Ясон (Смогожевський): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Народився в Сілезії.<ref>Петро Біляньский // [http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/doccontent?id=4133 ІІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8]. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1908. — С. 14.</ref> Батько — Кароль Владислав Смогожевський (?—6.09.1729), матір — дружина батька Розалія з [[Тишкевичі]]в, дочка [[слонім]]ського [[підкоморій|підкоморія]] Домініка Олександра Тишкевича. Походив із польської шляхетської родини латинського обряду зі Смогожева (Смогожова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками у [[Волковиський повіт (Велике князівство Литовське)|Волковиському повіті]], де й народився майбутній владика. Охрещений за латинським обрядом 25 грудня 1715 року, хресне ім'я невідоме.<ref name="З6"> |
Народився в Сілезії.<ref>Петро Біляньский // [http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/doccontent?id=4133 ІІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8]. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1908. — С. 14.</ref> Батько — Кароль Владислав Смогожевський (?—6.09.1729), матір — дружина батька Розалія з [[Тишкевичі]]в, дочка [[слонім]]ського [[підкоморій|підкоморія]] Домініка Олександра Тишкевича. Походив із польської шляхетської родини латинського обряду зі Смогожева (Смогожова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками у [[Волковиський повіт (Велике князівство Литовське)|Волковиському повіті]], де й народився майбутній владика. Охрещений за латинським обрядом 25 грудня 1715 року, хресне ім'я невідоме.<ref name="З6">Zięba, s. 216.</ref> |
||
[[1731]] р. вступив до [[василіяни|ордену Василіян]] в [[Битень|Битені]], змінивши обряд з римського на греко-католицький, і прийняв чернече ім'я [[Ясон]]. З [[1734]] року студіював богослов'я (теологію) в [[Грецька колегія святого Атанасія|Грецькій колегії св. Атанасія]] в [[Рим]]і, після висвячення (3 липня [[1740]], з рук єпископа Д. Родіно<ref name="З6"/>) повернувся назад. Був у монастирях василіян у [[Супрасльський Благовіщенський монастир|Супраслі]] та Варшаві (скерований туди [[Атанасій (Шептицький)|Атанасієм Шептицьким]] в середині 1743 року, очевидно, як ігумен<ref name="З6"/>), проповідником у [[Полоцьк]]у. |
|||
[[1747]] року став генеральним офіціалом брацлавським та вікарієм Київської митрополії, згодом генеральний [[вікарій]] полоцького архієпископа Флоріяна Гребницького. З [[1752]] по [[1758]] знову перебував у Римі, як представник Київського митрополита [[Флоріян (Гребницький)|Флоріяна Гребницького]]. Там же, в [[1758]] році, був висвячений на єпископа [[Вітебськ]]ого — вікарія Полоцької єпархії. Зайнявся відбудовою полоцької [[Софійський собор (Полоцьк)|Софійської катедри]]. |
|||
[[1762]]–[[1780]] — архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше [[Греко-католицизм|греко-католицький]] митрополит Київський та Галицький. В [[1764]] був електором [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]] від [[Полоцьке воєводство|полоцького воєводства]]. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ'я. Під час [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] (1768—1772) був на боці королівської партії в Полоцькім воєводстві. |
У [[1762]]–[[1780]] — архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше [[Греко-католицизм|греко-католицький]] митрополит Київський та Галицький. В [[1764]] був електором [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]] від [[Полоцьке воєводство|полоцького воєводства]]. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ'я. Під час [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] (1768—1772) був на боці королівської партії в Полоцькім воєводстві. |
||
Після [[Перший поділ Польщі|Першого поділу Польщі]] (1772), оскільки більшість його Полоцької єпархії опинилася у складі [[Російська імперія|Російської імперії]], склав присягу (16 вересня) [[Катерина II|Катерині ІІ]], одночасно запевняючи у своїй лояльності короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]]. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі греко-католицькі парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переведення своїх вірних у [[православ'я]], так і в [[католицтво]]. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа [[Віктор (Садковський)|Віктора Садковського]], повернути назад ті парафії, котрі прийняли православ'я, заборонити священикам з Росії працювати у парафіях. |
