Ковалевська Софія Василівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shmurak (обговорення | внесок)
23 873 редагування
Немає опису редагування
м стиль, орфографія, коми
Рядок 35: Рядок 35:
}}
}}


'''Софі́я Васи́лівна Ковале́вська''' ({{ДН|15|1|1850|3}}, [[Москва]]&nbsp;— {{ДС|10|2|1891|29|1}}, [[Стокгольм]])&nbsp;— [[математик]], письменниця і публіцист, походить з [[білорусь]]кої [[Шляхта|шляхти]]<ref>[http://www.belukrresurs.org/index.php?option=com_content&view=article&id=111:2009-12-14-13-52-52&catid=44:2009-12-11-10-05-44&Itemid=71 Ковалевська Софія&nbsp;— «Відомі люди, наші співвітчизники», офіційний сайт [[ВСБ]]]</ref>. [[Професор]] [[Стокгольмський університет|Стокгольмського університету]].
'''Софі́я Васи́лівна Ковале́вська''' ({{ДН|15|1|1850|3}}, [[Москва]]&nbsp;— {{ДС|10|2|1891|29|1}}, [[Стокгольм]])&nbsp;— [[математик]], письменниця і публіцистка, походить з [[білорусь]]кої [[Шляхта|шляхти]]<ref>[http://www.belukrresurs.org/index.php?option=com_content&view=article&id=111:2009-12-14-13-52-52&catid=44:2009-12-11-10-05-44&Itemid=71 Ковалевська Софія&nbsp;— «Відомі люди, наші співвітчизники», офіційний сайт [[ВСБ]]]</ref>. [[Професор|Професорка]] [[Стокгольмський університет|Стокгольмського університету]].


Авторка праць з [[Математичний аналіз|математичного аналізу]] ([[диференціальні рівняння]] і [[Комплексний аналіз|аналітичні функції]]), [[механіка|механіки]] і [[астрономія|астрономії]].
Авторка праць з [[Математичний аналіз|математичного аналізу]] ([[диференціальні рівняння]] і [[Комплексний аналіз|аналітичні функції]]), [[механіка|механіки]] та [[астрономія|астрономії]].


Перша жінка, що отримала звання професора математики у Європі<ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/323006/Sofya-Vasilyevna-Kovalevskaya Sofya Vasilyevna Kovalevskaya] // ''Encyclopædia Britannica''.</ref>. Уроджена Корвин-Круковська, дружина В.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевського&nbsp;— основоположника еволюційної [[палеонтологія|палеонтології]], що походив із старшинського роду на [[Слобожанщина|Слобожанщині]].
Перша жінка, що отримала звання професора математики у Європі<ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/323006/Sofya-Vasilyevna-Kovalevskaya Sofya Vasilyevna Kovalevskaya] // ''Encyclopædia Britannica''.</ref>. Уроджена Корвин-Круковська, дружина В.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевського&nbsp;— основоположника еволюційної [[палеонтологія|палеонтології]], що походив із старшинського роду на [[Слобожанщина|Слобожанщині]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Софія Василівна Ковалевська народилась 15 січня 1850&nbsp;року в Москві. Батько її&nbsp;— Василь Васильович Крюковський був військовим. Він брав участь у трьох військових походах, був нагороджений найвищими військовими орденами і медалями. У 1858&nbsp;р. у чині генерала її батько вийшов у відставку і переїхав з родиною до свого маєтку в с. [[Палібіно]] [[Вітебська губернія|Вітебської губернії]] ([[Білорусь]]). Тут і пройшли дитячі роки Софійки Ковалевської. Змалку вона мала такі риси характеру, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковиту самостійність. Читати Софійка навчилася сама. Гувернантка-англійка вчила Софію хороших манер і англійської мови. Учитель Малевич викладав російську граматику, літературу, математику та інші предмети. Він був широко освіченою людиною, передовим педагогом.
Народилась 15 січня 1850&nbsp;року в Москві. Батько&nbsp;— Василь Васильович Крюковський, військовий - за участь у трьох походах нагороджений найвищими орденами і медалями, у 1858&nbsp;р. у чині генерала вийшов у відставку і переїхав з родиною до маєтку в с. [[Палібіно]] [[Вітебська губернія|Вітебської губернії]] ([[Білорусь]]). Тут і пройшли дитячі роки Софії. Змалку мала такі риси, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковиту самостійність. Читати навчилася сама. Гувернантка-англійка вчила Софію хороших манер і англійської мови. Передовий педагог Малевич викладав російську граматику, літературу, математику та інші предмети.


Спочатку арифметики Софія не любила, але згодом захопилась нею: вона розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи в цьому неабияку кмітливість. Малевич дав їй вивчати двотомний курс арифметики французького математика Бурдона, написаний для студентів Паризького університету. Вивчення геометрії також ішло успішно. Інколи, вислухавши доведення вчителя, вона доводила деякі теореми по-своєму.
Спочатку арифметики Софія не любила, але згодом захопилась нею: розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи неабияку кмітливість. Малевич дав їй вивчати двотомний курс арифметики Бурдона, написаний для студентів Паризького університету. Вивчення геометрії також ішло успішно. Інколи, вислухавши доведення вчителя, Софія доводила деякі теореми по-своєму.


