Корсунська угода (1669): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Категоризація
шаблон, доповнення
Рядок 1: Рядок 1:
{{Угода
| назва = Корсунська угода 1669 року
| повна назва =
| зображення =
| ширина =
| заголовок =
| тип = союзна угода
| дата підготовки =
| дата підписання = [[1969]] рік
| місце підписання =
| скріплений печаткою =
| набуття чинності =
| умови =
| закінчення дії =
| підписаний =
| сторони =
| місце зберігання =
| мова =
| мови =
| website =
| wikisource =
}}

'''Корсунська угода [[1669]] р.''' — [[договір]], підписаний у м. [[Корсунь|Корсуні]] між гетьманом [[Правобережна Україна|Правобережної України]] [[Петро Дорошенко|Петром Дорошенком]] і османським урядом.
'''Корсунська угода [[1669]] р.''' — [[договір]], підписаний у м. [[Корсунь|Корсуні]] між гетьманом [[Правобережна Україна|Правобережної України]] [[Петро Дорошенко|Петром Дорошенком]] і османським урядом.



Версія за 22:53, 18 червня 2017

Корсунська угода 1669 року
Тип союзна угода
Підписано 1969 рік
Підписанти Гетьманщина і Османська імперія

Корсунська угода 1669 р. — договір, підписаний у м. Корсуні між гетьманом Правобережної України Петром Дорошенком і османським урядом.

Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні.

Зміст угоди

Дорошенко отримав від османського султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку[1][2]. На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана 18 років тому (у 1651) між Богданом Хмельницьким і османським султаном[3]. За цим старим договором:

  • територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;
  • підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;
  • українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;
  • українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь османської казни;
  • на українських землях османи і татари не мали права споруджувати мечеті і брати ясир;
  • Османська імперія і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Річчю Посполитою і Московією без згоди гетьмана;
  • султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.

Див. також

Примітки

  1. Эвлия Челеби Книга путешествий
  2. Санджакбей — управитель санджака, основної адміністративної одиниці в Османскій імперії (Султанская власть).
  3. Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.