Декларування доходів та майна державних посадових осіб: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
категоризація
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:


== Історія ==
== Історія ==
Першою оприлюднювати декларації почала [[Велика Британія]] — ще 1974 року. Через кілька років — [[Сполучені Штати Америки|США]], у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії - 1983 році<ref>{{Cite book|title=Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION|last=|first=|year=2011|publisher=|location=|pages=22|language=English|isbn=}}</ref>. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій<ref name=":0">{{Cite news|url=http://drgbl.net/deklaraciyi/|title=Ажіотаж довкола електронних декларацій. Що відбувається|last=|first=|date=31.10.2016|language=|work=Дирижабль|accessdate=8.11.2016}}</ref>.
Першою оприлюднювати декларації почала [[Велика Британія]]&nbsp;— ще 1974 року. Через кілька років&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|США]], у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії&nbsp;— 1983 році<ref>{{Cite book|title=Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION|last=|first=|year=2011|publisher=|location=|pages=22|language=English|isbn=}}</ref>. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій<ref name=":0">{{Cite news|url=http://drgbl.net/deklaraciyi/|title=Ажіотаж довкола електронних декларацій. Що відбувається|last=|first=|date=31.10.2016|language=|work=Дирижабль|accessdate=8.11.2016}}</ref>.


== Ключові засади ==
== Ключові засади ==
Рядок 48: Рядок 48:
=== В Україні ===
=== В Україні ===


Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом [[Закон України «Про запобігання корупції»|Про запобігання корупції]].
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом [[Закон України «Про запобігання корупції»|Про запобігання корупції]].


До 2016 року посадовці та державні службовці подавали паперові декларації. Заповнювали їх від руки. Скани декларацій мали бути викладені на сайт державного органу, в якому працює декларант, або опубліковані в місцевій газеті. Також будь-хто міг ознайомитися з декларацією за письмовим запитом. Його розглядали протягом 5 днів<ref name=":0" />.
До 2016 року посадовці та державні службовці подавали паперові декларації. Заповнювали їх від руки. Скани декларацій мали бути викладені на сайт державного органу, в якому працює декларант, або опубліковані в місцевій газеті. Також будь-хто міг ознайомитися з декларацією за письмовим запитом. Його розглядали протягом 5 днів<ref name=":0" />.
Рядок 73: Рядок 73:
| дата =1 листопада 2016
| дата =1 листопада 2016
| дата-доступу =7 листопада 2016
| дата-доступу =7 листопада 2016
}}</ref>.
}}</ref>.

За законом, інформація про майно і кошти є [[Конфіденційна інформація|конфіденційною]]. Але [[Державний службовець|державних службовців]] ця норма не стосується, тому що їхні статки є важливою для суспільства інформацією. [[Конституційний Суд України|Конституційний суд]] 2012 року&nbsp;назвав таку публічність чиновників «додатковим правовим обтяженням», до якого слід бути готовим, йдучи на державну службу. Незалежно від того, є ти президентом чи сільським головою<ref name=":0" />. Таке тлумачення суд дав на звернення Жашківської районної ради з проханням пояснити, чи не є збір і оприлюднення особистих даних посадових осіб втручанням в їхнє особисте життя і порушенням закону<ref>{{Cite web|url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12|title=РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.


== Критика ==
За законом, інформація про майно і кошти є [[Конфіденційна інформація|конфіденційною]]. Але [[Державний службовець|державних службовців]] ця норма не стосується, тому що їхні статки є важливою для суспільства інформацією. [[Конституційний Суд України|Конституційний суд]] 2012 року назвав таку публічність чиновників «додатковим правовим обтяженням», до якого слід бути готовим, йдучи на державну службу. Незалежно від того, є ти президентом чи сільським головою<ref name=":0" />. Таке тлумачення суд дав на звернення Жашківської районної ради з проханням пояснити, чи не є збір і оприлюднення особистих даних посадових осіб втручанням в їхнє особисте життя і порушенням закону<ref>{{Cite web|url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12|title=РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
Оприлюднення високої зарплати держслужбовців іноді призводить до зловмисних посягань на їх майно. Також висловлюється стурбованість, що певна інформація про чиновників вищого рангу може бути використана спецслужбами [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|держави-агресора]]<ref>[https://www.unian.ua/society/10230993-pislya-oprilyudnennya-rivnya-zarplat-chleniv-vkks-jih-grabuvali-vzhe-sim-raziv-golova-komisiji.html Після оприлюднення рівня зарплат членів ВККС, їх грабували вже сім разів&nbsp;— голова комісії / УНІАН, 20 серпня 2018]</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 16:47, 21 серпня 2018

Декларація про доходи та майно державних посадових осіб — щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами відповідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.[1]

Історія

Першою оприлюднювати декларації почала Велика Британія — ще 1974 року. Через кілька років — США, у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії — 1983 році[2]. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій[3].

