Принцип космічної цензури: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
EmausBot (обговорення | внесок)
Боти
711 076 редагувань
м Перенесено 11 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q1191211)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Принцип «космічної цензури»''' був сформульований в 1969 році [[Пенроуз Роджер|Роджером Пенроузом]] в такій образній формі: «Природа почуває відразу до голої сингулярності». Він говорить, що сингулярності простору-часу з'являються в таких місцях, які, подібно внутрішнім областям [[Чорна діра|чорних дір]], приховані від спостерігачів <ref name="">Penrose, R. 1973. Naked singularities. Ann. N. Y. Acad. Sci. 224, 125—134.</ref>. Цей принцип досі не доведено, і є підстави сумніватися у його абсолютній правильності (наприклад, колапс пилової хмари з великим кутовим моментом призводить до «голої сингулярності», але невідомо, чи стабільний цей розв'язок [[рівняння Ейнштейна|рівнянь Ейнштейна]]<ref>книга Joshi P. S. Gravitational collapse and spacetime singularities. Cambridge University Press. 2007. isbn = 0521871042</ref><ref>книга Earman J. Bangs, crunches, whimpers, and shrieks: Singularities and acausalities in relativistic spacetimes. Oxford University Press. 1995. isbn = 019509591X</ref>).
'''Принцип «космічної цензури»''' був сформульований 1969 року [[Роджер Пенроуз|Роджером Пенроузом]] у такій образній формі: «Природа відчуває відразу до голої [[Гравітаційна сингулярність|сингулярності]]». Принцип твердить, що сингулярності простору-часу виникають у таких місцях, які приховані від спостерігачів (подібно до внутрішніх ділянок [[Чорна діра|чорних дір]])<ref name="">{{публікація|автор=Penrose, R. |рік=1973| назва=Naked singularities |видання=Ann. N. Y. Acad. Sci.|issue= 224|сторінки= 125—134}}</ref>. Цей принцип досі не доведено, і є підстави сумніватися в його абсолютній правильності (наприклад, [[Гравітаційний колапс|колапс]] пилової хмари з великим кутовим моментом призводить до «голої сингулярності», але невідомо, чи стабільний цей розв'язок [[рівняння Ейнштейна|рівнянь Ейнштейна]]<ref>{{публікація|книга| автор=Joshi P. S. |назва=Gravitational collapse and spacetime singularities |видавництво=Cambridge University Press|рік=2007 |isbn= 0521871042}}</ref><ref>{{Публікація|книга|автор= Earman J. |назва=Bangs, crunches, whimpers, and shrieks: Singularities and acausalities in relativistic spacetimes|видавництво= Oxford University Press |рік=1995| isbn= 019509591X}}</ref>).


Формулювання Пенроуза (сильна форма космічної цензури) стверджує, що [[простір-час]] у цілому є глобально гіперболічним.
Формулювання Пенроуза (сильна форма космічної цензури) стверджує, що [[простір-час]] у цілому є глобально [[геометрія Лобачевського|гіперболічним]].


Пізніше [[Стівен Гокінг]] запропонував інше формулювання (слабку форму космічної цензури), яка стверджує тільки глобальну гіперболічність «майбутнього» компоненту простору-часу.
Пізніше [[Стівен Гокінг]] запропонував інше формулювання (слабку форму космічної цензури), яка стверджує тільки глобальну гіперболічність «майбутнього» компоненту простору-часу{{Джерело?}}.


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 9: Рядок 9:


[[Категорія:Чорні діри]]
[[Категорія:Чорні діри]]
[[Категорія:Релятивістські і гравітаційні явища]]

Версія за 16:19, 10 жовтня 2018

Принцип «космічної цензури» був сформульований 1969 року Роджером Пенроузом у такій образній формі: «Природа відчуває відразу до голої сингулярності». Принцип твердить, що сингулярності простору-часу виникають у таких місцях, які приховані від спостерігачів (подібно до внутрішніх ділянок чорних дір)[1]. Цей принцип досі не доведено, і є підстави сумніватися в його абсолютній правильності (наприклад, колапс пилової хмари з великим кутовим моментом призводить до «голої сингулярності», але невідомо, чи стабільний цей розв'язок рівнянь Ейнштейна[2][3]).

Формулювання Пенроуза (сильна форма космічної цензури) стверджує, що простір-час у цілому є глобально гіперболічним.

Пізніше Стівен Гокінг запропонував інше формулювання (слабку форму космічної цензури), яка стверджує тільки глобальну гіперболічність «майбутнього» компоненту простору-часу[джерело?].

Примітки

  1. ↑ Penrose, R. Naked singularities. — Ann. N. Y. Acad. Sci.. — 1973. — No. 224. — С. 125—134.
  2. ↑ Joshi P. S. Gravitational collapse and spacetime singularities. — Cambridge University Press, 2007. — ISBN 0521871042.
  3. ↑ Earman J. Bangs, crunches, whimpers, and shrieks: Singularities and acausalities in relativistic spacetimes. — Oxford University Press, 1995. — ISBN 019509591X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Принцип_космічної_цензури&oldid=23490746