Рева Віталій Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Lisa ko (обговорення | внесок)
м Граматичні помилки
Рядок 135: Рядок 135:
[[Категорія:Народні депутати України 1-го скликання]]
[[Категорія:Народні депутати України 1-го скликання]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]

Версія за 15:55, 2 серпня 2018

Віталій Михайлович Рева
Народився 25 лютого 1938(1938-02-25)
Українська РСР с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, УРСР
Помер 4 січня 2012(2012-01-04) (73 роки)
Україна м. Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність автомобільний транспорт
Alma mater Київський автомобільно-дорожній інститут
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Посада Президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників (1997–2011)
Партія КПРС (19651991)
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник транспорту України
Заслужений працівник транспорту України
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 10 травня 1994

Віталій Михайлович Ре́ва (нар. 25 лютого 1938, с. Якушинці Вінницького району Вінницької області — пом. 4 січня 2012, м. Київ) — український автотранспортник, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.

Біографія

Родина

Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, мав дитину.

Освіта

Протягом 19541959 років навчався у Київському автомобільно-дорожньому інституті, здобувши фах інженера-експлуатаційника автотранспорту.

1984 року закінчив Академію управління народним господарством у Москві.

Мав вчений ступінь кандидата технічних наук, був почесним професором Національного транспортного університету.

Кар'єра

По закінченню Київського автомобільно-дорожнього інституту у 1959–1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. Перм РРФСР.

З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975–1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР.

У 1986 році був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 19881990 роках був першим заступником Міністра транспорту УРСР.

1992 року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс».

У 19931996 роках — заступник Міністра транспорту України, директор департаменту автомобільного транспорту України.

У 1997 році заснував Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку очолював до грудня 2011 року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.

Помер 4 січня 2012 року після тяжкої хвороби[1]

Політична діяльність

Член КПРС з 1965 по 1991.

У 1990 році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії, і 18 березня 1990 обраний Народним депутатом України по 249-му Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52,23% голосів[2].

Входив до групи «За соціальну справедливість», був членом Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства. На цій посаді перебував до травня 1994 року.

Громадська діяльність

Нагороди

Мав вісім медалей.

Примітки

Джерела