Аладаглар: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Vovin (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Vovin (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
[[Категорія:Гори Азії]] |
[[Категорія:Гори Азії]] |
||
[[Категорія:Географія Туреччини]] |
[[Категорія:Географія Туреччини]] |
||
[[Категорія:Природа Туреччини]] |
|||
[[en:Anti-Taurus Mountains]] |
[[en:Anti-Taurus Mountains]] |
Версія за 14:18, 26 листопада 2008
Аладаглар | ||||
Панорама південної частини масиву Аладаглар з вершини піку Емлер (3723). В центрі панорами пік Кизилкая. | ||||
37°48′27″ пн. ш. 35°14′01″ сх. д. / 37.80760000002777588° пн. ш. 35.233700000027774024° сх. д.Координати: 37°48′27″ пн. ш. 35°14′01″ сх. д. / 37.80760000002777588° пн. ш. 35.233700000027774024° сх. д. | ||||
Країна | Туреччина[1] | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Кайсері | |||
Розташування | Туреччина, в межах провінцій Адана, Кайсері та Нігде | |||
Система | Центральний Тавр (Таурус/Торос) | |||
Тип | гірський хребет[1] | |||
матеріал | осадові гірські породи | |||
Висота | пік Кизилкая, 3767 м | |||
Площа | 550 км² | |||
Вік | близько 250 млн. років | |||
Перше сходження | Австрійський геолог Franz Schaffer в 1900 р. на пік Аладжа Баши | |||
Маршрут | "Транс-Торос" за ниткою: село Чукурбаг - долина Караялак - перевал Челікбуйдуран - плато Єдігьоллєр - долина Хаджер - с.Капузбаши - водоспади Капузбаши. | |||
Аладаглар у Вікісховищі |
Аладаглар - найвищий хребет Центрального Тавру на півдні Туреччини. Чотири з його вершин перевищують 3700 і багато вершин - 3500 м. До числа найвищих вершин відносяться Кизилкая (3767), Демірказик (3756), Калди (3736), Емлєр (3723) та Кизил`яр (3654).
Середземноморський клімат приморських схилів Тавру характеризується жарким безхмарним літом і дощовою зимою. Сума річних опадів змінються от 800-1300 мм на зовнішніх схилах до 500-900 на внутрішніх, що дивляться вглиб Туреччини.
Високогірна частина масиву Аладаглар зазнавала зледеніння під час Четвертичного періоду. Рельєф масиву відноситься до Піренейського типу. Льодовикова ерозія є домінуючим фактором у розвитку морфології рельєфу Аладаглару і спричинила утворення числених льодовикових долин, цирків, зубчастих хребтів та піків.
Аладаглар є популярним об'єкт туризму (трекінгу) і альпінізму.
В 1995 році 55 тис. гектарів центральної частини масиву було оголошено Національним парком Аладаглар.
Посилання
Галерея
-
Скеля Пармак-Кая в долині Акшам Пинарі
-
Вхід в долину Караялак
-
На перевалі Челікбудуран
-
Долина Хаджер