Лісові брати: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Taromsky (обговорення | внесок)
126 107 редагувань
Pashko (обговорення | внесок)
615 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
{{Історія Латвії}}
{{Історія Латвії}}
{{Історія Литви}}
{{Історія Литви}}
'''Лісові брати''' ({{lang-et|metsavennad}}, {{lang-lv|meža brāļi}}, {{lang-lt|miško broliai}}) — загальна назва партизанського опору в країнах [[Прибалтика|Прибалтики]] проти [[Окупація Прибалтики|радянської окупації]], розпочатої за [[Пакт Молотова-Ріббентропа|Пактом Молотова-Ріббентропа]]. Цей рух налічував приблизно 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинули або зникли безвісти.
'''Лісові брати''' ({{lang-et|metsavennad}}, {{lang-lv|meža brāļi}}, {{lang-lt|miško broliai}}) — загальна назва партизанського опору в країнах [[Прибалтика|Прибалтики]] проти [[Окупація Прибалтики|радянської окупації]], розпочатої за [[Пакт Молотова-Ріббентропа|Пактом Молотова-Ріббентропа]]. Цей рух налічував приблизно 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинули або зникли безвісти.


В сучасній історіографії [[Литва|Литви]], [[Латвія|Латвії]] та [[Естонія|Естонії]] цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський.
В сучасній історіографії [[Литва|Литви]], [[Латвія|Латвії]] та [[Естонія|Естонії]] цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні ([[УПА]]), Західній Білорусі ([[Білоруська крайова оборона|БКА]]), та [[Польща|Польщі]] ([[Армія Крайова]])
Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні ([[УПА]]), Західній Білорусі ([[Білоруська крайова оборона|БКА]]), та [[Польща|Польщі]] ([[Армія Крайова]])


Назва «лісові брати» була успадкована від латиських [[Лісові брати (1905—1906)|партизанів-революціонерів]], що діяли у період [[Революція 1905—1907|Російської революції 1905-07]] років<ref>Малая Советская Энциклопедия. Том червертый: Ковальская—Массив.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 607.</ref>.
Назва «лісові брати» була успадкована від латиських [[Лісові брати (1905—1906)|партизанів-революціонерів]], що діяли у період [[Революція 1905—1907|Російської революції 1905-07]] років<ref>Малая Советская Энциклопедия. Том червертый: Ковальская—Массив.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 607.</ref>.
Рядок 14: Рядок 13:
{{Докладніше|Історія Естонії}}
{{Докладніше|Історія Естонії}}


В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944—1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах [[Пярнумаа]] та [[Ляянемаа]], [[Тартумаа]] та [[Іда-Вірумаа]]. За період з 1944&nbsp;— по 1947 вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.
В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944—1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах [[Пярнумаа]] та [[Ляянемаа]], [[Тартумаа]] та [[Іда-Вірумаа]]. За період з 1944 до 1947 року вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.


Останній естонський партизан [[Аугуст Саббе]] загинув [[28 вересня]] [[1978]] в повіті [[Вирумаа]].
Останній естонський партизан [[Аугуст Саббе]] загинув [[28 вересня]] [[1978]] в повіті [[Вирумаа]].
Рядок 20: Рядок 19:
=== Латвія ===
=== Латвія ===
{{Головна|Історія Латвії|Латвійські національні партизани|}}
{{Головна|Історія Латвії|Латвійські національні партизани|}}

В Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колишніх вояків [[Латиський легіон СС|Латиського легіону СС]].<ref>Plakans, Andrejs. ''The Latvians: A Short History'', 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.</ref> Загальна кількість партизанів налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком.<ref name="музей">[http://www.occupationmuseum.lv/gallery/gun/gun.html#history Музей окупації Латвії]</ref><ref name="Laar, p. 24">Laar, p. 24</ref> До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.<ref name="Laar, p. 24">Laar, p. 24</ref> Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами<ref name="Plakans, p. 155">Plakans, p. 155</ref>), до 3 тисяч (за латиськими джерелами<ref name="музей"/>) чекістів, бійців каральних батальйонів та партійних активістів.
В Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колишніх вояків [[Латиський легіон СС|Латиського легіону СС]].<ref>Plakans, Andrejs. ''The Latvians: A Short History'', 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.</ref> Загальна кількість партизанів налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком.<ref name="музей">[http://www.occupationmuseum.lv/gallery/gun/gun.html#history Музей окупації Латвії]</ref><ref name="Laar, p. 24">Laar, p. 24</ref> До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.<ref name="Laar, p. 24">Laar, p. 24</ref> Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами<ref name="Plakans, p. 155">Plakans, p. 155</ref>), до 3 тисяч (за латиськими джерелами<ref name="музей"/>) чекістів, бійців каральних батальйонів та партійних активістів.
Натомість тисячі партизанів були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан&nbsp;— депортовано.
Натомість тисячі партизанів були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан&nbsp;— депортовано.
⚫
[[Файл:Литовські партизани.jpg|thumb|праворуч|Литовські партизани|200px]]