Після [[Перший поділ Польщі|Першого поділу Польщі]] (1772), оскільки більшість його Полоцької єпархії опинилася у складі [[Російська імперія|Російської імперії]], склав присягу (16 вересня) [[Катерина II|Катерині ІІ]], одночасно запевняючи у своїй лояльності короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]]. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі греко-католицькі парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переведення своїх вірних у [[православ'я]], так і в [[католицтво]]. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа [[Віктор (Садковський)|Віктора Садковського]], повернути назад ті парафії, котрі прийняли православ'я, заборонити священикам з Росії працювати у парафіях. |
||
| Рядок 67: | Рядок 67: | ||
[[1774]] року домігся від [[Римська курія|римської курії]] підтвердження давньої постанови ([[1624]]) про заборону греко-католикам переходити на латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилася [[1806]]). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері [[2 липня]] [[1780]] Катерина II позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати до Речі Посполитої, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як 1781 був обраний Київським митрополитом (греко-католицьким), нерідко мав конфлікти з російським послом у Польщі, оскільки активно боровся зі зростальним впливом православ'я серед греко-католиків. Розпочав будівництво в [[Радомишль|Радомишлі]] греко-католицького митрополичого центру, до якого входили катедральний храм Св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та [[Житомир]]і. |
[[1774]] року домігся від [[Римська курія|римської курії]] підтвердження давньої постанови ([[1624]]) про заборону греко-католикам переходити на латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилася [[1806]]). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері [[2 липня]] [[1780]] Катерина II позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати до Речі Посполитої, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як 1781 був обраний Київським митрополитом (греко-католицьким), нерідко мав конфлікти з російським послом у Польщі, оскільки активно боровся зі зростальним впливом православ'я серед греко-католиків. Розпочав будівництво в [[Радомишль|Радомишлі]] греко-католицького митрополичого центру, до якого входили катедральний храм Св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та [[Житомир]]і. |
||
У приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З [[1788]] домагався місця в польському сенаті для греко-католицьких митрополитів |
У приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З [[1788]] домагався місця в польському сенаті для Київських греко-католицьких митрополитів, але цьому намаганню перешкодила його смерть. Працю Ясона Смогожевського ускладнював поділ Київської митрополії поміж трьома державами (Польщею, Росією і Австрією); осідком Смогожевського було с. Струнь біля [[Полоцьк]]а, потім м. Радомишль. |
||
Помер у [[Варшава|Варшаві]]. |
Помер у [[Варшава|Варшаві]]. |
||
Версія за 10:07, 22 травня 2018
| Ясон Смогожевський пол. Jason Junosza Smogorzewski | ||
.jpg) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1780 — 1788 | ||
| Церква: | Українська греко-католицька церква | |
| Попередник: | Лев Шептицький | |
| Наступник: | Теодосій (Ростоцький) | |
| ||
| 1762 — 1780 | ||
| Попередник: | Флоріян Гребницький | |
| Наступник: | Іраклій Лісовський | |
| ||
| 1758 — 1762 | ||
| Народження: | 3 березня 1715 Сілезія | |
| Смерть: | 1 листопада 1788 (73 роки) Варшава | |
| Нагороди: |
| |
Я́сон Смогоже́вський[1] (світське ім'я — Ян Смогожевський гербу Юноша, пол. Jan Smogorzewski, Jason Junosza Smogorzewski); (3 березня 1715 (?1714), Сілезія — 1 листопада 1788) — греко-католицький церковний діяч, василіянин, митрополит Київський, Галицький та всієї Руси УГКЦ. Кавалер ордену Святого Станіслава (1767).
