Відмінності між версіями «Термометрія»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
623 байти вилучено ,  3 роки тому
вікіфікація, оформлення, джерела, примітки
м (replaced: у якості → як, 5 — 13 → 5—13 за допомогою AWB)
(вікіфікація, оформлення, джерела, примітки)
'''Термометрі́я''' (від termos&nbsp;— температура і metros&nbsp;— вимірювання)&nbsp;— розділ прикладної [[фізика|фізики]], присвячений розробці методів і засобів [[вимірювання]] [[температура|температури]]<ref name=DSTU3518>ДСТУ 3518-97 Термометрія. Терміни та визначення.</ref>. {{sfn|Белоконь Н. И., Основные принципы термодинамики |1968|с=10}} Термометрія є також розділом [[метрологія|метрології]], в її завдання входить забезпечення єдності і точності вимірювань температури: встановлення температурних шкал, створення [[еталон]]ів, розробка методик [[градуювання]] та [[повірка|повірки]] [[прилад]]ів для вимірювання температури.
 
== Історична довідка ==
У 1742р. шведський математик і геодезіст Цельсій запропонував розбити в ртутному термометрі діапазон між точками танення льоду і кипіння води на 100 однакових частин. В первинному варіанті шкали за 0 була прийнята точка кипіння води, а за 100 градусів ─ точка танення льоду. У 1750 р. ця шкала була «обернена» одним із учнів Цельсія Стреммером. До початку XX ст. була також поширена шкала Реомюра, запропонована в 1730р. французським зоологом і фізиком Реомюром. Термометр Реомюра використовував як термометричне тіло 80% розчин етілового спирту. Один градус шкали Реомюра, як і флорентійський термометр відповідав зміні об’єму рідини на одну тисячну частку. За початок відліку була прийнята точка танення льоду, а температура кипіння води дорівнювала 80 градусам.
 
У 1848р. Томсон (Кельвін) запропонував абсолютну термодинамічну шкалу, яка на відміну від емпіричних шкал не залежить від властивостей термометричного тіла. {{sfn|Різак В. ,Різак, І., Різак,Рудавський Е. Рудавскій. Кріогенна фізика і техніка |2006| ссторінки =166─172}}. Докладніше: [[Термодинамічна температура]].
 
== Фізичні основи вимірювання температури. ==
<math>t= t_1+ \frac{t_2-t_1}{E_2-E_1}(E-E_1). </math>
 
Останній вираз має назву «рівняння шкали». За його допомогою за виміряним значенням <math>E</math> знаходять значення температури <math>t</math>.{{sfn|Різак В. ,Різак, І. Різак, Рудавський Е. Рудавський. Кріогенна фізика і техніка |2006| с=181}}.
 
До 1954 р. температурна шкала будувалася з двох реперних точок ─ нормальної точки кипіння води <math> t_2 </math> і нормальної точки танення льоду <math> t_1 </math>. Експериментальні дослідження показали, що потрійна точка води має кращу відтворюваність, ніж точки танення льоду і кипіння води. У зв’язку з цим була прийнята міжнародна угода будувати температурну шкалу по одній реперній точці ─ потрійній точці води. У так званій абсолютній термодинамічній шкалі температур (шкалі Кельвіна) приймається, за визначенням, що температура цієї точки дорівнює точно <math> 273,16 K</math>. Чисельне значення температури потрійної точки води вибрано таким чином, щоб проміжок між нормальними точками танення льоду і кипіння води максимально точно дорівнював <math>100K,</math> якщо використовувати газовий термометр з ідеальним газом. {{sfn|Сивухин Д. В., Общий курс физики. тТ. II. Термодинамика и молекулярная физика |2005|с=20;21}}
Дослідження показують, що у природі не існує речовин, фізичні властивості яких строго лінійно пов’язані з температурою. Коефіціент <math>k</math> сам є функцією температури. Шкали температур, побудовані на різних термометричних властивостях, збігаючись в основних точках <math>t_1</math> i <math> t_2</math> дають розбіжні значення температур як у середені діапазону, так і поза ним. Крім вказаної розбіжності до недоліків емпіричних температурних шкал відноситься також відсутність їх безперервності, яка пов’язана з нездатністю термометричних тіл працювати у всьому діапазоні можливих температур.
 
{{reflist}}
 
== ЛітератураДжерела ==
* [http://bse.sci-lib.com/article110116.html Термометрия]
* {{книга |автор = Базаров И. П.| заголовок = Термодинамика |видавництво = Высшая школа |рік = 1991| місце =М. |сторінок = 376 | мова = російська |isbn=5-06-000626-3|ref=Базаров, Термодинамика }}
* {{книга|автор =Белоконь Н. И.| заголовок =Основные принципы термодинамики| видавництво =Недра| рік =1968 | місце =М.|строрінок =112| мова = російська |isbn= |ref =Белоконь Н. И., Основные принципы термодинамики }}
* {{книга|автор=Різак В.,Різак І., Рудавський Е. | заголовок =Кріогенна фізика і техніка| видавництво =Наукова думка| рік =2006| місце =К.| строрінок =512|isbn=966-00-480-X|ref=Різак В.,Різак І., Рудавський Е. Кріогенна фізика і техніка}}.
* {{книга|автор=Сивухин Д. В.| заголовок=Общий курс физики. Т. II. Термодинамика и молекулярная физика|видавництво =ФИЗМАТЛИТ| рік =2005| місце =М.| строрінок =544|мова =російська | isbn =5-9221-0601-5|ref =Сивухин Д. В.|, Общий курс физики. Т. II. Термодинамика и молекулярная физика}}.
*{{книга |автор =Козлов М.Г. | заголовок =Метрология и стандартизация. Учебник |видавництво =Петербургский ин-т печати | рік =2001 | місце =М., СПб | строрінок =372 |мова =російська | ISBN 5-93422-014-4 |ref = Козлов М.Г.| Метрология и стандартизация. Учебник}}
 
== Посилання ==
220

редагувань

Навігаційне меню