Ломоносов Михайло Васильович: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
→Життєпис: Навчався в Могилянці, а не в Могилянки!
Juliza (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
(→Життєпис: Навчався в Могилянці, а не в Могилянки!) |
||
|
1739 року, перебуваючи у Німеччині, Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина». Поетична слава прийшла до Ломоносова через десять років. 1748 року [[Кирило Розумовський]] вручив його вітальну оду [[Єлизавета Петрівна|Єлизаветі I]]. Вона одразу подарувала автору дві тисячі карбованців. Відтоді ломоносовські оди стали обов'язковою частиною всіх придворних урочистостей. Написані «високим штилем», що відрізнявся надзвичайною піднесеністю і бурхливим словом, вони захоплювали слухачів.
1739 року надіслав до Академії трактат з теорії російського віршування. 1748 року він видав «Риторику» — перший у Росії друкований посібник з теорії літератури й ораторського мистецтва. 1755 р. було надруковано «Російську граматику», що витримала потім чотирнадцять видань і зберігала практичне значення протягом ста років. Норми [[Граматика слов'янська|«Граматики»]] [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]] 1619 року стали прототипом для Ломоносова що рік навчався в «
Ще в 1740-ві роки Ломоносов вивчав [[мозаїка|мозаїчні]] роботи, привезені з [[Рим]]у графом [[Михайло Воронцов|Михайлом Воронцовим]]. Рецепт виготовлення скляних сплавів ([[смальта|смальт]]) зберігався італійцями у суворій таємниці. Ломоносова охопило бажання розкрити її. Протягом двох років він цілими днями перебував у своїй лабораторії і крок за кроком йшов до мети. Зрештою він відкрив спосіб отримання смальти будь-якого кольору. Йому довелося самому стати художником, тому що майстрів-мозаїчників у Росії не було.
| |||