Яків Баш: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м вилучено Категорія:Померли в Києві за допомогою HotCat |
м вилучено Категорія:Поховані на Байковому кладовищі за допомогою HotCat |
||
Рядок 57: | Рядок 57: | ||
[[Категорія:Члени КПРС]] |
[[Категорія:Члени КПРС]] |
||
[[Категорія:Мешканці будинку «Слово»]] |
[[Категорія:Мешканці будинку «Слово»]] |
||
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]] |
Версія за 07:59, 25 вересня 2018
Яків Васильович Башмак | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдонім | Яків Баш | |||
Народився |
26 липня (8 серпня) 1908 Милове, Качкарівська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
14 березня 1986 (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | письменник, драматург | |||
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] і ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Заклад | Радянське село і В-во «Український письменник» | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1931 — 1986 | |||
Членство | Спілка радянських письменників України | |||
Партія | ВКП(б) | |||
Премії | Республіканська премія імені М. Островського. | |||
|
Я́ків Баш (літературний псевдонім Башмака Якова Васильовича; 8 серпня 1908, Милове — 14 березня 1986, Київ) — український радянський письменник.
Біографія
Народився в 8 серпня 1908 року в селі Миловому на Херсонщині. Був батраком.
З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. Член ВКП (б) з 1931 року. У 1937 закінчив Київський університет. В роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху.
Перше оповідання «Криця» надруковано в журналі «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славути» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Повість Б. «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу професора П. М. Буйка.
Нагороди
Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» та іншими нагородами. Почесний громадянин міста Запоріжжя.[1]
Твори
- Вибране. К., 1948;
- Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
- Твори. К., 1959.
Примітки
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Дяченко О. Яків Баш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 2. К., 1957
- Народились 8 серпня
- Народились 1908
- Уродженці Херсонського повіту
- Померли 14 березня
- Померли 1986
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники філологічного факультету Київського університету
- Випускники Харківського університету
- Українські радянські письменники
- Учасники Другої світової війни
- Почесні громадяни Запоріжжя
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Уродженці Бериславського району
- Члени КПРС
- Мешканці будинку «Слово»