Зміни

Перейти до навігації Перейти до пошуку
стилістичні правки
}}
 
'''Покритонасінні''', або '''квіткові рослини''' (''Angiospermae,'' або ''Magnoliophyta''), '''зав'язко́ві, вкритонасі́нні'''<ref>Російсько-український академічний словник А. Кримський, С. Єфремов 1924—1933</ref>&nbsp;— [[таксон]] [[Streptophyta|вищих рослин]], які формують [[квітка|квітки]]. Ця група налічує 64 [[порядок (систематика)|порядки]], понад 400 [[родина (біологія)|родин]], понад 13 000 [[рід (біологія)|родів]] і, ймовірно, не менше 250 000 [[вид]]ів сучасних рослин. ПоЗа числучислом видів квіткові рослини значно перевершують решту груп вищих рослин, узятих разом. Вони складають одну з груп [[Насінні|насінних рослин]]. Найважливіша особливість квіткових рослин&nbsp;— наявність спеціалізованого органу, квітки, що бере на себе функції [[розмноження]] і залучення агентів [[запилення]]. Квіткові рослини формують свої [[насінний зачаток|насінні зачатки]] в порожнині [[зав'язь|зав'язі]], яка утворена зрощенням колись відкритого [[плодолисток|плодолистка]]. Стінки зав'язі після [[запліднення]] розростаються і видозмінюються, даючи структуру під назвою [[плід]]. У решті груп насінних рослин насіннєвий зачаток не прихований від запилення, а насіння не поміщене в дійсний плід, але іноді насіння можуть покривати м'ясисті структури, наприклад, у представників роду [[тис]].
 
== Історія поняття ==
:''Основні статті: [[Квітка]] і [[Статеве розмноження рослин]]''
[[Файл:Flower_anatomy_uk.jpg|thumb|300px|left|Структура квітки]]
Характерною ознакою покритонасінних є [[квітка]], яка демонструє чудову різноманітність форм і забезпечує надійні зовнішні ознаки для розрізнення видів покритонасінних. Функція квітки — забезпечення [[запліднення]] [[яйцеклітина|яйцеклітини]] і розвитку [[плід|плоду]], який містить [[насіння]]. Іноді, як у [[фіалка|фіалки]], квітка виникає окремо в [[піхва (ботаніка)Пазусі|піхві]] звичайного [[листок|листка]]. Проте, звичайно, частина рослини, що несе квітку, знаходитисязнаходиться на кінці [[паростокПагона|паростка]], видається над вегетативною частиною (частиною, яка несе листя) і формує детально розроблену систему гілок, відому як суцвіття.
 
ВідтворніВідтворювальні (репродуктивні) клітини покритонасінних можуть бути двох видів. Одні — мікроспори, або зерна пилку, є «чоловічими» клітинами і формуються в тичинках (мікроспорофілах). Інші — мегаспори, «жіночі» клітини, в яких розвивається яйцеклітина, містяться в насінному зачатку, якийкотрий знаходиться в плодолистку (мегаспорофілі). Квітка може складатися тільки з цих частин, як у верби, де кожна квітка містить тільки декілька тичинок або два плодолистки. Однак, звичайнозазвичай у квітці присутнітакож є й стерильні структури, пристосовані як для захисту, так і для приваблення комах, необхідних для запилення. Зовнішня структура називається чашечкою і поділяється на чашолистки, які звичайно зелені та нагадують листя. Головна функція цих структур — захист квітки, особливо на стадії бруньки. Внутрішня структура називається віночком і складається з пелюсток, які загалом мають яскраві кольори і делікатнішу структурубудову. Її функція полягає в привабленні птахів та комах — посередників, за допомогою яких відбувається запилення. Механізми цього приваблення звичайно включають також привабливий запах та нектар, який виділяється у квітці. Ці характеристики, які існуютьсформувалися у процесі еволюції для приваблення тварин-запилювачів, роблять квіти такими популярними серед людей. У деяких рослин, наприклад, магнолії, чашолистки і пелюстки не відрізняються однеодні від одногоодних, у такому разі всі вони називаються чашолистками.
 
Тоді як більшість квіток повноцінні, або [[гермафродит]]и, тобто містять як чоловічі, так і жіночі частини в одній структурі, квіткові рослини розвинули численні морфологічні і фізіологічні механізми, щоб зменшити можливість або запобігти самозаплідненню. Гетероморфні квіти мають короткі плодолистки і довгі тичинки або навпаки, щоб перешкодити тваринам-запилювачам занести пилок в маточку (сприйнятливу частину плодолистка). Гомоморфні квіти використовують біохімічний (фізіологічний) механізм, який називається само-несумісністю, щоб відрізнити свій пилок від чужого. У деякий видів чоловічі і жіночі частини морфологічно відокремлені, розвиваючись на різних квітках.
Анонімний користувач

Навігаційне меню