=== Литва ===
=== Литва ===

{{Головна|Історія Литви|Литовські партизани}}
{{Головна|Історія Литви|Литовські партизани}}


⚫
[[Файл:Литовські партизани.jpg|thumb|праворуч|Литовські партизани|250px]]
У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Балтії, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.<ref name="Kaszeta">Kaszeta, Daniel J. [http://www.lituanus.org/1988/88_3_01.htm ''Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940—1952''], Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089</ref> Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.<ref name="Dundovich">Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. ''Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR'', Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X</ref>. Керівником лісових братів в Литві був [[Йонас Жямайтіс]] ([[1909]]—[[1953]]), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у [[Каунас]]і.
У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Балтії, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.<ref name="Kaszeta">Kaszeta, Daniel J. [http://www.lituanus.org/1988/88_3_01.htm ''Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940—1952''], Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089</ref> Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.<ref name="Dundovich">Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. ''Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR'', Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X</ref>. Керівником лісових братів в Литві був [[Йонас Жямайтіс]] ([[1909]]—[[1953]]), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у [[Каунас]]і.


== В культурі ==
== Кінематограф ==
=== В документальному кіно ===
* д/ф «Ми жили в Естонії» - 1996 року, MONOfilm, реж. Андрес Соот.
* д/ф «Війна після війни» - 2002 Естонія, реж. Петер Симм.
* д/ф [https://www.youtube.com/watch?v=PjZ427QlkCo «Литва проти СРСР»] — 2004, Канал Росія, реж. Лілія В'югіна.
* д/ф «Незламні» - 2004, Латвія, реж. Райтс Валтерс.
* д/ф «Лісові брати» - 2004, Естонія, реж. Пекка Лехто.
* д/ф «Один на один» - 2004, Daumanto studija, Литва, реж. Йонас Вайткус.
* д/ф «Гаряча холодна війна - група Хаук» - 2004, Ruut Pictures, реж. Рене Вілбре.
* д/ф «Козуля» - 2005, Литва, реж. Йозас Саболіус.
* д/ф «Позивний - Одинак» - 2014 року, Латвія, реж. Нормунд Пуч.
* д/ф «Лісові брати - партизани бункера Іле» - 2014 року, Німеччина, реж. Петр Грімм.
* д/ф «Сестри лісу» - 2016, Латвія.
* д/ф [https://www.youtube.com/watch?v=h5rQFp7FF9c «Forest Brothers - Fight for the Baltics»] — 2017, Латвія, Литва.

=== В художньому кіно ===
* х/ф «Непрохані гості» - 1959 Таллінфільм, реж. Ігор Елцов.
* х/ф «Озирнись у шляху» - 1963 Таллінфільм, реж. Кальyo Кійского.
* х/ф «Народження легенди» - 1963 Канада, реж. Евалд Мягі
* х/ф «[[Тіні старого замку]]» - 1966 Таллінфільм, реж. [[Марія Муат]], за повістю Арнольда Негг «Острів велетнів».
* х/ф «[[Ніхто не хотів помирати]]» - 1966 Литовська кіностудія, реж. [[Вітаутас Жалакявічус]].
* х/ф «[[Коли дощ і вітер стукають у вікно]]» - 1967 Ризька кіностудія, [[Алоїз Бренч]].
* х/ф «Чоловіче літо» - 1970, Литовська кіностудія, реж. [[Маріонас Гедріс]].
* х/ф «Гніздо на вітрі» - 1979, Таллінфільм, реж. Олав Нейланд.
* х/ф «Лісові фіалки» - 1980, Таллінфільм, реж. Кальyo Кійского.
* х/ф «[[Довга дорога в дюнах]]» - 1980, Ризька кіностудія, реж. [[Алоїз Бренч]].
* х/ф «[[Фронт в рідній домівці]]» - 1984, Ризька кіностудія, реж. [[Ерікc Лацис]].
* х/ф «[[Державний кордон. Солоний вітер]]» — 1988, Беларусьфільм, реж. [[Генадій Іванов]].
* х/ф «Ці старі листи любові» — 1992 року, Естонія, реж. Маті Полдре.
* х/ф «СМЕРШ: Легенда для зрадника» — 2011, DIXI Медіа, телесеріал.


