Вітеллій: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Вилучив файл 019_Vitellius.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Sealle. Причина: per [[:c:Commons:Deletion requests/Files in Category:PD-Coins-Krenze
Немає опису редагування
Рядок 97: Рядок 97:
Через деякий час, після його повернення до Риму, посланник прибув зі сходу, сказавши, що командир римських сил в Юдеї, Тит Флавій Веспасіан, повстав. Правителі Єгипту і Сирії, Тіберій Юлій Олександр і Гай Ліциній Муціан, вже стали на його бік.
Через деякий час, після його повернення до Риму, посланник прибув зі сходу, сказавши, що командир римських сил в Юдеї, Тит Флавій Веспасіан, повстав. Правителі Єгипту і Сирії, Тіберій Юлій Олександр і Гай Ліциній Муціан, вже стали на його бік.


Веспасіан був грізним противником. Він вважався кращим воєначальником Риму, що зіграв важливу роль в завоюванні в Британії. Він був посланий у бунтівну провінцію Юдейську, де успішно зламав «хребет» Іудейської війни. Веспесіан мав безпосередній контроль над вісьмома легіонами: його власна V Македонський, X Бурхливий і XV Аполлінарія; єгипетські легіони III Кіренаїки і XXII Деіотаріана; і сирійські легіони IIII Скіфський, VI Феррата і XII Блискавичний.
Веспасіан був грізним противником. Він вважався кращим воєначальником Риму, що зіграв важливу роль в завоюванні в Британії. Він був посланий у бунтівну провінцію Юдейську, де успішно зламав «хребет» Іудейської війни. Веспесіан мав безпосередній контроль над вісьмома легіонами: його власна V Македонський, X Бурхливий і XV Аполлінарія; єгипетські легіони III Киренаїки і XXII Деіотаріана; і сирійські легіони IIII Скіфський, VI Феррата і XII Блискавичний.


=== Активна фаза війни війни ===
=== Активна фаза війни війни ===
Рядок 104: Рядок 104:
Три легіони були укріплені XII Блискавичним з Сирії. Губернатор Сирії Гай Ліциній Муціан повинен був їхати на захід і починати бойові дії з невеликою армією, що складається з VI Феррати і 13.000 ветеранів. У той же час військово-морський флот на Чорному морі, який встав на сторону Веспасіана, повинен був зайняти Візантію і забезпечити шлях з Азії в Європу.
Три легіони були укріплені XII Блискавичним з Сирії. Губернатор Сирії Гай Ліциній Муціан повинен був їхати на захід і починати бойові дії з невеликою армією, що складається з VI Феррати і 13.000 ветеранів. У той же час військово-морський флот на Чорному морі, який встав на сторону Веспасіана, повинен був зайняти Візантію і забезпечити шлях з Азії в Європу.


Вітеллій, однак, ще не був переможений. III Аугуста в Африці відразу ж встала за нього. Він відразу відправив війська назад до Рейну і замовив додаткові вербування в місті і серед воїнів племені Батаві. У той же час, лист від Веспасіана був доставлений до Юліуса Цивилиса, лідера Батаві: обидва чоловіки боролися в Великобританії, і новий імператор просив свого колишнього союзника піти пліч-о-пліч з ним.
Вітеллій, однак, ще не був переможений. III Аугуста в Африці відразу ж встала за нього. Він відразу відправив війська назад до Рейну і замовив додаткові вербування в місті і серед воїнів племені Батаві. У той же час, лист від Веспасіана був доставлений до Юліуса Цивіліса, лідера Батаві: обидва чоловіки боролися у Британії, і новий імператор просив свого колишнього союзника піти пліч-о-пліч з ним.