Коли Софії виповнилось 11 років, під час зимового перебування родини Крюковських у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] викладачем математики до неї запросили лейтенанта флоту О.&nbsp;М.&nbsp;Страннолюбського. Вже на перших заняттях викладача здивувало те, що дівчина так швидко засвоювала перші поняття з вищої математики&nbsp;— поняття границі, [[Похідна|похідної]] тощо, «начебто вона їх раніше знала». Софія пояснила: «У ту хвилину, коли ви пояснювали мені ці поняття, мені раптом пригадалося, що все це було написано в лекціях [[Остроградський Михайло Васильович|Остроградського]], якими була обклеєна наша кімната, і саме поняття про границю здалося мені давно відомим».
Коли Софії виповнилось 11 років, під час зимового перебування родини у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] викладачем математики до неї запросили лейтенанта флоту О.&nbsp;М.&nbsp;Страннолюбського. Вже на перших заняттях викладача здивувало те, як швидко дівчина засвоювала перші поняття з вищої математики&nbsp;(границі, [[Похідна|похідної]] тощо), «начебто вона їх раніше знала». Софія пояснила: «У ту хвилину, коли ви пояснювали мені ці поняття, мені раптом пригадалося, що все це було написано в лекціях [[Остроградський Михайло Васильович|Остроградського]], якими була обклеєна наша кімната, і саме поняття про границю здалося мені давно відомим».


Щоб жити самостійно і вчитися, восени [[1868]]&nbsp;року Софія Василівна вступає у фіктивний шлюб з Володимиром Онуфрійовичем Ковалевським.
Щоб жити самостійно і вчитися, восени [[1868]]&nbsp;року Софія вступає в фіктивний шлюб з Володимиром Онуфрійовичем Ковалевським.


У житті Софії Василівни починається новий період: вона із захопленням відвідує лекції з фізіології професора Сєченова у Медичній академії, анатомію вивчає в лабораторії професора Грубера, біологію&nbsp;— у Мечникова, хімію&nbsp;— у Зініна і математику&nbsp;— в Страннолюбського. Така багатопредметність у навчанні пояснюється тим, що Софія Василівна готувалася складати екзамени на атестат зрілості. Крім цього, вона мріє стати лікарем, щоб бути ближче до народу і краще служити йому. Але склавши екзамени на атестат зрілості, вона віддає перевагу математиці. У тодішній [[Російська імперія|Російській імперії]] до вищої школи жінок не приймали. Тому подружжя Ковалевських разом із сестрою Софії Ганною виїжджають за кордон. У Гейдельберзі, де в університеті працювали видатні німецькі вчені [[Густав Роберт Кірхгоф|Кірхгоф]], [[Герман фон Гельмгольц|Гельмгольц]], [[Роберт Бунзен|Бунзен]] та інші, вона добилася дозволу відвідувати лекції. Щотижня вона слухала по 22 лекції, з яких 16&nbsp;— з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.
З захопленням відвідує лекції з фізіології Сєченова у Медичній академії, анатомію вивчає в лабораторії Грубера, біологію&nbsp;— у Мечникова, хімію&nbsp;— у Зініна і математику&nbsp;— в Страннолюбського. Багатопредметність у навчанні пояснюється підготовкою до екзаменів. Крім цього, мріє стати лікаркою. Але склавши екзамени на атестат зрілості, віддає перевагу математиці. У тодішній [[Російська імперія|Російській імперії]] до вищої школи жінок не приймали. Тому подружжя Ковалевських разом із сестрою Софії Ганною виїжджають за кордон.


У Гейдельберзі, де працювали видатні вчені [[Густав Роберт Кірхгоф|Кірхгоф]], [[Герман фон Гельмгольц|Гельмгольц]], [[Роберт Бунзен|Бунзен]] та інші, Софія добилася дозволу відвідувати університетські лекції: щотижня слухала по 22 лекції, з яких 16 — з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.
Наприкінці 1870&nbsp;року Софія Василівна закінчує навчання в Гейдельберзі і переїздить до [[Берлін]]а, щоб продовжувати математичну освіту в столиці [[Пруссія|Пруссії]]. У берлінському університеті працював тоді визначний учений-математик [[Карл Веєрштрас]]&nbsp;— великий знавець вищих [[Трансцендентна функція|трансцендентних функцій]], абелевих і особливо складних [[Еліптична функція|еліптичних]] та ультраеліптичних. Веєрштрас працював з нею двічі на тиждень по 2 години. Німецький математик Фелікс Клейн говорив, що інтелектуальна сила Веєрштраса більше пригнічувала слухачів, ніж сприяла їх самостійній творчості. Софія Василівна, працюючи у Веєрштраса вела власну творчу роботу. Першу невелику працю вона написала для математичного журналу, але вона не була надрукована через те, що до редакції кількома днями раніше надійшла аналогічна праця іншого автора. У цей період Софія Василівна написала три складні математичні праці. Перша з них називалася «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних», її дуже високо оцінив професор Веєрштрас.


