Кожевня: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
| територія = |
| територія = |
||
| ref-територія = |
| ref-територія = |
||
| площа = |
| площа = 0.5 |
||
| ref-площа = |
| ref-площа = |
||
| щільність = |
| щільність = 84 |
||
| поштовий індекс = 86262 |
| поштовий індекс = 86262 |
||
| телефонний код = 6255 |
| телефонний код = 6255 |
||
Версія за 11:00, 31 жовтня 2017
| Селище Кожевня | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Шахтарський |
| Рада | Дмитрівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | Кожевня |
| Основні дані | |
| Площа | 0.5 км² |
| Населення | 42 |
| Густота | 84 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 86262 |
| Телефонний код | +380 6255 |
| Географічні координати | 47°52′46″ пн. ш. 38°55′38″ сх. д. / 47.87944° пн. ш. 38.92722° сх. д.Координати: 47°52′46″ пн. ш. 38°55′38″ сх. д. / 47.87944° пн. ш. 38.92722° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 42 м |
| Водойма | р. Міус, балка Кам'яна
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Софіно-Брідська |
| Селищна влада | |
| Адреса | 86262, Донецька обл., Шахтарський р-н, с. Дмитрівка, вул. Центральна, 46, тел. 97-1-42 |
| Голова селищної ради | Вердиш Володимир Григорович |
| Карта | |
  Кожевня | |
 Кожевня | |
| |
|
| |
Коже́вня — селище в Україні, в Шахтарському районі Донецької області. Населення становить 42 особи.
Загальні відомості
Відстань до райцентру становить близько 53 км і проходить переважно автошляхом Н21.
Землі села межують із територією Куйбишевського району Ростовської області Росії
22 липня 2014-го у бою під Кожевнею загинув (вважався зниклим безвісти) солдат 28-ї бригади Олександр Котюжинський. Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Кожевня перебуває на території ОРДЛО.
Населення
За даними перепису 2001 року населення селища становило 42 особи, з них 90,48 % зазначили рідною українську мову, 7,14 % — російську, а 2,38 % — іншу[1].
Війна на сході України
13 квітня 2014 року Рада національної безпеки та оборони України оголосила початок антитерористичної операції на сході України. Керівництво штабу АТО ухвалило рішення перекрити кордону з Російською Федерацією силами Збройних Сил України у найкоротший можливий термін, оскільки на той час сил Прикордонної служби України бракувало для протистояння бойовикам, які перетинали кордон на військовій техніці[2].
У перших числах червня РТГр 2-го батальйону 79-ї ОАЕМБр під командуванням майора Семена Колейника отримує задачу поставити переправу на річці Міус поблизу Кожевні. В населеному пункті Дмитрівка, через який з початку планувалось перекидання українських підрозділів, російські бойовики вже облаштували фортифікацію. За різними даними, там вже перебували від однієї до двох РТГр супротивника з бойовими машинами та артилерією. Мости були заміновані на випадок вдалого штурму українських військових. Також було відомо, що на оборону даного пункту були відправлені російські військові[2].
Врахувавши ці перепони, командування штабу АТО вирішило не гаяти сили й часу на штурм добре захищених позицій, і відправило підрозділи 79-ї ОАЕМБр до Кожевні, аби влаштувати там переправу та взяти під контроль панівні висоти, з яких була можливість прикривати вогнем колони, що рухались вздовж кордону[2].
Водночас, 4-а рота 79-ї ОАЕМБр отримала завдання зайняти Савур-Могилу та розставити там гаубиці. Однак, виконати це завдання не вдалось[2].
Тоді ж 5-та рота 79-ї ОАЕМБр під командуванням майора Колейника отримала завдання взяти висоту під Дібрівкою та організувати переправу під Кожевнею. Дорогою до Маринівки підрозділ Колейника чув звуки бою на Савур-Могилі[2].
Неподалік від кордону група Колейника зустрілась із полковником держприкордонслужби, який і провів групу до Кожевні. Діставшись Міусу, військові побачили, що через надто круті схили переправу навести не вийде. Проблему вдалось вирішити, коли танк відвалом зміг зрізати схил, але це забрало кілька годин часу[2].
Під час наведення переправи по десантниках був відкритий вогонь із табору «Блакитні скелі» (47°53′22″ пн. ш. 38°55′50″ сх. д. / 47.88944° пн. ш. 38.93056° сх. д.) під Дмитрівкою. Майор Колейник наказав розгорнути гаубичну батарею та розпочав придушення вогню супротивника. До другої половини дня переправа була наведена[2].
Після переправи РТГр Колейника через Міус група рушила вперед. Розвідку їй забезпечувала група спецпризначення 3 оп СпП під командуванням Юрія Коваленко на двох БТР. Неподалік Дібровки група виявила засідку супротивника, зав'язався бій. Загинув один спецпризначенець, восьмеро зазнали поранення, довелось викликати на допомогу два Мі-24, які завдали нищівного удару по бойовиках[2].
Для евакуації поранених та загиблого був викликаний Мі-8. Тоді вперше була помічена робота ПЗРК: був обстріляний штурмовик, який працював неподалік, але марно[2].
Десантники дістались Дібровки вже поночі, зайняли висоту 185, яка згодом стала відома як висота «Граніт» (47°55′06″ пн. ш. 39°03′56″ сх. д. / 47.91833° пн. ш. 39.06556° сх. д.)[2].
Завдяки наведенню переправи та створення опорних пунктів на панівних висотах стало можливим перекидати через цей вузол війська й техніку вздовж державного кордону. При проході колон, при виникненні вогневого контакту із супротивником у підрозділів, що перебували на висотах, вже були визначені планові цілі для артилерії, були організовані мобільні групи для підтримки колон[2].
25 січня 2016 року номінальний ватажок російських терористів Олександр Захарченко на виступі перед студентами Донецької національної академії будівництва і архітектури в окупованому Донецьку зізнався, що російські бойовики вщент спалили село Кожевня під час однієї з наступальних операцій[3]. Згодом російські терористи поширили в інтернеті відеохроніку штурму села влітку 2014 року. Названа ними мета — захоплення ділянки державного кордону з Росією задля забезпечення безперешкодного постачання військової техніки та боєприпасів[4].
За словами журналіста Дениса Казанського, з оприлюдненого відео випливає, що село було знищене збройним формуванням «ДРГ „Рязань“», яке складається переважно із найманців із Росії. Наступ бойовиків розпочався 22 липня 2014 року. Окремих учасників цього наступу спіткала непроста доля: російський журналіст Андрій Стенін, який вів відеозйомку, згорів у власній машині через місяць, «ДРГ „Рязань“» зазнала важких втрат у липні 2015 року в боях за Мар'їнку, командир формування Едуард Гілазов загинув за загадкових обставин у серпні 2015 року[5][6].
Примітки
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- ↑ а б в г д е ж и к л м Serg Marco (11.02.2016). Изваринский котел. Петр и Мазепа.
- ↑ Захарченко зізнався, що його бойовики спалили село Кожевня в Донецькій області. Четверта влада. 27 січня 2016.
- ↑ Пророссийские боевики уничтожали украинское село Кожевню минометами и танками. Новости Донбасса. 01.02.2016.
- ↑ Донбасс: Проклятие села Кожевня. Elise.
- ↑ Главные новости: хроника уничтожения боевиками украинского села и закрытие КПВВ «Зайцево». Новости Донбасса. 1 лютого 2016.
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