Будучи паралізованим великою війною на півночі, Вітеллій не міг послати армію на Балкани: йому довелося чекати, поки армія Веспасіана не приїде, але проблема була в тому, що невідомо куди саме вдарить ворог. Так як його супротивник мав флот, він міг вторгнутися в «п'яту» Італії; але він також може атакувати Італію на півночі. У цій складній ситуації, прийшли погані новини: легіони нижнього Дунаю, VII і VIII Клаудіа Аугуста, які підтримали Отона, пішов за прикладом Третього легіону Галіка, і встали на сторону Веспасіана. Легіони середнього Дунаю, VII Галбіана і XIII Близнюк, зробили те саме. Командир сьомого легіону, Марк Антоній Прімус, став головним командиром другої армії Веспасіана.
Будучи паралізованим великою війною на півночі, Вітеллій не міг послати армію на Балкани: йому довелося чекати, поки армія Веспасіана не приїде, але проблема була в тому, що невідомо куди саме вдарить ворог. Так як його супротивник мав флот, він міг вторгнутися в «п'яту» Італії; але він також може атакувати Італію на півночі. У цій складній ситуації, прийшли погані новини: легіони нижнього Дунаю, VII і VIII Клаудіа Аугуста, які підтримали Отона, пішов за прикладом Третього легіону Галіка, і встали на сторону Веспасіана. Легіони середнього Дунаю, VII Галбіана і XIII Близнюк, зробили те саме. Командир сьомого легіону, Марк Антоній Прімус, став головним командиром другої армії Веспасіана.

Версія за 23:19, 10 червня 2017

Авл Вітеллій Германік Август
AULUS VITELLIUS GERMANICUS AUGUSTUS
Авл Вітеллій Германік Август
Авл Вітеллій Германік Август
8-й Імператор
Початок правління: 17 квітня 69 р.
Кінець правління: 20 грудня 69 р.

Попередник: Марк Сальвій Отон
Наступник: Веспасіан

Дата народження: 24 вересня 15(0015-09-24)
Місце народження: Нуцерія Альфатернаd
Країна: Римської імперії
Дата смерті: 20 грудня 69(0069-12-20) (54 роки)
Місце смерті: Рим
Дружина: 1. Петронія ( — )
2. Галерія Фундана ( — )
Діти: син: Вітеллій Петроніан
син: Вітеллій Германік
дочка: Вітеллія
Батько: Луцій Вітеллій
Мати: Секстілія

Авл Віте́ллій Герма́нік А́вгуст (лат. Aulus Vitellius Germanicus Augustus), уроджений Авл Вітеллій (*24 вересня 15 — † 20 грудня 69) — римський імператор, який правив з 17 квітня 69 до 20 грудня того ж року. Був одним з імператорів 69 року, «року чотирьох імператорів».[1] Автор легендарного виразу: «Гарний ворог — мертвий ворог».


Походження та родина

Авл Вітеллій[2] народився 7 вересня 15 року. Батько — Луцій Вітеллій Ветеріс, консул і губернатор Сирії за часів Тиберія. Після свого консульства, Луцій Вітеллій (до речі, саме він усунув з посади Понтія Пілата) став губернатором Сирії, де він провів блискучу військову кампанію в Вірменії і не вели менш блискучі переговори з парфянскою імперією.

Мати — Секстилія.

У нього був також один брат, Луцій Вітеллій молодший.

Светоній записав, що, коли Вітеллій був народжений, його гороскоп так налякав батьків, що батько намагався запобігти тому, щоб Авл став консулом.

Вперше він одружився до 40-го року на жінці на ім'я Петронія, дочкою Публія Петронія, дочка екс-консула, від якої у нього був син Авл Вітеллій Петроніанус, котрий був сліпим на одне око.

Вдруге він одружився близько 50-го року на жінці на ім'я Галерія Фундана, котра була скоріш за все внучкою Гая Галерія, префекту Єгипту в 23-му році. Від неї у нього було двоє дітей, син на ім'я Авл Вітеллій Германік або Новіс, молодший, і дочка, Вітеллія, яка одружилась на Легатусі Децімусі Валеріусі Азіатікусу.

Політична та військова кар'єра

Луцій Вітеллій був одним з найважливіших придворних в Римі, і немає нічого дивного в тому, що його син мав легку кар'єру. Він був консулом в перші шість місяців 48 у віці 33 років. Авл Вітеллій також займав інші посади в мінімальний вік, наприклад: квестор в 40, і претором в 45. Однак, це були не тільки заслуги його батька, котрий допоміг піднятись сину. Авл він займав чільне місце при дворі, завоювавши дружбу імператора Калігули. Коли імператор був убитий в 41 році, Вітеллій започаткував дружбу з його наступником Клавдієм.

В кінці царювання Клавдія, Вітеллій був уже священиком. Можливо, він став наступником свого батька, тому що той помер приблизно в цей же час. Це був останній хід кар'єри, і скоріше за все, Вітеллій не був у числі фаворитів наступника Клавдія Нерона.

