Люблінський легіон: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м Krutyvuss перейменував сторінку з Люблинский легион на Люблінський легіон: Технічна помилка |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Люблінський легіон''' ({{lang-pl|Legion Lubelski}}Legion Lubelski), також відомий як '''II Польський легіон''' ({{lang-pl|II Legion Polski}}II Legion Polski) або '''740-я Люблінська дружина''' ({{lang-pl|740 Drużyna Lubelska}}740 Drużyna Lubelska) — польський піхотне військове формування, що брала участь у Першій світовій війні в складі Російської імператорської армії. Легіон був створений за ініціативи Польського національного комітету, налічував кілька сотень добровольців. |
|||
== Передісторія == |
== Передісторія == |
||
Версія за 09:35, 11 жовтня 2018
Люблінський легіон (пол. Legion LubelskiLegion Lubelski), також відомий як II Польський легіон (пол. II Legion PolskiII Legion Polski) або 740-я Люблінська дружина (пол. 740 Drużyna Lubelska740 Drużyna Lubelska) — польський піхотне військове формування, що брала участь у Першій світовій війні в складі Російської імператорської армії. Легіон був створений за ініціативи Польського національного комітету, налічував кілька сотень добровольців.
Передісторія
На початку Першої світової війни російська армія змушена була відступити і залишити частині Польщі, але на західному березі Вісли їм вдалося зупинити німецький наступ і відбити частину території. Деякі жителі Польщі, незважаючи на своє зазвичай презирливе ставлення до росіян, зробили ставку на Росію, сподіваючить вибороти таким чином право на власну державність. Сотні добровольців з Польщі вступали до російської армію.
Польські легіони, що билися в складі армії Австро-Угорщини, стали підставою для роздумів російського командування. 14 серпня 1914 року Верховний Головнокомандувач російської армії великий князь Микола Миколайович Молодший видав указ про об'єднання польських земель під владою царя і загальної мобілізації в Польщі. У той же час до влади звернувся житель міста Кельце Бонавентура Снарский з ініціативою про створення окремих польських загонів. Так було створено спеціальний підрозділ з 200 вояків, які пішли на фронт і всі разом полягли в боях.
31 жовтня 1914 року Вітольду Горчиньскому вдалося отримати дозвіл від командувача Південно-Західним фронтом на створення польського легіону. 9 листопада Горчиньский отримав офіційне право на формування «польських дружин» (за розмірами рівних батальйону). Спільно з представниками фронту було прийнято рішення про перейменування дружин в легіони. На думку Миколи Миколайовича, передбачалося набирати в легіони солдатів, які будуть вести партизанську війну, організовувати розвідку і проводити диверсії, а також вступати у відкриті бої з противником на флангах і в тилу. Ці війська не були регулярними.
Історія легіону
В Пулавах почалося формування нового легіону, а після набору добровольців в Пулавский легіон частина добровольців була перенаправлена до Любліна, де і був створений другий, Люблінський легіон, що налічував 800 осіб. Однак після того, як було розкрито змову проти Миколи II, був виданий указ про заборону на подальше створення польських військ. В результаті цього на початку лютого 1915 року Люблінський легіон, формування якого не завершилося, був перейменований у 740-ю Люблінську дружину, а Пулавский в 739-ю Новоолександрійску.
13 жовтня 1915 року Люблінський легіон був розформований. Частина легіону увійшла до складу Пулавського легіону, частина 740-ї дружини була переведені до 104-ої міліцейської бригади (під командуванням генерала Петра Шимановського). 15 жовтня 1915 року зусиллями польських офіцерів залишки легіону були переведені до Поліської стрілецької бригади.
Посилання
- Henryk Bagiński, Wojsko Polskie na Wschodzie 1914-1920, Warszawa 1990, reprint
- Mała Encyklopedia Wojskowa t. 2, wyd. MON Warszawa 1970