Клеопатра VII: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон, категоризація
м додана Категорія:Поверх спадщини за допомогою HotCat
Рядок 97: Рядок 97:
[[Категорія:Персонажі Вільяма Шекспіра]]
[[Категорія:Персонажі Вільяма Шекспіра]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Поверх спадщини]]

Версія за 18:39, 19 листопада 2017

Клеопатра VII
Єгипетська статуя Клеопатри VII. Ермітаж
Єгипетська статуя Клеопатри VII. Ермітаж
Давньоєгипетський фараон
Правління 47-30 до н. е.
Попередник Птолемей XIII
Наступник Птолемей XIV
Власне ім'я (номен)qlwpdrt Ep. nṯrt mr(t)-jt.s. (Κλεοπάτρα θέά φιλοπάτωρ)
G39N5
 
N29
E22
V1
Q3
D46
D21
X1 H8
U22
X1
O34
N36
Ім'я Гораwr(t) nb(t)-nfrw ȝḫ(t)-zḥ.
G5
G36
D21
V30F35 F35 F35 H2
Aa1
O22
У шлюбі Птолемей XIII, Птолемей XIV і Марк Антоній
Діти Птолемей XV Цезаріон[1][2], Клеопатра Селена II, Александр Геліос і Птолемей Філадельф
Батько Птолемей XII
Мати невідомо
Народився 69 до н. е.
Помер 30 до н. е.
Місце поховання Александрія
Династія
Птолемеї

Клеопатра VII Філопатор (грец. Κλεοπάτρα Φιλοπάτωρ, 69 до н. е. — 12 серпня 30 до н. е.) — цариця Єгипту, з династії Птолемеїв, донька Птолемея XII, остання з царських правителів Стародавнього Єгипту. Її правління тривало 21 рік (51 до н. е. — 48 до н. е. і 47 до н. е. — 30 до н. е.).

Прославлена завдяки драматичній історії кохання до римського полководця Марка Антонія. У роки її правління Єгипет був захоплений Римом, а сама Клеопатра покінчила життя самогубством, щоб не потрапити в полон першого римського імператора Октавіана Августа. Клеопатра стала одним із найпопулярніших античних персонажів у кінофільмах та літературних творах[джерело?].

Життєпис

Народилася в грудні 70 або на початку січня 69 року до н. е., наслідувала трон батька навесні 51-го. Введена до династичного культу як Батьколюбива Богиня (грец. Θεα Φιλοπατωρ), пов'язана при вступі на царство як старша правителька зі своїм 11-річним братом Птолемеєм XIII Філопатором (62/61 — 13 січня 47 до н. е.). Славилася розумом і освіченістю. Клеопатра, всупереч стереотипам, була далеко не красунею, про що, зокрема, свідчить Плутарх.

48 до н. е. позбавлена влади, вигнана з Єгипту. Повернула собі трон за допомогою Юлія Цезаря. Близько 25-30 серпня 48 року (народила від нього сина Цезаріона в 47 році). Була пов'язана як старша правителька з братом Птолемеєм XIV Філопатором Філадельфом (60/59 — 4 вер. 44), як Батьколюбиві і Братолюбиві Боги (Θεοι Φιλοπατορες και Φιλαδελφοι) на початку січня 47-го. Від 4 вересня 44-го пов'язана як старша правителька зі своїм трирічним сином Птолемеєм XV Цезаріоном Філопатором Філометором.

Клеопатра та Цезар кохали одне одного, але Клеопатра вирішила що її син буде правити Римом. Після убивства республіканцями Цезаря в 44 до н. е., вона повернулася в Александрію і знову зайняла трон цариці Єгипту. 41 до н. е. до неї приєднався Марк Антоній, один з римських правителів. Вони одружилися.

Від 37-36 правила подарованими їй Антонієм землями Фінікії, Сирії і Кілікії; тоді ж (можливо, через одруження з Антонієм) змінила своє культове ім'я на Нову (Молодшу) Батьколюбиву і Краєлюбиву Богиню (Θεα Νεωτερα Θιλοπατορ Θιλοπατρισ). 34 року Антоній проголосив її «Царицею царів».