=== В театрі ===
* [[Ніхто не хотів умирати]] (лит. ''Niekas nenorėjo mirti'') (Литовська Радянська Соціалістична Республіка), (1965)
* «Заручник» — [[моноспектакль]], реж. Олександра Кругляк, за повістю Фелікса Розінера «Ліловий дим».
* [[Тіні старого замку]] (рос. ''Тени старого замка'') (Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка), (1966)
* «Межайніс» (Лісовий) — реж. Яніс Балодіс і Валтерс Сіліс, про життя останнього лісового брата.
* [[Чоловіче літо]] (1980) (лит. ''Vyrų vasara'') (Литовська Радянська Соціалістична Республіка), (1970)
* [[Довга дорога в дюнах]] (лат. ''Ilgais ceļš kāpās'') (Латиська Радянська Соціалістична Республіка), (1980)
* [[СМЕРШ:Легенда для зрадника]], (2011)
* [[СМЕРШ:Легенда для зрадника]], (2011)


Версія за 12:53, 28 липня 2018

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лісові брати (1905—1906).
Історія Латвії
Доісторична Латвія
Середньовіччя
Новий час
Новітній час
Сучасність
Історія Литви
Старовинна карта Литви
Карта Литви в Атласі Меркатора, 1596 рік
Хронологія
Категорія Категорія • Портал • Інші країни

Лісові брати (ест. metsavennad, латис. meža brāļi, лит. miško broliai) — загальна назва партизанського опору в країнах Прибалтики проти радянської окупації, розпочатої за Пактом Молотова-Ріббентропа. Цей рух налічував приблизно 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинули або зникли безвісти.

В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні (УПА), Західній Білорусі (БКА), та Польщі (Армія Крайова)

Назва «лісові брати» була успадкована від латиських партизанів-революціонерів, що діяли у період Російської революції 1905-07 років[1].

Діяльність лісових братів

Естонія

Докладніше: Історія Естонії

В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944—1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах Пярнумаа та Ляянемаа, Тартумаа та Іда-Вірумаа. За період з 1944 до 1947 року вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.

Останній естонський партизан Аугуст Саббе загинув 28 вересня 1978 в повіті Вирумаа.

Латвія

Докладніше: Історія Латвії та Латвійські національні партизани

В Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колишніх вояків Латиського легіону СС.[2] Загальна кількість партизанів налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком.[3][4] До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.[4] Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами[5]), до 3 тисяч (за латиськими джерелами[3]) чекістів, бійців каральних батальйонів та партійних активістів. Натомість тисячі партизанів були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан — депортовано.

Литва

Докладніше: Історія Литви та Литовські партизани
Файл:Литовські партизани.jpg
Литовські партизани

У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Балтії, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.[6] Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.[7]. Керівником лісових братів в Литві був Йонас Жямайтіс (1909—1953), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у Каунасі.

В культурі

В документальному кіно

  • д/ф «Ми жили в Естонії» - 1996 року, MONOfilm, реж. Андрес Соот.
  • д/ф «Війна після війни» - 2002 Естонія, реж. Петер Симм.
  • д/ф «Литва проти СРСР» — 2004, Канал Росія, реж. Лілія В'югіна.
  • д/ф «Незламні» - 2004, Латвія, реж. Райтс Валтерс.
  • д/ф «Лісові брати» - 2004, Естонія, реж. Пекка Лехто.
  • д/ф «Один на один» - 2004, Daumanto studija, Литва, реж. Йонас Вайткус.
  • д/ф «Гаряча холодна війна - група Хаук» - 2004, Ruut Pictures, реж. Рене Вілбре.
  • д/ф «Козуля» - 2005, Литва, реж. Йозас Саболіус.
  • д/ф «Позивний - Одинак» - 2014 року, Латвія, реж. Нормунд Пуч.
  • д/ф «Лісові брати - партизани бункера Іле» - 2014 року, Німеччина, реж. Петр Грімм.
  • д/ф «Сестри лісу» - 2016, Латвія.
  • д/ф «Forest Brothers - Fight for the Baltics» — 2017, Латвія, Литва.

В художньому кіно

В театрі

  • «Заручник» — моноспектакль, реж. Олександра Кругляк, за повістю Фелікса Розінера «Ліловий дим».
  • «Межайніс» (Лісовий) — реж. Яніс Балодіс і Валтерс Сіліс, про життя останнього лісового брата.
  • СМЕРШ:Легенда для зрадника, (2011)

Див. також

Література

Примітки

  1. ↑ Малая Советская Энциклопедия. Том червертый: Ковальская—Массив.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 607.
  2. ↑ Plakans, Andrejs. The Latvians: A Short History, 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.
  3. ↑ а б Музей окупації Латвії
  4. ↑ а б Laar, p. 24
  5. ↑ Plakans, p. 155
  6. ↑ Kaszeta, Daniel J. Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940—1952, Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089
  7. ↑ Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR, Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X


Історія Європи Це незавершена стаття з історії Європи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лісові_брати&oldid=23023739