Друга її праця «Про форму кільця Сатурна» доповнювала дослідження Лапласа з цього питання. Третя праця&nbsp;— «До теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних» узагальнювала відповідні дослідження самого Веєрштраса. До Вейерштрасса цю тему досліджував відомий французький математик Коші. Теорема, що її довела Ковалевська, належить до класичних, вона увійшла до математичних курсів університету під назвою «теорема Коші-Ковалевської».
Наприкінці 1870&nbsp;року закінчує навчання в Гейдельберзі і переїздить до [[Берлін]]а, щоб продовжувати освіту в столиці [[Пруссія|Пруссії]]. У берлінському університеті працював визначний математик [[Карл Веєрштрас]]&nbsp;— знавець вищих [[Трансцендентна функція|трансцендентних функцій]], абелевих і особливо складних [[Еліптична функція|еліптичних]] та ультраеліптичних. Веєрштрас працював з Ковалевською двічі на тиждень по 2 години. Німецький математик Фелікс Клейн говорив, що інтелектуальна сила Веєрштраса більше пригнічувала слухачів, ніж сприяла їх самостійній творчості. Ковалевська ж, працюючи у Веєрштраса, вела власну творчу роботу. Першу невелику працю написала для математичного журналу, але друк не стався через те, що до редакції кількома днями раніше надійшла аналогічна праця іншого автора. У цей період написано три складні математичні праці. Перша з них - «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних», її дуже високо оцінив Веєрштрас. Друга праця «Про форму кільця Сатурна» доповнювала дослідження Лапласа з цього питання. Третя праця&nbsp;— «До теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних» узагальнювала відповідні дослідження самого Веєрштраса. До Вейерштрасса цю тему досліджував Коші. Теорема, що її довела Ковалевська, належить до класичних, вона увійшла до математичних курсів університету під назвою «теорема Коші-Ковалевської».


Вона співчувала революційній боротьбі та ідеям утопічного соціалізму, тому у квітні 1871&nbsp;р. разом з чоловіком В.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевським приїхала в обложений [[Париж]], доглядала за пораненими комунарами. Пізніше брала участь у порятунку з в'язниці діяча Паризької комуни В. Жаклара, чоловіка своєї сестри-революціонерки Анни.
Ковалевська співчувала революційній боротьбі та ідеям утопічного соціалізму, тому у квітні 1871&nbsp;р. разом з чоловіком приїхала в обложений [[Париж]], доглядала за пораненими комунарами. Пізніше брала участь у порятунку з в'язниці діяча Паризької комуни В. Жаклара, чоловіка своєї сестри-революціонерки Анни.


У 1874&nbsp;р. професор Веєрштрас поставив питання перед Геттінгенським університетом про надання Софії Ковалевській заочно і без екзаменів ступеня доктора філософії. Він писав, що Ковалевська сильна в усіх галузях математики і що кожна із її трьох праць може бути достатньою підставою для присудження їй степеня доктора наук. Математичний факультет університету розглянув ці праці і дав їм найвищу оцінку. На підставі постанови факультету рада Геттінгенського університету в липні 1871&nbsp;р. ухвалила надати С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевській без екзамену і диспуту, заочно ступінь доктора філософії і найвищою відзнакою.
У 1874&nbsp;р. Веєрштрас поставив перед Геттінгенським університетом питання про надання Софії Ковалевській заочно і без екзаменів ступеня доктора філософії. Він писав, що Ковалевська сильна в усіх галузях математики і що кожна із трьох її праць може бути достатньою підставою для присудження докторського ступеня. Математичний факультет університету розглянув ці праці і дав їм найвищу оцінку, на підставі чого рада Геттінгенського університету в липні 1871&nbsp;р. надала&nbsp;Ковалевській без екзамену і диспуту, заочно ступінь доктора філософії і найвищою відзнакою.


Того ж року Ковалевська повертається до Петербургу. Зайняти посаду викладача математики у вищій школі вона не могла, бо це було жінкам категорично заборонено. Софія Василівна змушена була відійти на деякий час від наукової роботи. Вона поринула у літературно-публіцистичну діяльність, писала для газет наукові нариси і театральні рецензії. У домі Ковалевських можна було зустріти таких визначних учених, як Сєченов, Менделєєв, Чебишов, письменників&nbsp;— Тургенєва, Достоєвського та ін.
Того ж року Ковалевська повертається до Петербургу. Зайняти посаду викладача математики у вищій школі вона не могла, бо це категорично заборонено жінкам. Змушена відійти на деякий час від наукової роботи, поринула у літературно-публіцистичну діяльність: писала для газет наукові нариси і театральні рецензії. У домі Ковалевських можна було зустріти таких визначних учених, як Сєченов, Менделєєв, Чебишов, письменників&nbsp;— Тургенєва, Достоєвського та ін.


Ковалевська показує свої математичні праці Чебишову. Він дав їм високу оцінку за свіжість, глибину думок і порадив одну з них прочитати на VI з'їзді природодослідників і лікарів, що мав відбутися у Петербурзі в 1879&nbsp;р. Доповідь Ковалевської на тему «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів» вислухали з великою увагою. Видатні вчені М.&nbsp;Є.&nbsp;Жуковський і К.&nbsp;А.&nbsp;Тимирязєв щиро радили їй працювати й далі в цій галузі, бо вона «народилася для математики».
Ковалевська показує свої математичні праці Чебишову. Він високо їх оцінив за свіжість, глибину думок і порадив одну з них прочитати на VI з'їзді природодослідників і лікарів, що мав відбутися у Петербурзі в 1879&nbsp;р. Доповідь Ковалевської на тему «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів» вислухали з великою увагою. Видатні вчені М.&nbsp;Є.&nbsp;Жуковський і К.&nbsp;А.&nbsp;Тимирязєв щиро радили їй працювати й далі в цій галузі, бо вона «народилася для математики».