Ключові засади

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції

Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)[4], у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій.

Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів.

Терміни

Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати[5]. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням.

Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб[6].

Зміст декларацій

Окрім загальних відомостей, таких як ім'я, місце проживання, посада, склад сім'ї, декларація зазвичай містить:

  • відомості про доходи
  • відомості про нерухоме майно
  • відомості про транспортні засоби
  • банківські вклади, цінні папери

Перевірка декларацій

Зазвичай декларація заповнюється особою без контролю, тому можливі зловживання. Це обумовлює необхідність перевірки після її подання. Перевірка декларації здійснюється за допомогою інформації з реєстрів майна та від банківских установ.

У деяких країнах автоматизована система подання декларацій підключена до державних реєстрів та банківських установ. У цьому випадку участь декларанта у заповненні мінімальна.


Світові особливості

У Китаї всі державні службовці зобов'язані щорічно подавати інформацію про свої витрати і доходи, а також про витрати і доходи своїх близьких.[7]

У Бразилії, Данії, США і Казахстані стосовно державних службовців застосовується тільки декларування доходів.

У Великій Британії члени Парламенту та члени Палати Лордів також зобов'язані декларувати свої доходи.

В Швеції, Норвегії та Канаді обов'язок подавати декларацію про доходи поширюється на всіх громадян, у тому числі державних службовців (без будь-яких особливостей).

У Фінляндії та Сінгапурі державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. У Франції введено «податок на заможність», де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян.

В Україні

Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом Про запобігання корупції.

До 2016 року посадовці та державні службовці подавали паперові декларації. Заповнювали їх від руки. Скани декларацій мали бути викладені на сайт державного органу, в якому працює декларант, або опубліковані в місцевій газеті. Також будь-хто міг ознайомитися з декларацією за письмовим запитом. Його розглядали протягом 5 днів[3].

У серпні 2016 року запрацював електронний реєстр декларацій державних службовців. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є Національне агентство з питань запобігання корупції. Перша хвиля декларування завершилася 30 жовтня 2016 року. Загалом було зареєстровано 114244 документа [8]. Загальні обсяги задекларованих грошей та об'єктів нерухомості викликали природний шок у жителів України та всього світу [9].

Право на приватність

1 листопада 2016 року МЗС України попросило Раду Європи оцінити е-декларування щодо дотримання права на приватність [10].

За законом, інформація про майно і кошти є конфіденційною. Але державних службовців ця норма не стосується, тому що їхні статки є важливою для суспільства інформацією. Конституційний суд 2012 року назвав таку публічність чиновників «додатковим правовим обтяженням», до якого слід бути готовим, йдучи на державну службу. Незалежно від того, є ти президентом чи сільським головою[3]. Таке тлумачення суд дав на звернення Жашківської районної ради з проханням пояснити, чи не є збір і оприлюднення особистих даних посадових осіб втручанням в їхнє особисте життя і порушенням закону[11].

Критика

Оприлюднення високої зарплати держслужбовців іноді призводить до зловмисних посягань на їх майно. Також висловлюється стурбованість, що певна інформація про чиновників вищого рангу може бути використана спецслужбами держави-агресора[12].

Див. також

Примітки

  1. Декларации о доходах, об имуществе и обязательствах имущественного характера публичных должностных лиц.
  2. Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION (English) . 2011. с. 22.
  3. а б в Ажіотаж довкола електронних декларацій. Що відбувається. Дирижабль. 31.10.2016. Процитовано 8.11.2016.
  4. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 8.
  5. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции, принята резолюцией 58/4 Генеральной Ассамблеи ООН от 31 октября 2003 г. / статья 20.
  6. Федеральный закон от 25 декабря 2008 г. № 273-ФЗ «О противодействии коррупции».
  7. Декларирование чиновниками сведений о доходах, имуществе и основных расходах: зарубежный опыт и российская практика
  8. Генпрокурор розповів, як перевірятимуть е-декларації. Дзеркало тижня. Україна. 2 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  9. Клименко: Е-декларування повинно завершитися податком на розкіш. Корреспондент. 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  10. МЗС попросило Раду Європи оцінити е-декларування. Українська правда. 1 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  11. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської.
  12. Після оприлюднення рівня зарплат членів ВККС, їх грабували вже сім разів — голова комісії / УНІАН, 20 серпня 2018