Дитячий садок

Малеча в дитсадку в селі Новокраснівці Володарського району Донецької області.

Група дітей у старшій групі дитячого садка, Аланія, Туреччина

Дитя́чий садо́к (de:Kindergarten, захоро́нка) — освітній заклад для дітей дошкільного віку (переважно від 3 до 7 років).

Історія

Перші прототипи захоронок з’явилися вже наприкінці 19 ст. у Європі. По різних парафіях, як католицьких так і протестанських засновувалися виховні заклади, насамперед для бідних дітей, батьки яких тяжко працювали і зовсім не мали часу займатися вихованням своїх дітей. Галицькі захоронки, проваджені Сестрами Служебницями базувалися на виховному методі німецького педагога Фрідріха Фребеля. За його стараннями у 1837 р. був відкритий заклад ігор та занять для бідних дітей дошкільного віку. Саме він вперше ввів назву для цього закладу – «дитячий садок» (нім. Kindergarten). Фребель вважав, що дитина повинна всесторонньо розвиватися через: дидактичні ігри, працю, навчання, красу та релігію. У цих виховних закладах виховательками мали бути тільки жінки з належною освітою. Цей тип дитячих садків запропонованих Фребелем згодом почали називати «фреблівками» чи більш поширеною назвою в Галичині – «захоронки», як також педагогічні курси, які готували майбутніх виховательок називалися – «фреблівки».

Ця педагогічна теорія дошкільного виховання швидко поширилась на території Австро-Угорської імперії та навіть Правобережній Україні. Однією із причин заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у 1892 році було ведення захоронок. Це читаємо із перших Правил інституції: «…їхнім завданням буде…засновувати захоронки для малих сільських дітей».

В тогочасній Галичині освіта підпорядковувалася світському керівному органу – Шкільній Краєвій Раді, яка вимагала провадження захоронок на засадах Фребеля. Ця ж Рада зобов’язувала всіх монахинь, які займаються педагогічною діяльністю проходити необхідні педагогічні курси, або ж здобувати ґрунтовну державну педагогічну освіту. Для здобуття вищої педагогічної освіти Сестри Служебниці навчалися у Державній Захоронярській Семінарії ім. Станіслава Яховича у Львові, також навчалися в Приватній Захоронярській Семінарії ім. священомученика Йосафата, яку провадили Сестри Василіянки. Сестри Служебниці проходили педагогічні курси по веденню захоронок у Товаристві «Українська захоронка» у Львові, а також навчались у Державній Захоронярській семінарії у Львові, деякі брали участь у Вищому Педагогічному курсі, який відбувався у Варшаві. Захоронки Сестер Служебниць, за словами Митрополита Андрея Шептицького, були«початком і основою морального відродження цілого села та піднесення релігійного життя цілої парохії». Однозначно, що діти в захоронках виховувалися в дусі католицької педагогіки, сестри плекали в дітях релігійний світогляд. Захоронки стали місцем не лише релігійного, але й культурного виховання майбутнього церкви та народу. Захоронки Сестер Служебниць відіграли важливу роль у збереженні національної та обрядової самобутності українців, зокрема, в умовах утисків на мову, історію, культуру. Виховуючи дітей, сестри позитивно впливали і на дорослих.

До програми у захоронках входили такі виховні елементи, як: ритмічна гімнастика, спів, дихальні вправи, малювання, ручна праця, вправи володіння мовою. Сестри-виховательки ознайомлювали дітей з літерами абетки та цифрами. Великою радістю для дітей були прогулянки-екскурсії до лісу, в поле, на річку. Діти мали не лише можливість дихати свіжим повітрям, але також поширювати свій кругозір, пізнавати назви дерев, квітів, птахів, звірів…та пори року. Після екскурсій слідували усні математичні вправи.

У великих містах Галичини в 30-ті роки працювало до 20 постійно діючих закладів — «захоронок».

До початку осені 1942 р. на території Генерального губернаторства під егідою структур УЦК діяло 1164 сезонних дитсадків, у яких перебувало 49406 дітей, а також 105 постійних (5689 дітей), які організував відділ суспільної опіки та шкільний відділ УЦК. 

Завдання

Дошкíльний навчáльний зáклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Система дитячих садків призначена як для первинної соціалізації дітей, навчання їх навичкам спілкування з ровесниками, так і для масового, загальнодоступного вирішення проблеми зайнятості їхніх батьків (для чого час роботи дитячого садка в більшості випадків збігається з типовим робочим графіком більшості професій: з 8 до 18 годин, 5 днів на тиждень).

У дитячих садках також здійснюється мінімальна підготовка дітей до навчання в школі — на рівні первинних навичок читання, письма та лічби.

Заклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Нормативна база

В організації навчально-виховного процесу колектив ДНЗ керується:

• Законом України «Про дошкільну освіту»,
• вимогами «Базового компонента дошкільної освіти»,
• програмою навчання та виховання дошкільників «Дитина».
• Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.03.2016 № 234

Відповідно до «Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах» дошкільники забезпечені чотирьох разовим харчуванням, згідно з нормами, затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 17.04.2006 N 298/227.

Перелік документів для зарахування дитини

• медична картка форма № 026/o;
• копія Свідоцтва про народження дитини;
• заява батьків або осіб, які їх замінюють;
• При наявності пільг — документи, що їх підтверджують.

Див. також

• Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів
• Законодавча термінологія
• передшкілля

Посилання

• Дошкільні навчальні заклади — дитячі садочки Києва та України
• Закон України «Про дошкільну освіту»
• Базовий компонент дошкільної освіти
• Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах
• Норми харчування у навчальних та оздоровчих закладах
• Сімейний кодекс України
• Лисенко Олександр Благодійні акції як формат соціальної солідарності в Західній Україні, 1939—1945 (висвітлена історія захоронок у воєнний час на Галичині)