У 1880&nbsp;р. Ковалевська переїжджає в Москву і просить дозволу складати екзамени на ступінь магістра, але її прохання було відхилено.
У 1880&nbsp;р. Ковалевська переїжджає в Москву і просить дозволу складати екзамени на ступінь магістра, але її прохання відхилено. У 1881&nbsp;р виїздить до Берліна, потім у Париж. Але і там не змогла знайти викладацького місця у вищій школі. 1881&nbsp;року повернулася до Росії.
У 1881&nbsp;р. вона виїхала до Берліна, а потім у Париж. Але і там не змогла знайти місця викладача у вищій школі. Того ж 1881&nbsp;р. Ковалевська повернулася до Росії.


У серпні 1883&nbsp;р. VII з'їзд природодослідників і лікарів, що відбувся в [[Одеса|Одесі]], одноголосно обрав Софію Василівну головою математичної секції. Тут було зачитано дві доповіді&nbsp;— доктора філософії С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської і професора [[Московський державний університет імені Ломоносова|Московського університету]] Л.&nbsp;Є.&nbsp;Жуковського. Доповідь, С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської «Про інтегрування диференціальних рівнянь з частинними похідними, що визначають заломлення світла в прозорому кристалічному середовищі» викликала великий інтерес. Наступного, 1884&nbsp;р. Софія Василівна зробила доповідь на цю ж тему на засіданні Паризької академії наук. Пізніше її було надруковано в записках [[Французька академія наук|Паризької академії наук]] і [[Шведська королівська академія наук|Стокгольмської академії наук]]. Праця була високо оцінена вченими всього світу, вона принесла авторці широку популярність у наукових колах.
У серпні 1883&nbsp;р. VII з'їзд природодослідників і лікарів в [[Одеса|Одесі]] одноголосно обрав Софію Ковалевську головою математичної секції. Тут було зачитано дві доповіді&nbsp;— С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської і професора [[Московський державний університет імені Ломоносова|Московського університету]] Л.&nbsp;Є.&nbsp;Жуковського. Доповідь, С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської «Про інтегрування диференціальних рівнянь з частинними похідними, що визначають заломлення світла в прозорому кристалічному середовищі» викликала великий інтерес. Наступного року Ковалевська зробила доповідь на цю ж тему на засіданні Паризької академії наук. Пізніше її було надруковано в записках [[Французька академія наук|Паризької академії наук]] і [[Шведська королівська академія наук|Стокгольмської академії наук]]. Праця була високо оцінена вченими всього світу, принесла авторці широку популярність у наукових колах. На з'їзді Софія зустрілась з професором Стокгольмського університету Міттаг-Леффлером і була запрошена зайняти посаду приват-доцента. Ковалевська дала згоду і незабаром була запрошена в [[Стокгольм]] офіційно.


⚫
До [[Стокгольм]]а приїхала в листопаді 1883 р, а з січня 1884&nbsp;р. почала читати лекції про диференціальні рівняння з частинними похідними. У першому семестрі викладала німецькою, а до початку другою семестру оволоділа [[Шведська мова|шведською]] настільки, що читала нею лекції шведським студентам.
На VII з'їзді природодослідників Софія Василівна зустрілась з професором Стокгольмського університету Міттаг-Леффлером і дістала запрошення зайняти посаду приват-доцента в новому Стокгольмському університеті. Ковалевська дала згоду і незабаром була запрошена в [[Стокгольм]] офіційно.


⚫
Рада університету обрала Ковалевську штатним ординарним професором. Шведські газети помістили її портрети і біографію. Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Парижа, [[Лондон]]а і [[Відень|Відня]] з проханням надіслати портрет і біографію С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської. Наступного року в Стокгольмському університеті С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої математики, курс із механіки.
⚫
До [[Стокгольм]]а Софія Василівна приїхала в листопаді 1883 р, а з січня 1884&nbsp;р. почала читати лекції про диференціальні рівняння з частинними похідними. У першому семестрі вона читала лекції німецькою мовою, а до початку другою семестру оволоділа [[Шведська мова|шведською мовою]] настільки, що читала цією мовою лекції шведським студентам.


⚫
Поряд з читанням лекцій в університеті Ковалевська наполегливо проводила дослідження, найбільш важливі з яких відносяться до теорії обертання твердого тіла. Світову славу Ковалевській принесла фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої [[Леонард Ейлер|Леонардом Ейлером]] і [[Жозеф-Луї Лагранж|Ж. Л. Лагранжем]]. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі [[Оґюстен-Луї Коші|Коші]] для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.
⚫
Рада університету обрала Ковалевську штатним ординарним професором. Шведські газети помістили її портрети і біографію. Професор Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Парижа, [[Лондон]]а і [[Відень|Відня]] з проханням надіслати портрет і біографію С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевської. Наступного року в Стокгольмському університеті С.&nbsp;В.&nbsp;Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої математики, курс лекцій з механіки.