В 60/61 роках, Авл був губернатором Африки (Туніс), єдиною провінцією, що перебувала під владою Сенату. Це було почесне місце і Вітеллій вправно вів свою справу в цьому регіоні.

Наприкінці 68, Гальба, на загальне здивування, вибрав його командувати армією Нижньої Німеччини, а ось Вітеллий заслужив собі недобру славу скандальними марнотратствами і надмірною добротою, як своєю особисто, так і його підлеглих та солдат. Незабаром це виявилось фатальною помилкою для самого Вітеллія.

Становлення імператором

Війна проти Гальби

Коли Вітеллій прибув у свою провінцію в останні дні листопада, то виявив, що Рейнська область була на межі бунту. Єдиний спосіб впоратися з повстанцями-солдатами було дати їм все, що вони вимагали. У подібній ситуації, Юлій Цезар відправляв на пенсію легіонерів (47 р до н. е.). Вітеллій зробив те ж саме, але, як Тацит зауважує: «все, що він робив, було витлумачено як натяк на щось більше». Наступні покоління вважали, що у Вітеллія вже були плани стати імператором.

1 січня 69, солдати в Нижній Німеччині повстали. У перший день Нового року, вони повинні були дати присягу на вірність імператору, але легіони Корнелія Аквіниса і Фабія Валента, V Алаудаї і I Германіка, побили портрети Гальби. Те саме зробили і легіони XV Прімігенія і XVI Гальський.

Вітеллій діяв швидко та ефективно. Він випустив лідера Батавіан Юлія Цивіліс, котрий був заарештований за звинуваченням у державній зраді, але який може бути корисним: зрештою, було вісім ескаріол допоміжних підрозділів в Галлії, що могли б бути корисними як доповнення до шести легіонів, які заприсяглися на вірність новому імператору.

Вітеллій проголошує, що звільнить імперію від узурпації Гальби і починає карбувати монети, на яких написано «свобода відновлена». Двадцять перший легіон Рапакс, провінція Раетія, провінції Лугдунська Галлія з першим Італійським легіоном перейшли на сторону Вітеллія. Галльські громади, як Тревірі і Лінгони також приєднались до нього. Протягом двох тижнів, Вітеллій був господарем усіх провінцій на північ від Альп, і володів десятьма легіонами. Африка, пам'ятаючи чудове губернаторство, приєдналась до нього. Цього було достатньо для вторгнення в Італію.

До кінця січня, Вітеллій послав дві армії в Італію. Перша з них була під командуванням Авла Цеціни Аліенуса. Вона складалася з XXI Рапакс, великої частини III Македонського і XXII Плімігенії, також допоміжні загони: близько 30000 воїнів, які повинні були забезпечити дорогу від Верхнього Рейну до Аванш в Швейцарії, через Кол дю Гранд Сен-Бернар і аж до Аости в рівнини Верхнього Po.

Другою армією Вітеллія командувала людина, який власне і переконала його стати імператором — Фабій Валента. Він взяв п'ятий легіон Алаудае, а також великі частини XV Прімігенія, I Германіка і XVI Галліка. Ця армія взяла шлях з Кельна в Трірі, Меці та Туль, куди прийшли хороші новини: у Римі Гальба запанікував після того, як почув звістку про повстання Вітеллія, втратив підтримку імператорської гвардії і був убитий на форумі. Наступником Гальба став Марк Сальвий Отон, який успадкував війну проти Вітеллія.

Війна проти Отона

Армія Фабія Валента об'єдналась з першим Італійським легіоном і вісьмома ескаріолами допоміжних агрегатів. Через деякий час приходе звістка про те, що три іспанські провінції перейшли до сторони Вітеліан.

У той же час, Отон почав збирати свою армію: перший легіон Adiutrix і XIII Близнюк, Імператорська Гвардія і 2000 спішно мобілізованих гладіаторів, також йшло підкріплення (VII Галбіана, XI Клаудіа, XIV Геміні). Проте, ця сила була менше, ніж в армії Ценіна. Єдина надія Отона була в тому, щоб знищити армію Ценіни перш, ніж вона могла б об'єднатися з армією Валента.

Ідея цієї стратегії була доволі успішна. Ценіна досяг П'яченца; його армії вдалося перетнути Po на конях і Ветеліанс почали брати в облогу місто. Але солдати Отона перемогли своїх ворогів кілька разів, хоча вони ще не були достатньо сильні, щоб приєднатися до вирішальної битви. Реальна проблема була в тому чи Отон був в змозі зібрати свої одиниці, перш ніж Ценіна і Валент об'єднали б свої сили.

