Гідроакустика: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Qundti (обговорення | внесок)
Qundti (обговорення | внесок)
Рядок 64: Рядок 64:


* Гідроакустичні комплекси;
* Гідроакустичні комплекси;
* Ехолоти — є різновидом гідролокатора більш вузького призначення;
* [[Ехолот]]и — є різновидом гідролокатора більш вузького призначення;
* [[Гідролокатор]]и;
* Гідролокатори;
* Шумопеленгатори (пасивний засіб підводного спостереження) — визначає напрям джерела шуму.
* [[Шумопеленгатор]]и (пасивний засіб підводного спостереження) — визначає напрям джерела шуму.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 09:56, 9 червня 2018

Гідроакустика — розділ акустики, що вивчає випромінювання, прийом і поширення звукових хвиль в реальному водному середовищі (в океанах, морях, озерах і т. д.) для цілей підводної локації, зв'язку і т. ін[1].

Головна особливість підводних звуків — їх мале загасання, внаслідок чого під водою звуки можуть поширюватися на значно більші відстані, ніж, наприклад, у повітрі.

Крім загасання, обумовленого властивостями самої води, на дальність поширення звуків під водою впливають рефракція звуку, його розсіяння і поглинання різними неоднорідностями середовища.

Рефракція звуку (викривлення шляху звукового променя)

Швидкість поширення звуку змінюється з глибиною, причому зміни залежать від пори року і дня, глибини водойми і ряду інших причин.

Звукові промені, що виходять з джерела під деяким кутом до горизонту, згинаються, причому напрямок вигину залежить від розподілу швидкостей звуку в середовищі:

  • влітку, коли верхні шари тепліше нижніх, промені згинаються донизу і в більшості відбиваються від дна, втрачаючи при цьому значну частку своєї енергії;
  • взимку, коли нижні шари води зберігають свою температуру, між тим як верхні шари охолоджуються, промені згинаються догори і багаторазово відбиваються від поверхні води, при цьому втрачається значно менше енергії. Тому взимку дальність поширення звуку більше, ніж влітку.

Вертикальний розподіл швидкості звуку (рос. ВРСЗ) і градієнт швидкості роблять визначальний вплив на поширення звуку в морському середовищі. Швидкості звуку в різних районах Світового океану різні і змінюються в часі. Розрізняють декілька типових випадків ВРСЗ:

  • ізотермія
  • позитивна рефракція
  • негативна рефракція
  • неоднорідний розподіл

Внаслідок рефракції можуть утворитися мертві зони — області, розташовані недалеко від джерела, в яких чутність відсутня.

Наявність рефракції може призводити і до збільшення дальності розповсюдження звуку — явищу наддалекого розповсюдження звуків під водою.

Розсіювання і поглинання звуку неоднородностями середовища

На поширення звуків високої частоти, коли довжини хвиль дуже малі, впливають дрібні неоднорідності, зазвичай наявні в природних водоймах: бульбашки газів, мікроорганізми і т. д.

Ці неоднорідності діють двояким чином: вони поглинають і розсіюють енергію звукових хвиль. У результаті з підвищенням частоти звукових коливань дальність їх розповсюдження скорочується. Особливо сильно цей ефект помітний у поверхневому шарі води, де найбільше неоднорідностей.

Розсіяння звуку неоднорідностями, а також нерівностями поверхні води і дна викликає явище підводної реверберації, що супроводжує посилку звукового імпульсу: звукові хвилі, відбиваючись від сукупності неоднорідностей і зливаючись, дають затягування звукового імпульсу, що триває після його закінчення.

Межі дальності поширення підводних звуків так само обмежуються власними шумами моря, мають двояке походження:

  • частина шумів виникає від ударів хвиль на поверхні води, від морського прибою, від шуму перекочуються гальки і т. ін.;
  • інша частина пов'язана з морською фауною (звуки, вироблювані гідробіонтами: рибами та ін морськими тваринами). Цим дуже серйозним аспектом займається Біогідроакустика.

Застосування гідроакустики

Гідроакустика отримала широке практичне застосування, бо ніякі види електромагнітних хвиль не поширюються у воді (внаслідок її електропровідності) на скільки-небудь значні відстані, і тому звук є єдиним можливим засобом зв'язку під водою.

Для цих цілей користуються звуковими частотами від 300 до 10000 гц і ультразвуками від 10000 гц і вище. Як випромінювачі і приймачі у звуковій області використовуються електродинамічні і п'єзоелектричні випромінювачі і гідрофони, а в ультразвуковій — п'єзоелектричні і магнітострикційні. Крім звукопідводного зв'язку гідроакустика застосовується для:

  • Виявлення шумових сигналів і визначення напрямку на них;
  • Випромінювання акустичних сигналів, виявлення відбитих сигналів і визначення координат;
  • Класифікації виявлених сигналів

Найбільш суттєві застосування гідроакустики:

  • Для вирішення військових завдань;
  • Морська навігація;
  • Звукопідводний зв'язок;
  • Рибопошукова розвідка;
  • Океанологічні дослідження;
  • Сфери діяльності з освоєння багатств дна Світового океану;
  • Використання акустики в басейні (вдома або в тренувальному центрі з синхронного плавання)
  • Тренування морських тварин.

Гідроакустичні засоби

Застосування гідроакустики реалізується за допомогою гідроакустичних засобів. Гідроакустичне пристрій являє з себе технічний пристрій або сукупність пристроїв, принцип дії яких заснований на використанні акустичних хвиль у водному середовищі. До гідроакустичним засобів можна віднести:

  • Гідроакустичні комплекси;
  • Ехолоти — є різновидом гідролокатора більш вузького призначення;
  • Гідролокатори;
  • Шумопеленгатори (пасивний засіб підводного спостереження) — визначає напрям джерела шуму.

Примітки

Див. також

Посилання