⚫
У 1888&nbsp;році [[Паризька академія наук]] оголосила третій конкурс на найкращу працю з цієї теми з видачею премії Бордена на три тисячі франків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію нікому не присудили. Софія Ковалевська надіслала свою роботу, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що маєш; що буде, те й буде». Спеціальна комісія Академії визнала твір відмінним, найкращим з 15 поданих; що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості праці, комісія ухвалила присудити авторці збільшену премію: п'ять тисяч франків. Праця була надрукована в наукових записках Паризької академії наук за [[1889]] рік. Вчені не поскупилися на оплески. Ковалевська, приголомшена успіхом, насилу опанувала себе і вимовила слова подяки.
⚫
Поряд з читанням лекцій в університеті Софія Василівна наполегливо проводила дослідження. Лагранжем Найбільш важливі дослідження відносяться до теорії обертання твердого тіла. Світову славу Ковалевській принесла її фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої [[Леонард Ейлер|Леонардом Ейлером]] і [[Жозеф-Луї Лагранж|Ж. Л. Лагранжем]]. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі [[Оґюстен-Луї Коші|Коші]] для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.


⚫
Ковалевська оселилася поблизу Парижа, в Севрі, і доручила Міттаг-Леффлеру привезти до неї доньку. Тут вона вирішила продовжити додаткове дослідження про обертання твердих тіл для конкурсу на премію Шведської академії наук. До початку осіннього семестру в університеті повернулася в Стокгольм. Закінчуючи дослідження, рацювала з відчайдушною рішучістю. За цю роботу Ковалевській була присуджена Шведською академією наук премія короля Оскара II в тисячу п'ятсот крон.
⚫
У 1888&nbsp;році [[Паризька академія наук]] оголосила третій конкурс на найкращу працю з цієї теми з видачею премії Бордена на три тисячі франків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію нікому не присудили. Софія Василівна надіслала свою роботу на конкурс, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що повинен; що буде, те й буде». На конкурс було подано 15 праць. Спеціальна комісія Паризької академії визнала, що твір під девізом «Говори, що знаєш», відмінний, що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості цієї праці, комісія ухвалила присудити авторові твору збільшену премію: замість трьох тисяч&nbsp;— п'ять тисяч франків. Ця праця була надрукована в наукових записках Паризької академії наук за [[1889]] рік. Вчені не поскупилися на оплески. Софія Василівна, настільки була приголомшена успіхом, насилу опанувала себе і вимовила слова подяки.


⚫
7 листопада 1889&nbsp;року Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук. У квітні 1890&nbsp;року Ковалевська поїхала до Росії в надії, що її оберуть у члени академії на місце померлого математика [[Буняковський Віктор Якович|Буняковського]] і вона здобуде ту матеріальну незалежність, що дала б змогу займатися наукою в своїй країні. У Петербурзі Софія Василівна двічі була у президента академії князя Костянтина Костянтиновича, один раз снідала з ним і його дружиною. Він був дуже люб'язний з відомою вченою і все твердив, як було б добре, якби Ковалевська повернулася на [[Батьківщина|батьківщину]]. Але коли вона побажала бути присутньою на засіданні Академії як член-кореспондент, їй відповіли, що перебування жінок на таких засіданнях «не в звичаях академії».
⚫
Ковалевська оселилася поблизу Парижа, в Севрі, і доручила Міттаг-Леффлеру привезти до неї доньку. Тут вона вирішила продовжити додаткове дослідження про обертання твердих тіл для конкурсу на премію Шведської академії наук. До початку осіннього семестру в університеті Софія Василівна повернулася в Стокгольм. Працювала вона з якоюсь відчайдушною рішучістю, закінчуючи своє дослідження. Їй треба було встигнути подати його на конкурс. За цю роботу Ковалевській була присуджена Шведською академією наук премія короля Оскара II в тисячу п'ятсот крон.


⚫
[[29 січня]] [[1891]] Софія Ковалевська померла у Стокгольмі від [[параліч]]у серця, спричиненого [[Пневмонія|запаленням легень]], у віці 41-го року.
7 листопада 1889&nbsp;року Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук.
⚫
Відспівували Софію Василівну в Свято-Преображенському храмі - найстарішій російській православній церкві в Західній Європі, а жалобний [[катафалк]] до кладовища проводжали тисячі [[швед]]ів. [[Телеграма|Телеграми]] і вінки надходили з Росії та інших країн, всі шведські газети помістили жалобні некрологи.<ref>[http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-4A4FEA4581D7F/list-164FB2C2B27 «Софія Ковалевська та її формула щастя» / «Острів знань», 03 Жовтня 2012]</ref> Похована на [[Північний цвинтар (Стокгольм)|Північному кладовищі]] Стокгольма. У [[1896]] р. російські жінки на кошти, зібрані комітетом [[Вищі жіночі курси|Вищих жіночих курсів]] та іншими організаціями, встановили на могилі Софії Ковалевської в Стокгольмі пам'ятник з чорного [[граніт]]у, вивезеного з Росії<ref>[http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23799/ Софія Василівна Ковалевська: біографічні відомості /Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»]</ref>.

У квітні 1890&nbsp;року Ковалевська поїхала до Росії в надії, що її оберуть у члени академії на місце померлого математика [[Буняковський Віктор Якович|Буняковського]] і вона здобуде ту матеріальну незалежність, яка дала б змогу займатися наукою в своїй країні.

