище є пам'ятником історії і культури національного значення і охороняється державою.

Історія

У квітні 1801 магістрат Вільни виділив ділянку землі для цвинтаря за тодішньою міською межею. 6 травня 1801 цвинтар був освячений. 8 травня 1801 на ньому був похований бургомістр Ян Мюллер. У 1814 до північної частини цвинтаря була приєднана ще одна ділянка землі.

Поруч з цим цвинтарем в першій половині XIX століття розташовувалося місце поховання померлих у відділенні Антокольській лікарні. Спочатку його називали Сирітським, потім Новою Росою (площа 4,6 га).

Перед входом на цвинтар в 1920 були поховані солдати, полеглі в польсько-совєтській війні. У 1935—1936 невеликий військовий цвинтар був перебудований за проектом Войцеха Ястжембовського, автора розташованого в центрі надгробка над прахом матері і серцем Юзефа Пілсудського. Поруч поховані солдати почесної варти, які відмовилися здати зброю червоноармійцям в 1939 і розстріляні на місці.

З 1967 поховання на Расу, крім виняткових випадків, припинені.

10 березня 2005 під час державного візиту в Литву президента Польщі на цвинтарі Расу Олександр Кваснєвський і Валдас Адамкус поклали квіти на могили Йонаса Басанавічюса і Юзефа Пілсудського.

На цвинтарі поховані

• Франциск Смуглевіч (1745-1807) — художник, професор Віленського університету.
• Еузебіуш Словацька (1773 або 1772-1814) — поет, професор Віленського університету.
• Август Бекю (1775-1824) — професор Віленського університету, медик.
• Анджей Снядецький (1768-1838) — вчений, медик, професор Віленського університету.
• Юстин Нарбут (1776-1845) — історик.

Могила Людаса Гири

Могила Баліса Сруоги

Могила Юозаса Таллат-Кялпші

• Кароль Подчашінський (1790-1860) — архітектор.
• Адам Йохер (1791-1860) — бібліограф і філолог.
• Йоахім Лелевель (1786-1861)- історик, професор Віленського університету.
• Владислав Сирокомля (1823-1862) — письменник і поет.
• Онуфри Петрашкевич (1793-1863) — друг Адама Міцкевича, один із засновників товариства філоматів і хранитель архіву філоматів.
• Еустахи граф Тишкевич (1814-1873) — історик і археолог.
• Адам Фердинанд Адамович (1802-1881) — медик.
• Марк Конрад Соколовський (1818-1883) — відомий віртуоз класичної гітари.
• Ян Казимир Вільчинський (1806-1885) — лікар, колекціонер, видавець «Віленського альбому».
• Повілас Вішінскіс (1875-1906) — книгоноша, письменник, збирач литовського фольклору, учасник археологічних експедицій, культурний діяч.
• Йонас Яшмантас (1849-1906) — культурний діяч, організатор благодійної організації допомоги литовцям в Петербурзі, член литовської патріотичної організації «Дванадцять апостолів Вільнюса» (1895-1904).
• Мікалоюс Константінас Чюрльоніс (1875—1911) — художник і композитор.
• Аугустінас Пашкявічюс (1844-1914) — доктор, культурний діяч, керівник вільнюської литовської культурної організації «Rūta».
• Александрас Юрашайтіс (1859-1915) — литовський фотограф, з 1902 працював у власній фотостудії на Георгіївському проспекті, один з перших литовських кінорежисерів, литовський культурний діяч.
• Юзеф Балзукевич (1867-1915) — художник.
• Юозапас Амбразеюс-Амбразевічюс (1855-1915) — композитор, поет, з 1897 року керівник литовського хору.
• Габріелюс Ландсбергіс-Жямкальніс (1852-1916) — драматург, театральний діяч, публіцист, книгоноша, редактор першої литовської газети Вільнюса — Vilniaus žinios.

Галерея

• 
  Пам'ятник на могилі І. Лелевеля
• 
  Пам'ятник на могилі Ю. Монтвілла
• 
  Пам'ятник на могилі Й. Басанавичюса
• 
  Надгробок на могилі А. Пиісудського