31 до н. е. Рим оголосив Єгипту війну і здобув вирішальну перемогу в битві на морі біля Акція, що біля західних берегів Греції. Клеопатра із 60 кораблями повернулася в Єгипет, Антоній відмовився продовжувати бій і відбув з нею. Антонія тяжко поранили, а Клеопатра вчинила самогубство, змусивши змію вжалити себе. З Антонієм Клеопатра мала трьох дітей: двійнят Александра Геліоса-Сонце (40 — ?) та Клеопатру Селену-Місяць (40 — ?5), і Птолемея Філадельфа (серп./вер. 36 — ?). Октавіан Август змирився, хоча дуже кохав і ненавидів її.

Після цього Єгипет був формально приєднаний як провінція до Римської Республіки 1 серпня 30 року до н. е.

Клеопатра і Цезар

Клеопатра VII і Гай Юлій Цезар, картина Жана-Леона Жерома

Коли Цезар прибув в Александрію, в його прихильності цариця побачила шанс повернутися, адже тоді знаходилась у вигнанні. Але зустрітися з ним офіційно вона не могла: як тільки б вона переступила поріг палацу — воїни одразу б вбили її брата. Тоді Клеопатра придумала хитрий спосіб: за легендою, коли стемніло вона сіла в човен і поплила до палацу вдвох з вірним слугою. Він отримав наказ загорнути її в полотно і перев'язати шнурком. Так вона дісталася до покоїв Цезаря. Цей епізод часто описували античні автори, котрі в один голос стверджували, що «винахідливість Клеопатри підкорила Цезаря».

Молода 21-річна цариця переконала його в своїй правоті. Наступного дня Цезар оголосив, що він, як представник римської влади, хоче помирити царське подружжя. Птолемей ХІІІ змушений був погодитися на офіційне примирення з сестрою, а опікунам стало ясно, що тепер Клеопатра, котра користувалася підтримкою Цезаря, захоче самостійно керувати Єгиптом. Тому вони наказали вбити римського вождя.

Напад не вдався, але справа дійшла до оточення палацу і війни, в якій Цезар розбив єгипетські війська. Птолемей ХІІІ, загинув на Нілі під час втечі, Клеопатра стала царицею, а місце фараона зайняв її другий брат, 11-річний Птолемей XIV, який ще був занадто малим, щоб чимось їй загрожувати. Клеопатра продовжувала проводити час із Цезарем і невдовзі завагітніла.

Справи привели Цезаря в Рим. Незадовго після його від'їзду, Клеопатра народила хлопчика, якому дали ім'я — Птолемей Цезар, але зазвичай називали Цезаріон — «маленький Цезар». Невдовзі Клеопатру разом із сином Цезар запросив у Рим. Поява цариці з багатою свитою стала сенсацією в столиці. Щоб уникнути цікавості, Клеопатра поселилася на віддаленій дачі Цезаря на Тибрі, але свого зв'язку з ним не приховувала. Весь Рим обговорював таємницю батьківства Цезаріона. Багато противників Цезаря підозрювали, що він збирається одружитися з Клеопатрою й покласти початок династії, яка б володіла Єгиптом і Римом. Винуватці пліток не коментували нічого, тому республіканці вирішили діяти рішуче й убили Цезаря, що перекреслило всі плани Клеопатри і змусило її шукати інших шляхів.

У культурі

Докладніше: Клеопатра у культурі[en]

Див. також

Література

  • Ніна Воскресенська про Олександра Македонського, Клеопатру, Івана Котляревського, Гаррі Гудіні, Фрітьофа Нансена / Н. Воскресенська. — Київ : Грані-Т, 2007. — 120 с. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-86-5

Посилання

  • Клеопатра в інтернеті — Близько 470 ресурсів, включно з давніми та сучасними зображеннями.
  • Cleopatra VII, докладна генеалогія Птолемеїв на основі джерел


  1. Цезарион // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXVIIа. — С. 891.
  2. Любкер Ф. Caesarion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 234.
  3. Loviglio J. Cleopatra exhibit tells an intriguing taleВашингтон пост, 2010.
  4. http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/03612759.2010.539496
  5. http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/03612759.2010.539496
  6. http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/03612759.2011.539495