⚫
У Петербурзі Софія Василівна двічі була у президента академії великого князя Костянтина Костянтиновича, один раз снідала з ним і його дружиною. Він був дуже люб'язний з відомим вченим і все твердив, як було б добре, якби Ковалевська повернулася на [[Батьківщина|батьківщину]]. Але коли вона побажала, як член-кореспондент, бути присутнім на засіданні академії, їй відповіли, що перебування жінок на таких засіданнях «не в звичаях академії».

⚫
[[29 січня]] [[1891]] Софія Ковалевська померла у Стокгольмі від [[параліч]]у серця, спричиненого [[Пневмонія|запаленням легень]] у віці 41-го року.
⚫
Відспівували Софію Василівну в Свято-Преображенському храмі - найстарішій російській православній церкві в Західній Європі, а жалобний [[катафалк]] до кладовища проводжали тисячі [[швед]]ів. [[Телеграма|Телеграми]] і вінки надходили з Росії та інших країн, всі шведські газети помістили жалобні некрологи.<ref>[http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-4A4FEA4581D7F/list-164FB2C2B27 «Софія Ковалевська та її формула щастя» / «Острів знань», 03 Жовтня 2012]</ref>
Похована на [[Північний цвинтар (Стокгольм)|Північному кладовищі]] Стокгольма. У [[1896]] р. російські жінки на кошти, зібрані комітетом [[Вищі жіночі курси|Вищих жіночих курсів]] та іншими організаціями, встановили на могилі Софії Ковалевської в Стокгольмі пам'ятник з чорного [[граніт]]у, вивезеного з Росії<ref>[http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23799/ Софія Василівна Ковалевська: біографічні відомості /Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»]</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[1859 Ковалевська]]&nbsp;— астероїд, названий на честь цієї жінки.
* [[1859 Ковалевська]]&nbsp;— астероїд, названий на честь вченої.
* [[Софія Ковалевська (фільм, 1956)]]
* [[Софія Ковалевська (фільм, 1956)]]
* [[Софія Ковалевська (фільм, 1985)]]
* [[Софія Ковалевська (фільм, 1985)]]

Версія за 22:29, 20 травня 2018

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковалевська.
Ковалевська Софія Василівна
Софія Ковалевська, 1880 рік
Софія Ковалевська, 1880 рік
Софія Ковалевська, 1880 рік
Ім'я при народженні рос. Софья Васильевна Корвин-Круковская
Народилася 3 (15) січня 1850(1850-01-15)
Москва
Померла 29 січня (10 лютого) 1891(1891-02-10) (41 рік)
Стокгольм
·вірусна пневмонія[1]
Поховання Північний цвинтар (Стокгольм)[2][3][…]
Місце проживання Стокгольм
Країна  Російська імперія
 Швеція
Національність білоруська
Діяльність математик, фізик, письменниця-романістка, викладачка університету, communard, письменниця
Alma mater Гайдельберзький університет, Берлінський університет
Галузь математика, механіка, астрономія
Заклад Стокгольмський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь PhD
Науковий керівник Карл Веєрштрас
Вчителі Карл Веєрштрасс[5][6]
Густав Роберт Кірхгоф[6] і Leo Königsbergerd[6]
Аспіранти, докторанти Emil Stenbergd[7]
Членство Петербурзька академія наук
Російська академія наук
Рід Ковалевські
Батько Корвін-Круковський Василь Васильовичd[5]
Мати Корвін-Крюковська Єлизавета Федорівнаd
Брати, сестри Анна Жакларd[8]
У шлюбі з Vladimir Kovalevskyd[9][5][…]
Діти Sofia Kovalevskayad[10]
Нагороди

премія Бордена (1888),

Орден Академічних пальм
Орден Академічних пальм
Автограф
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Ковалевська Софія Василівна у Вікісховищі

Софі́я Васи́лівна Ковале́вська (3 (15) січня 1850(18500115), Москва — 29 січня (10 лютого) 1891, Стокгольм) — математик, письменниця і публіцистка, походить з білоруської шляхти[11]. Професорка Стокгольмського університету.

Авторка праць з математичного аналізу (диференціальні рівняння і аналітичні функції), механіки та астрономії.

Перша жінка, що отримала звання професора математики у Європі[12]. Уроджена Корвин-Круковська, дружина В. О. Ковалевського — основоположника еволюційної палеонтології, що походив із старшинського роду на Слобожанщині.

Життєпис

Народилась 15 січня 1850 року в Москві. Батько — Василь Васильович Крюковський, військовий - за участь у трьох походах нагороджений найвищими орденами і медалями, у 1858 р. у чині генерала вийшов у відставку і переїхав з родиною до маєтку в с. Палібіно Вітебської губернії (Білорусь). Тут і пройшли дитячі роки Софії. Змалку мала такі риси, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковиту самостійність. Читати навчилася сама. Гувернантка-англійка вчила Софію хороших манер і англійської мови. Передовий педагог Малевич викладав російську граматику, літературу, математику та інші предмети.

Спочатку арифметики Софія не любила, але згодом захопилась нею: розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи неабияку кмітливість. Малевич дав їй вивчати двотомний курс арифметики Бурдона, написаний для студентів Паризького університету. Вивчення геометрії також ішло успішно. Інколи, вислухавши доведення вчителя, Софія доводила деякі теореми по-своєму.