Валент прибув першим. Кремона був узятий в полон. 14 квітня дві армії вступили в бій. П'ятий легіон Вітеліус Алаудае, Італійський і XXI Рапакс переміг Отон з XIII Близнюк, I Адіутрікс з імператорської гвардії. Вітеллій, який був в Ліоні, був проголошений «Імператором» своїми солдатами, званням, котре дають переможцям-полководцям. Отон все ще міг розраховувати на VII Галбіану, XI Клаудію і XIV Геміну, і лояльність по містах Італії. Проте, після поразки імператор наклав на себе руки (16 квітня). Три дні по тому, Сенат визнав Вітеллія як єдиного правителя Римської імперії. 30 квітня Вітеллій прийняв владу трибунів, найважливішу ознаку імператорської влади. У той же час, він призначає свого сина, також званого Вітеллієм, як свого наступника і дає своє прізвище Германік.

Імператор: адміністрація

Незважаючи на своє коротке правління він зробив два важливих вклади в римський уряд.

1) Вітеллій припинив практику продажу центуріонів і відпусток звільнення від обов'язку.

2) Вітеллій також заборонив астрологів з Риму та Італії 1 жовтня 69. Він уже давно обурювався, від їх «антиримської практики».

Вітеллій перетнув Альпи, відвідав Турин, і послав вісім Батавії Ауксіларі одиниць назад додому. Він також призначає Валента та Цаціна консулами. Через п'ять днів, Вітеллій додав свій третій титул «Імператор».

17 липня, 69 року, Вітеллій прибуває до Риму. Він зустрів свою матір, яка отримує титул Августи, і померла кілька днів потому. Звичайно, деякі ворожі джерела вказують, що сам Вітеллій підозрюється в її отруєнні.

Пізніше він приймає титули Августа і Батька Батьківщини, також сан першосвященика. З цього моменту він був Авл Вітеллій Германік, тричі Імператор, Огастес, першосвященик, з тріб повноваженнями, Батько Вітчизни.[3]

Початок війни

Через деякий час, після його повернення до Риму, посланник прибув зі сходу, сказавши, що командир римських сил в Юдеї, Тит Флавій Веспасіан, повстав. Правителі Єгипту і Сирії, Тіберій Юлій Олександр і Гай Ліциній Муціан, вже стали на його бік.

Веспасіан був грізним противником. Він вважався кращим воєначальником Риму, що зіграв важливу роль в завоюванні в Британії. Він був посланий у бунтівну провінцію Юдейську, де успішно зламав «хребет» Іудейської війни. Веспесіан мав безпосередній контроль над вісьмома легіонами: його власна V Македонський, X Бурхливий і XV Аполлінарія; єгипетські легіони III Киренаїки і XXII Деіотаріана; і сирійські легіони IIII Скіфський, VI Феррата і XII Блискавичний.

Активна фаза війни війни

Протягом декількох тижнів багаті провінції в сучасній Туреччині приєднались до Веспасіана[4]. Він вирішив атакувати з трьома легіонами в Єгипет, який був основним джерелом їжі для Риму.

Три легіони були укріплені XII Блискавичним з Сирії. Губернатор Сирії Гай Ліциній Муціан повинен був їхати на захід і починати бойові дії з невеликою армією, що складається з VI Феррати і 13.000 ветеранів. У той же час військово-морський флот на Чорному морі, який встав на сторону Веспасіана, повинен був зайняти Візантію і забезпечити шлях з Азії в Європу.

Вітеллій, однак, ще не був переможений. III Аугуста в Африці відразу ж встала за нього. Він відразу відправив війська назад до Рейну і замовив додаткові вербування в місті і серед воїнів племені Батаві. У той же час, лист від Веспасіана був доставлений до Юліуса Цивіліса, лідера Батаві: обидва чоловіки боролися у Британії, і новий імператор просив свого колишнього союзника піти пліч-о-пліч з ним.

