Раміро II (король Арагону)

Раміро II
Прізвисько	el monje, el monjo, lo monche і lo moncho
Народився	між 1075 та 1080 невідомо
Помер	16 серпня 1157 м. Уеска
Поховання	Chapel of Saint Bartholomew (Huesca)d
Країна	Арагонське королівство
Діяльність	правитель
Знання мов	medieval Aragonesed і латина
Титул	король
Посада	monarch of the kingdom of Aragond, Count of Ribagorzad, абат і Bishop of Roda Barbastrod
Термін	1134—1137 роки
Попередник	Альфонсо I
Наступник	Петроніла I
Конфесія	католицтво
Рід	Арагонська династія
Батько	Санчо I
Мати	Ізабелла де Уржель
Брати, сестри	Fernando Sánchezd, Педро I і Альфонсо I
У шлюбі з	Агнеса Аквітанська
Діти	1 донька
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Раміро II Чернець (*Remiro II o Monche, між 1075 та 1080 —16 серпня 1157) — король Арагону у 1134-1137 роках.

Біографія

Молоді роки

Походив з Арагонської династії. Син Санчо I, короля Арагону, й Ізабелли де Уржель. Замолоду Раміро обрав для себе шлях священнослужителя. 1093 року пішов до бенедиктинського монастиря і спочатку був ченцем в Сан-Понсе-де-Томерас, з 1112 року ігуменом кастильського монастиря Сантос-Фекундо, з 1130 року абатом в монастирі Сан-Педро в Старій Уесці. 1134 року став єпископом Рода-Барбастро.

Його брат король Альфонсо I перед смертю заповів свої володіння лицарським орденам госпітальєрів і тамплієрів, але ані наваррці, ні арагонці не поспішали виконувати це розпорядження. В Наваррі королем було обрано Гарсія IV Рамірес, а шляхта Арагону на з'їзді в Хаці обрали королем Раміро. Попросивши дозволу папи римського, Раміро зійшов на трон.

Володарювання

Незважаючи на те, що у колишнього священнослужителя не було політичного досвіду, він енергійно придушував заколоти. Після невдалої спроби усиновити Гарсію V, короля Наварри, король Раміро II з дозволу папи римського одружився з удовою Агнесою Аквітанською.

Після того як у подружжя народилася донька, в 1137 році король домовився про її шлюб з графом Барселони Рамоном Беренгер IV, який став регентом королівства, зрікся трону, розлучився з дружиною і повернувся до монастиря Сан-Педро.

Останні роки

Продовжував використовувати королівський титул і титул князя Арагонського. Продовжував цікавитися державними справами, але не втручався в них. Помер у 1157 році в монастирі Сан-Педро.

Родина

Дружина — Агнеса, донька Вільгельма IX, герцога Аквітанського

Діти:

• Петроніла (1136—1173), королева Арагону у 1137—1164 роки

Джерела

• Lapeña Paúl, Ana Isabel. (2008). Ramiro II de Aragón: el rey monje (1134—1137). Gijón: Trea. ISBN 978-84-9704-392-2
• Serrano Daura. La donació de Ramir II d'Aragó a Ramon Berenguer IV de Barcelona de 1137 i la institució del «casamiento en casa», Estudis històrics i documents dels arxius de protocols, 15, Barcelona, 1997, págs. 7-14
• Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
• Antonio Ubieto Arteta: La fecha de la muerte de Ramiro II de Aragón. In: Estudios de Edad Media de la Corona de Aragón. Band 3, 1947/48, S. 474—475.