Коли Софії виповнилось 11 років, під час зимового перебування родини у Петербурзі викладачем математики до неї запросили лейтенанта флоту О. М. Страннолюбського. Вже на перших заняттях викладача здивувало те, як швидко дівчина засвоювала перші поняття з вищої математики (границі, похідної тощо), «начебто вона їх раніше знала». Софія пояснила: «У ту хвилину, коли ви пояснювали мені ці поняття, мені раптом пригадалося, що все це було написано в лекціях Остроградського, якими була обклеєна наша кімната, і саме поняття про границю здалося мені давно відомим».

Щоб жити самостійно і вчитися, восени 1868 року Софія вступає в фіктивний шлюб з Володимиром Онуфрійовичем Ковалевським.

З захопленням відвідує лекції з фізіології Сєченова у Медичній академії, анатомію вивчає в лабораторії Грубера, біологію — у Мечникова, хімію — у Зініна і математику — в Страннолюбського. Багатопредметність у навчанні пояснюється підготовкою до екзаменів. Крім цього, мріє стати лікаркою. Але склавши екзамени на атестат зрілості, віддає перевагу математиці. У тодішній Російській імперії до вищої школи жінок не приймали. Тому подружжя Ковалевських разом із сестрою Софії Ганною виїжджають за кордон.

У Гейдельберзі, де працювали видатні вчені Кірхгоф, Гельмгольц, Бунзен та інші, Софія добилася дозволу відвідувати університетські лекції: щотижня слухала по 22 лекції, з яких 16 — з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.

Наприкінці 1870 року закінчує навчання в Гейдельберзі і переїздить до Берліна, щоб продовжувати освіту в столиці Пруссії. У берлінському університеті працював визначний математик Карл Веєрштрас — знавець вищих трансцендентних функцій, абелевих і особливо складних еліптичних та ультраеліптичних. Веєрштрас працював з Ковалевською двічі на тиждень по 2 години. Німецький математик Фелікс Клейн говорив, що інтелектуальна сила Веєрштраса більше пригнічувала слухачів, ніж сприяла їх самостійній творчості. Ковалевська ж, працюючи у Веєрштраса, вела власну творчу роботу. Першу невелику працю написала для математичного журналу, але друк не стався через те, що до редакції кількома днями раніше надійшла аналогічна праця іншого автора. У цей період написано три складні математичні праці. Перша з них - «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних», її дуже високо оцінив Веєрштрас. Друга праця «Про форму кільця Сатурна» доповнювала дослідження Лапласа з цього питання. Третя праця — «До теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних» узагальнювала відповідні дослідження самого Веєрштраса. До Вейерштрасса цю тему досліджував Коші. Теорема, що її довела Ковалевська, належить до класичних, вона увійшла до математичних курсів університету під назвою «теорема Коші-Ковалевської».

Ковалевська співчувала революційній боротьбі та ідеям утопічного соціалізму, тому у квітні 1871 р. разом з чоловіком приїхала в обложений Париж, доглядала за пораненими комунарами. Пізніше брала участь у порятунку з в'язниці діяча Паризької комуни В. Жаклара, чоловіка своєї сестри-революціонерки Анни.

У 1874 р. Веєрштрас поставив перед Геттінгенським університетом питання про надання Софії Ковалевській заочно і без екзаменів ступеня доктора філософії. Він писав, що Ковалевська сильна в усіх галузях математики і що кожна із трьох її праць може бути достатньою підставою для присудження докторського ступеня. Математичний факультет університету розглянув ці праці і дав їм найвищу оцінку, на підставі чого рада Геттінгенського університету в липні 1871 р. надала Ковалевській без екзамену і диспуту, заочно ступінь доктора філософії і найвищою відзнакою.

Того ж року Ковалевська повертається до Петербургу. Зайняти посаду викладача математики у вищій школі вона не могла, бо це категорично заборонено жінкам. Змушена відійти на деякий час від наукової роботи, поринула у літературно-публіцистичну діяльність: писала для газет наукові нариси і театральні рецензії. У домі Ковалевських можна було зустріти таких визначних учених, як Сєченов, Менделєєв, Чебишов, письменників — Тургенєва, Достоєвського та ін.

Ковалевська показує свої математичні праці Чебишову. Він високо їх оцінив за свіжість, глибину думок і порадив одну з них прочитати на VI з'їзді природодослідників і лікарів, що мав відбутися у Петербурзі в 1879 р. Доповідь Ковалевської на тему «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів» вислухали з великою увагою. Видатні вчені М. Є. Жуковський і К. А. Тимирязєв щиро радили їй працювати й далі в цій галузі, бо вона «народилася для математики».

У 1880 р. Ковалевська переїжджає в Москву і просить дозволу складати екзамени на ступінь магістра, але її прохання відхилено. У 1881 р виїздить до Берліна, потім у Париж. Але і там не змогла знайти викладацького місця у вищій школі. 1881 року повернулася до Росії.

У серпні 1883 р. VII з'їзд природодослідників і лікарів в Одесі одноголосно обрав Софію Ковалевську головою математичної секції. Тут було зачитано дві доповіді — С. В. Ковалевської і професора Московського університету Л. Є. Жуковського. Доповідь, С. В. Ковалевської «Про інтегрування диференціальних рівнянь з частинними похідними, що визначають заломлення світла в прозорому кристалічному середовищі» викликала великий інтерес. Наступного року Ковалевська зробила доповідь на цю ж тему на засіданні Паризької академії наук. Пізніше її було надруковано в записках Паризької академії наук і Стокгольмської академії наук. Праця була високо оцінена вченими всього світу, принесла авторці широку популярність у наукових колах. На з'їзді Софія зустрілась з професором Стокгольмського університету Міттаг-Леффлером і була запрошена зайняти посаду приват-доцента. Ковалевська дала згоду і незабаром була запрошена в Стокгольм офіційно.

