Відмінності між версіями «Томас Сиденгам»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
як переклали звідкись, то приберіть проблеми машинного перекладу
м (уточнення)
(як переклали звідкись, то приберіть проблеми машинного перекладу)
== Біографія ==
 
НародженийНародився в знатній сім'ї в 1824 році, Томас Сиденгам отримав прекрасну домашню освіту. Покинувши в 22 роки рідне графство [[Дорсет]], він вступив в Оксфорд[[Оксфордський університет]], але під час Англійської буржуазної революції перервавсянавчання наперервав через службу в армії під парламентськими прапорами. ЧерезЗа шість років він повернувся до університету, твердо вирішивши стати лікарем. Однак, тільки в 52 роки Томас Сиденгам отримав ступінь доктора медичних наукмедицини. Цікаво, що авторитет його цінувався так високо, що навіть відсутність наукового ступеня до поважного віку не бентежило його колег.
 
== Внесок у медицину ==
 
Багато авторів називають його одним з основоположників клінічної медицини. Вніс істотний внесок у формування [[Нозологія|нозологічного]] принципу. Вважаються класичними виконані СиденхемомСиденгамом опису [[Скарлатина|скарлатини]] і [[Кір|кору]], деякі нозологічні форми носили або носять його ім'я (сіденгамовасиденгамова скарлатина, сіденгамовасиденгамова хорея); з працями Сиденгама пов'язано поширення застосування хінихінного дерева для лікування малярії в Англії. ОдинОдна з праць СиденхемаСиденгама [«Tractatus de podagra et hydrope.», London, 1683] року присвячений [[Подагра|подагрі]], (якоїна яку він сам страждав більше 30 років).
 
Відводив головне місце фактам і безпосередньому спостереженню, розглядаючи хвороби як процеси, симптоми[[симптом]]и як щось чисто зовнішнє, яке змінюється в залежності від конституції організму. Прагнув точно розмежувати різні форми хвороб і цим шляхом створити міцний ґрунт для застосування специфічних засобів, при цьому прийшов до чисто онтологічного розуміння хворобливих процесів і до встановлення класифікації хвороб по абсолютно ботанічній схемі. Сиденгам був прихильником енергійного лікування; в його терапії видну роль відіграли [[хінін]] і [[опій]], a особливо кровопускання, що в XIX столітті було визнане шкідливим і відкинуто з медичної практики. Деякі джерела характеризують його як противника [[Парацельс]]а.
Прагнув точно розмежувати різні хворобливі форми і цим шляхом створити міцний грунт для застосування специфічних засобів, при цьому прийшов до чисто онтологічного розуміння хворобливих процесів і до встановлення класифікації хвороб по абсолютно ботанічній схемі. Сиденхем був прихильником енергійного лікування; в його терапії видну роль відіграли хінін і опій, a особливо кровопускання. Деякі джерела характеризують його як противника Парацельса.
 
Томас Сиденгам розвіяв завісу таємниці над захворюванням, походження якого ще з давніх-давен не могли розпізнати лікарі. — Йдетьсяпро про[[Сказ матки|істерію]]. Стародавні єгиптяни внесли свій вклад в опис ознак хвороби. Гіппократ дав їй назву hystera (матка), віднісши її до жіночих хвороб. Потім лікарі давнини визнали прояв хвороби у обох статей. І тільки Томас Сиденгам відкрив психічну [[Етіологія (медицина)|етіологію]] істерії. Він довів, що хворі істерієюна істерію соматично здорові, проте відчувають нервовий розлад, яке проявляється в емоційній неврівноваженості хворого і полярності настроїв. За висловом Сиденгама «хворі найсильніше люблять того, кого дуже скоро почнуть люто ненавидіти». ВУ середині XX століття його теорія повністю підтвердилася.
 
На зв'язок між оптимістичним підходом до життя і одужанням хворих вказували ще лікарі давнини. Воєначальники різних епох помічали, що переможена армія більш схильна до поширення хвороб, ніж армія переможців. Стародавні римляни спостерігали, що рани переможців затягуються швидше. Так і Томас Сиденгам вважав, що клоун на центральній площі міста принесе хворому більше користі, ніж мішок з ліками. Противник зловживання ліками, Сиденгам використовував природні дари в лікуванні захворювань. «Настоянка Сиденгама» на основі опію містить [[шафран]], [[Гвоздика|гвоздику]] і [[Кориця|корицю]] ій віддалено нагадує [[глінтвейн]], традиційний в лікуванні простудних станів.
 
== Роботи ==
 
Головні наукові твори Томаса Сиденгама:
Головні роботи Томаса Сиденхему.: «Methodus curandi febres» (1666), «De variolis et, morbo hysterico et hypochondriaco» (1682), «Processus integri in omnibus fere morbis curandis» (1693). Повне зібрання творів С., які всі були написані латинською мовою, багато разів видавалися, в перший раз в 1685; нове видання належить Sydenham-Society (1844; в англ. перекладі, там же, 1848—1850, 2 т.; є і переклади франц. і нім., Відень, 1786—1787, 2 т.).
* «Methodus curandi febres» (1666),
* «De variolis et, morbo hysterico et hypochondriaco» (1682),
* «Processus integri in omnibus fere morbis curandis» (1693).
Головні роботи Томаса Сиденхему.: «Methodus curandi febres» (1666), «De variolis et, morbo hysterico et hypochondriaco» (1682), «Processus integri in omnibus fere morbis curandis» (1693). Повне зібрання творів С.Сиденгама, які всі були написані латинською мовою, багато разів видавалися, в перший раз в 1685; нове видання належить Sydenham-Society (1844; в англ. перекладі, там же, 1848—1850, 2 т.; є і переклади франц. і нім., Відень, 1786—1787, 2 т.).
 
== Примітки ==
 
== Література ==
* Бородулин В. И. Сиденгем Т. // БМЭ. 3 изд. М., 1984. Т.23. С.700-703. {{ref-ru}}
* Кушев Н. // Врачебное дело. 1926. № 21. С.1659-1664. {{ref-ru}}
* Персон С. А. Клиническая медицина. 1965. Т.43. № 11. С.139-144. {{ref-ru}}
* Из истории медицины. Жизнь замечательных врачей. Томас Сиденгам [https://medgel.ru/article/1000291/] {{ref-ru}}
{{бібліоінформація}}
 
[[Категорія:Британські медики]]

Навігаційне меню