Життєпис
Народився в Сілезії.[2] Батько — Кароль Владислав Смогожевський (?—6.09.1729), матір — дружина батька Розалія з Тишкевичів, дочка слонімського підкоморія Домініка Олександра Тишкевича. Походив із польської шляхетської родини латинського обряду зі Смогожева (Смогожова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками у Волковиському повіті, де й народився майбутній владика. Охрещений за латинським обрядом 25 грудня 1715 року, хресне ім'я невідоме.[3]
1731 р. вступив до ордену Василіян в Битені, змінивши обряд з римського на греко-католицький, і прийняв чернече ім'я Ясон. З 1734 року студіював богослов'я (теологію) в Грецькій колегії св. Атанасія в Римі, після висвячення (3 липня 1740, з рук єпископа Д. Родіно[3]) повернувся назад. Був у монастирях василіян у Супраслі та Варшаві (скерований туди Атанасієм Шептицьким в середині 1743 року, очевидно, як ігумен[3]), проповідником у Полоцьку.
1747 року став генеральним офіціалом брацлавським та вікарієм Київської митрополії, згодом генеральний вікарій полоцького архієпископа Флоріяна Гребницького. З 1752 по 1758 знову перебував у Римі, як представник Київського митрополита Флоріяна Гребницького. Там же, в 1758 році, був висвячений на єпископа Вітебського — вікарія Полоцької єпархії. Зайнявся відбудовою полоцької Софійської катедри.
У 1762–1780 — архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше греко-католицький митрополит Київський та Галицький. В 1764 був електором Станіслава ІІ Августа Понятовського від полоцького воєводства. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ'я. Під час Барської конфедерації (1768—1772) був на боці королівської партії в Полоцькім воєводстві.
Після Першого поділу Польщі (1772), оскільки більшість його Полоцької єпархії опинилася у складі Російської імперії, склав присягу (16 вересня) Катерині ІІ, одночасно запевняючи у своїй лояльності короля Станіслава ІІ Августа Понятовського. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі греко-католицькі парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переведення своїх вірних у православ'я, так і в католицтво. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа Віктора Садковського, повернути назад ті парафії, котрі прийняли православ'я, заборонити священикам з Росії працювати у парафіях.
1774 року домігся від римської курії підтвердження давньої постанови (1624) про заборону греко-католикам переходити на латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилася 1806). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері 2 липня 1780 Катерина II позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати до Речі Посполитої, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як 1781 був обраний Київським митрополитом (греко-католицьким), нерідко мав конфлікти з російським послом у Польщі, оскільки активно боровся зі зростальним впливом православ'я серед греко-католиків. Розпочав будівництво в Радомишлі греко-католицького митрополичого центру, до якого входили катедральний храм Св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та Житомирі.
У приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З 1788 домагався місця в польському сенаті для Київських греко-католицьких митрополитів, але цьому намаганню перешкодила його смерть. Працю Ясона Смогожевського ускладнював поділ Київської митрополії поміж трьома державами (Польщею, Росією і Австрією); осідком Смогожевського було с. Струнь біля Полоцька, потім м. Радомишль.
Помер у Варшаві.
Примітки
- ↑ іноді є варіант імені Язон → Петро Біляньский // ІІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1908. — С. 14.
- ↑ Петро Біляньский // ІІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1908. — С. 14.
- ↑ а б в Zięba, s. 216.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Zięba A. Smogorzewski Jason h. Junosza (1715—1788), bazylianin, unicki arcybiskup połocki i metropolita kijowski // Polski Słownik Biograficzny. — 1999—2000. — T. XXXIX. — S. 216—225. (пол.)
| Попередник: | Митрополит Київський та Галицький (УГКЦ) 1780—1788 |
Наступник: |
| Лев Шептицький | Теодосій (Ростоцький) |
| ||||||||||||||
| |||||
|
- Народились 3 березня
- Народились 1715
- Померли 1 листопада
- Померли 1788
- Предстоятелі УГКЦ
- Полоцькі унійні архієпископи
- Митрополити Київські
- Предстоятелі Руської Унійної Церкви
- Єпископи УГКЦ
- Персоналії:Галичина
- Пастори України
- Священики УГКЦ
- Історія УГКЦ
- Василіяни
- Випускники Папської Грецької колегії святого Атанасія
- Персоналії:Радомишль
- Померли у Варшаві