До Стокгольма приїхала в листопаді 1883 р, а з січня 1884 р. почала читати лекції про диференціальні рівняння з частинними похідними. У першому семестрі викладала німецькою, а до початку другою семестру оволоділа шведською настільки, що читала нею лекції шведським студентам.

Рада університету обрала Ковалевську штатним ординарним професором. Шведські газети помістили її портрети і біографію. Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Парижа, Лондона і Відня з проханням надіслати портрет і біографію С. В. Ковалевської. Наступного року в Стокгольмському університеті С. В. Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої математики, курс із механіки.

Поряд з читанням лекцій в університеті Ковалевська наполегливо проводила дослідження, найбільш важливі з яких відносяться до теорії обертання твердого тіла. Світову славу Ковалевській принесла фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої Леонардом Ейлером і Ж. Л. Лагранжем. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі Коші для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.

У 1888 році Паризька академія наук оголосила третій конкурс на найкращу працю з цієї теми з видачею премії Бордена на три тисячі франків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію нікому не присудили. Софія Ковалевська надіслала свою роботу, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що маєш; що буде, те й буде». Спеціальна комісія Академії визнала твір відмінним, найкращим з 15 поданих; що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості праці, комісія ухвалила присудити авторці збільшену премію: п'ять тисяч франків. Праця була надрукована в наукових записках Паризької академії наук за 1889 рік. Вчені не поскупилися на оплески. Ковалевська, приголомшена успіхом, насилу опанувала себе і вимовила слова подяки.

Ковалевська оселилася поблизу Парижа, в Севрі, і доручила Міттаг-Леффлеру привезти до неї доньку. Тут вона вирішила продовжити додаткове дослідження про обертання твердих тіл для конкурсу на премію Шведської академії наук. До початку осіннього семестру в університеті повернулася в Стокгольм. Закінчуючи дослідження, рацювала з відчайдушною рішучістю. За цю роботу Ковалевській була присуджена Шведською академією наук премія короля Оскара II в тисячу п'ятсот крон.

7 листопада 1889 року Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук. У квітні 1890 року Ковалевська поїхала до Росії в надії, що її оберуть у члени академії на місце померлого математика Буняковського і вона здобуде ту матеріальну незалежність, що дала б змогу займатися наукою в своїй країні. У Петербурзі Софія Василівна двічі була у президента академії князя Костянтина Костянтиновича, один раз снідала з ним і його дружиною. Він був дуже люб'язний з відомою вченою і все твердив, як було б добре, якби Ковалевська повернулася на батьківщину. Але коли вона побажала бути присутньою на засіданні Академії як член-кореспондент, їй відповіли, що перебування жінок на таких засіданнях «не в звичаях академії».

29 січня 1891 Софія Ковалевська померла у Стокгольмі від паралічу серця, спричиненого запаленням легень, у віці 41-го року. Відспівували Софію Василівну в Свято-Преображенському храмі - найстарішій російській православній церкві в Західній Європі, а жалобний катафалк до кладовища проводжали тисячі шведів. Телеграми і вінки надходили з Росії та інших країн, всі шведські газети помістили жалобні некрологи.[13] Похована на Північному кладовищі Стокгольма. У 1896 р. російські жінки на кошти, зібрані комітетом Вищих жіночих курсів та іншими організаціями, встановили на могилі Софії Ковалевської в Стокгольмі пам'ятник з чорного граніту, вивезеного з Росії[14].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Hedvig Eleonora kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/0006/F I/14 (1890-1893), bildid: 00012484_00072 — С. 73.
  2. ↑ Norra begravningsplatsen: Kändisar
  3. ↑ Björnberg K. Kovalevsky, Sonja (eg. Sofia Kovalevskaja) (1850-91) rysk matematiker — Andra upplagan — Stockholm: Bäckströms förlag, 1998. — С. 147. — ISBN 978-91-88016-69-0
  4. ↑ Kowalevski, SOPHIE — Svenskagravar.se.
  5. ↑ а б в г Ковалевская, Софья Васильевна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVа. — С. 499–500.
  6. ↑ а б в г д е ж Ковалевская, Софья Васильевна // Русский биографический словарь — СПб: 1903. — Т. 9. — С. 20–21.
  7. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. ↑ Жаклар, Анна Васильевна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIа. — С. 709.
  9. ↑ Б. П. Ковалевский, Владимир Онуфриевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVа. — С. 501.
  10. ↑ Swedish Census 1890 — Riksarkivet.
  11. ↑ Ковалевська Софія — «Відомі люди, наші співвітчизники», офіційний сайт ВСБ
  12. ↑ Sofya Vasilyevna Kovalevskaya // Encyclopædia Britannica.
  13. ↑ «Софія Ковалевська та її формула щастя» / «Острів знань», 03 Жовтня 2012
  14. ↑ Софія Василівна Ковалевська: біографічні відомості /Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ковалевська Софія Василівна
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковалевська_Софія_Василівна&oldid=22649656