Акіхіто

Його Величність Акіхіто
Народився	23 грудня 1933(1933-12-23) (90 років)
Дитяче ім'я	принц Цуґу (1933—1952)
Доросле ім'я	Акіхі́то
Правління	7 січня 1989 - нині
Резиденція	Токійський палац
Порядок	125-й Імператор Японії
Ненґо	Хейсей
Попередник	Імператор Сьова
Нагороди:	Ланцюг ордена Білого леваd

Штандарт імператора Японії

Його́ Вели́чність Імпера́тор Акіхі́то (яп. 明仁, あきひと, 1933, Токіо, Японська імперія) — 125-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Править країною з 7 січня 1989. Девізом правління є Хейсей — «мирне правління».

Життєпис

Акіхіто — старший син і п'ята дитина імператора Хірохіто та імператриці Наґако. У 1940-1952 навчався у школі Ґакусюїн.

У 1952 вступив на відділення політики факультету політики й економіки університету Ґакусюїн. Того ж року його офіційно було проголошено крон-принцом.

Ще студентом, Акіхіто в 1953 здійснив шестимісячну подорож 14-ма країнами Північної Америки та Західної Європи. Центральною частиною цієї поїздки став його візит до Лондона як представника імператора Сьови на коронації королеви Єлизавети II.

Успішно завершив навчання в університеті у березні 1956, а в квітні 1959 крон-принц одружився із Сьоді Мічіко, старшою дочкою Сьоди Хідесабури, президента великої борошномельної компанії. Таким чином було порушено багатовікові традиції, які приписували членам імператорської сім'ї обирати собі дружину виключно серед дівчат аристократичного походження.

Рада Імператорського двору, яка складається з представників імператорської сім'ї, спікерів палати представників та палати радників парламенту, Головного судді Верховного суду та інших, одностайно схвалила вибір спадкоємця престолу.

Акіхіто та Мітіко в їх сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від жорстких палацових традицій. Разом із дружиною Акіхіто змінив устрій в імператорській сім'ї. Незважаючи на постійну зайнятість в офіційних заходах, вони самі виховували дітей: двох синів та дочку.

Ще крон-принцом Акіхіто здійснив офіційні візити в 37 країн світу на запрошення їх урядів. Акіхіто також був почесним головою XI Тихоокеанського наукового конгресу 1966 року, Універсіади 1967 в Токіо, виставки ЕКСПО-70 в Осаці. Під час подорожей імператора Сьови до Європи (1971 року) та до США (1975) крон-принц виконував державні функції замість батька.

7 січня 1989 року Акіхіто успадкував трон. 12 листопада 1990 року він пройшов церемонію інтронізації. З цього дня в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей (яп. 平成).

Як і його батько, Імператор Акіхіто захоплюється біологією та іхтіологією. Опубліковано 25 його наукових робіт про морських бичків. 1986 року його було обрано почесним членом Лондонського товариства Ліннея — міжнародного товариства біологів. Крім того, він цікавиться історією. У заняттях спортом надає перевагу тенісу (із майбутньою дружиною він познайомився на корті).

Імператор має трьох дітей: крон-принц Нарухіто (23 лютого 1960), принц Акісіно (30 листопада 1965) та принцесса Саяко Курода (18 квітня 1969).

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (12 січня 2011).

Імператор Японії Акіхіто виявив намір звернутися до нації у відеозверненні 8 серпня 2016 року, повідомляє NHK, посилаючись на управління імператорського двору Японії. Телеканал зазначає, що раніше імператор поінформував близьких про своє бажання зректися престолу. Престол буде переданий його синові принца Нарухіто. Останнім імператором Японії, котрий відрікся від престолу, був Кокаку. Він передав свій трон синові в 1817 році. .

Японський уряд у січні 2017 р. розробив законопроект, що був розглянутий парламентом у травні 2017 року, за яким 1 січня 2019 року відбудеться церемонія дострокового вступу на престол нового імператора Японії Нарухіто.

Офіційні функції

Незважаючи на те, що Імператор є обмеженим своїм конституційним положенням, він також опублікував кілька широкомасштабних заяв каяття до країн Азії за їхні страждання перебуваючи під японською окупацією, починаючи з вираження співчуття Китаю зробленому в квітні 1989 року, через три місяці після смерті його батька Імператора Сьови.

У червні 2005 року Імператор відвідав територію США – Сайпан, місце битви у Другій світовій війні з 15 червня по 9 липня 1944 (Битва за Сайпан). У супроводі Імператриці Мічіко він помолився і поклав квіти до декількох пам’ятників вшановуючи не тільки загиблих японців, але й американських солдат, корейських робітників і місцевих остров’ян. Це була перша поїздка японського монарха на поле бою Другої світової війни за кордоном. Подорож до Сайпану була сприйнята з високою похвалою з боку японського народу, як і візити Імператора до військових меморіалів в Токіо, Хіросімі, Нагасакі і Окінаві в 1995 році.

Галерея

• 
  1934
• 
  1938
• 
  З вчителькою-американкою Грей Вінінг, 1949
• 
  З бабусею, 1949
• 
  Молодий Акіхіто з батьком — імператором Сьова, 1950
• 
  З принцесою Такако, 1950
• 
  З батьками, 1952
• 
  З принцом Масахіто, 1952
• 
  1953
• 
  З принцесою Суга, 1954
• 
  З імператором Ефіопії Хайле Селассіє I, 1955
• 
  Весілля з Мітіко, 1959
• Весілля з Мітіко, 1959
  Весілля з Мітіко, 1959
• 
  Поштова марка з нагоди весілля
• 
  Державний візит в Нідерланди, 1979
• 
  Виступ Йо-Йо Ма, президент США Рональд Рейган та Акіхіто з дружинами, 1987
• 
  Відвідини острова Сайпан, 2005
• 
  Імператорське подружжя, відвідини острова Сайпан, 2005
• 
  Промова з нагоди дня народження, 2005
• 
  Зустріч з Діком Чейні, 2007
• 
  Відвідини солдатського цвинтаря Гонолулу, Гаваї, США, 2009
• 
  Відвідини Канади, 2009
• 
• Новорічна промова, відео, 2010
• 
  2010
• 
  Імператорське подружжя зустрічається з Гілларі Клінтон, 17 квітня 2011
• 
  Імператорське подружжя зустрічається з Гілларі Клінтон, 17 квітня 2011
• 
  Зустріч з президентом США Бараком Обамою, 24 квітня 2014
• 
  Зустріч з президентом США Бараком Обамою, 24 квітня 2014
• 
  Зустріч з Бараком Обамою, 24 квітня 2014
• 
  Каліграфічний напис імені
• 
  Герб імператора Японії як лицаря Підв'язки

Див. також

• Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше

Література

• В. І. Головченко. Акіхіто // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

Посилання

Попередник:	Імператорський дім Японії 1989 —	Наступник:
Сьова тенно		—