Будучи паралізованим великою війною на півночі, Вітеллій не міг послати армію на Балкани: йому довелося чекати, поки армія Веспасіана не приїде, але проблема була в тому, що невідомо куди саме вдарить ворог. Так як його супротивник мав флот, він міг вторгнутися в «п'яту» Італії; але він також може атакувати Італію на півночі. У цій складній ситуації, прийшли погані новини: легіони нижнього Дунаю, VII і VIII Клаудіа Аугуста, які підтримали Отона, пішов за прикладом Третього легіону Галіка, і встали на сторону Веспасіана. Легіони середнього Дунаю, VII Галбіана і XIII Близнюк, зробили те саме. Командир сьомого легіону, Марк Антоній Прімус, став головним командиром другої армії Веспасіана.

Не дивлячись на все це, Імператор мав всі підстави для оптимізму. Хоча ситуація була небезпечною, армія Гая Ліцинія Муціана було ще далеко на сході, а реальним супротивником зараз було всього чотири легіони Дунаю, які вторглись в Італію в перші дні вересня; Вітеллій, з іншого боку, мав багато одиниць I Італійського, V Алаудае і XXI Рапакс легіонів та великі частини I Германіка, IIII Македонського, XV Прімігеніа, XVI Галліка і XXII Прімігеніа, а також кілька одиниць британських легіонів II Аугуста, VIIII Хіспана і XX Валерія Віктрікс. Крім того, підкріплення прибували, і він вербує новий легіон.

В середині вересня, авангард армії Антоніус Прімус вторгся в Італію. Вторгнення Прімуса було проти планів Веспасіана. Але Антоніус Примус проігнорував наказ. Коли він дістався до Верони, командувача армією Вітеліан, Ценіна, міг би знищити армію Прімуса, перш ніж вона була посилена в ар'єргарді. Але Ценіна переходить на іншу сторону, і дозволяє своїм ворогам пройти далі і рухатися на захід. Коли його солдати виявили зраду, вони заарештували його і вибрали нових командирів, Фабіуса Фабулуса і Кассій Лонгуса.

Друга битва під Кремоною

Битва почалася 24 жовтня, близько 11 години. Опис дається істориком Тацитом хаотично. Але ясно, що армія Вітелін, яка складалася з легіонів I Італійського і XXI Рапакс, повинен був несподівано першими атакувати. Проте, після п'яти годин боротьби, вона була відкинута назад в Кремону.[5]

На заході солдати досягли табору Вітеліана, і були здивовані, виявивши два легіони, підготовлених для продовження боротьби. Гірше того, вони виявили, що головна сила Вітеліан майже прибула, після маршу 45 кілометрів в один день.

Таким чином, Веспасіанс відступили і зайняли позиції на дорозі в Верону. Якби армія Вітеліан зупинилася і провели ніч в Кремоні, відновлюючи сили, вони могли б перемогти на наступний день. Проте, солдати вирішили атакувати протягом ночі.

Вранці наступив вирішальний момент. Обидві армії розуміли, що армія Гая Ліцинія Муціана прибула; Веспесіанс відновив бій, і Вітеліанс почав відступати в свій табір в Кремону. Але вони ще не були розбиті: протягом декількох годин, вони захищали табір. Проте, в кінці дня, після битви, яка тривала 30 годин, Прімус став переможцем.

Смерть

Це була остання перемога Вітеліус. На наступний день, Антоніус Примус захопили Рим (20 грудня). Коли Вітеллій почув цю новину, він відправився до палацу.

На вході війська Веспасіана в Римі витягли його зі схованки.

«І все ж я був колись ваш імператор» — були останні слова Вітеллія. Згідно з Светонієм, його тіло було кинуто в Тибр; Діон Кассій казав, що Вітеллій був обезголовлений і з його головою марширували навколо Риму, його дружина була присутня на похованні. Його брат і син теж були вбиті.[6]


Примітки

Література

  • Ф. Ф. Зелинский «Римская империя»
  • The Eleventh Edition of the Encyclopædia Britannica
  • Bowman, Alan K. et al. The Cambridge Ancient History, X: The Augustan Empire. 2nd ed. (Cambridge, 1996).
  • Suetonius. Galba, Otho, Vitellius. edited with introduction and notes by Charles L. Murison
  • Murison, Charles L. Galba, Otho and Vitellius: Careers and Controversies. (Hildesheim, 1993)
  • Emblematic Scenes in Suetonius' Vitellius — John W. Burke
  • Murison, Charles L. «Some Vitellian Dates. An Exercise in Methodology.» TAPA 109 (1979): 187—197