Вільгельм Штекель: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад - праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів. |
Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад - праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів.<ref>{{Cite web|url=https://www.e-reading.club/chapter.php/1037445/28/Dzhons_-_Zhizn_i_tvoreniya_Zigmunda_Freyda.html|title=Вильгельм Штекель (1868–1940) - Жизнь и творения Зигмунда Фрейда|last=Эрнест|first=Джонс|website=www.e-reading.club|accessdate=2018-07-06}}</ref> |
||
Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був [[Зигмунд Фрейд|Зігмунд Фрейд]], але Фрейд часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де той легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів. Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за вченим [[Альфред Адлер|Альфредом Адлером,]] був змушений покинути членство у Віденському психоаналітичному товаристві. |
Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був [[Зигмунд Фрейд|Зігмунд Фрейд]], але Фрейд часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де той легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів. <ref>{{Cite web|url=http://sceptic-ratio.narod.ru/ps/apostoly6.htm|title=Sceptic-Ratio. Вильгельм Штекель|website=sceptic-ratio.narod.ru|accessdate=2018-07-06}}</ref>Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за вченим [[Альфред Адлер|Альфредом Адлером,]] був змушений покинути членство у Віденському психоаналітичному товаристві.<ref>{{Cite web|url=https://psy.wikireading.ru/22742|title=3.2. Вильгельм Штекель. Психоанализ [Введение в психологию бессознательных процессов]|website=psy.wikireading.ru|language=ru|accessdate=2018-07-06}}</ref> |
||
У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя - «Мова сновидінь». В цій праці Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу. |
У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя - «Мова сновидінь». В цій праці Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу. |
||
Версія за 13:51, 6 липня 2018
| Вільгельм Штекель | |
|---|---|
| Wilhelm Stekel | |
| Народився |
25 березня 1868 Бояни,Чернівецька область |
| Помер |
25 червня 1940 (72 роки) Лондон, Великобританія ·інтоксикація[d] |
| Країна | Австро-Угорщина, Австрія, Великобританія |
| Діяльність | психолог, лікар, психоаналітик, психіатр |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | психіатрія |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
| Війна | Перша світова війна |
| Відомий завдяки: | автор терміну парафілія |
| У шлюбі з | Malvine Stekeld[1] |
| Діти | Éric-Paul Stekeld |
 Вільгельм Штекель у Вікісховищі | |
'Вільгельм Штекель' ( Wilhelm Stekel ; 18 березня 1868, Бояни - 25 червня 1940, [[Лондон] ]) - австрійський психіатр і композитор - самоук, один з піонерів психоаналіз у, винахідник терміну « парафілія».
Велику роль в створеному Вільгельмом Штекелем активному психоаналізі грає ефект раптовості, бо саме через те інтерпретації робляться активніше. Також для підходу Штекеля є характерною опора безпосередньо на інтуїцію. Штекель твердо дотримувався теорії Едипового комплексу і невпинно підкреслював роль несвідомих процесів у виникненні невротичних розладів. Завдяки дослідженням і працям Штекеля психоаналітична короткострокова терапія збагатилася новими знаннями.[2]
Біографія
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Штекель пішов з життя добровільно в 1940 році.
Творчість
Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад - праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів.[3]
Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був Зігмунд Фрейд, але Фрейд часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де той легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів. [4]Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за вченим Альфредом Адлером, був змушений покинути членство у Віденському психоаналітичному товаристві.[5]
У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя - «Мова сновидінь». В цій праці Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118617605 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ 3.2. Вильгельм Штекель. Психоанализ [Введение в психологию бессознательных процессов]. psy.wikireading.ru (рос.). Процитовано 6 липня 2018.
- ↑ Эрнест, Джонс. Вильгельм Штекель (1868–1940) - Жизнь и творения Зигмунда Фрейда. www.e-reading.club. Процитовано 6 липня 2018.
- ↑ Sceptic-Ratio. Вильгельм Штекель. sceptic-ratio.narod.ru. Процитовано 6 липня 2018.
- ↑ 3.2. Вильгельм Штекель. Психоанализ [Введение в психологию бессознательных процессов]. psy.wikireading.ru (рос.). Процитовано 6 липня 2018.